Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

м. Ужгород, вул. Загорська, 53, 88017, (0312) 64-05-44

Справа №1-177/10

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2010 року Ужгородський міськрайонний суд

Закарпатської області в складі:

судді - Машкаринця І.М.

при секретарі - Федорчак М.Б.

з участю прокурора - Савко І.І.

адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, тимчасово не працюючого, не одруженого, раніше не судимого,

в скоєнні злочинів, передбаченого ст. 164 ч. 1 КК України,

встановив:

ОСОБА_3 з часу постановлення рішіення Ужгородського міського суду від 14.03.1996 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання доньок Христини ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, злісно ухиляється від сплати аліментів, внаслідок чого станом на 1.02.2008 року за ОСОБА_3 утворилась заборгованість по сплаті аліментів на утримання дітей в сумі 14351 грн.

Підсудний ОСОБА_3 винним себе в скоєнні злочину не визнав.

Пояснив, що не вважає себе зобов»язуваним сплачувати аліменти на користь своїх дітей, так як при розірванні шлюбу з бувшою дружиною ОСОБА_4 подарував належну йому квартиру та залишив їй все співнабуте домашнє майно в рахунок сплати аліментів на утримання дітей.

Окрім того, знаходячи на заробітках в Чеській республіці, в 1999-2000 роках він по можливості надсилав своїй бувшій дружині грошові перекази для утримання дітей, в даний час не працює і не має жодних доходів.

Вина ОСОБА_3 в скоєнні вказаного злочину стверджується сукупністю зібраних по справі доказів, які досліджені в судовому засіданні.

Згідно виконавчого листа №2-43, виданого на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14.03.1996 року, підсудний ОСОБА_3 зобов»язаний сплачувати на користь ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/3 частини своїх заробітків на утримання доньок Кристини, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5,25.05.1991 року, починаючи з 14.03.1996 року і до досягнення дітьми повноліття.

Заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_3 станом на 1.02.12008 року склала 14351 грн., що підтверджується наявним у справі розрахунком державного виконавця Созанської М.Г.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що її бувший чоловік ОСОБА_3 злісно ухиляється від сплати аліментів на утримання їх двох доньок, оформлена підсудним в дар у 1997 році квартира по вул. Легоцького,50/9 в м.Ужгороді є їх спільною сумісною власністю, жодних домовленостей про дарування їй цієї квартири в рахунок сплати аліментів на утримання дітей між нею та підсудним не було, свою частку бувший чоловік подарував їй, так як побоювався звернення на це майно від своїх кредиторів.

Пояснила також, що за весь час, коли ОСОБА_3 був зобов’язаний сплачувати аліменти, він, працюючи на різних роботах та отримуючи дохід, лише декілька разів надсилав їй незначні кошти на утримання дітей.

По показання допитаного в якості свідка державного виконавця Созанської М.Г. в її провадженні знаходиться виконавче провадження про стягнення з підсудного ОСОБА_3 аліментів на утримання 2-х неповнолітніх дітей, підсудний до 20066 року неможливість сплати аліментів пояснював своєю неплатоспроможністю, пізніше став посилатись на домовленості з бувшою дружиною, якій подарував власний будинок в рахунок сплати цих аліментів.

По показання свідка ОСОБА_6 підсудний ігнорував її неодноразові попередження про відповідальність за ухилення від сплати аліментів на підставі судового рішення, тривалий час не працевлаштовувався і не ставав на біржу, в зв»язку з чим було прийнято рішення про звернення в органи прокуратури про порушення щодо нього кримінальної справи за злісну ухилення від сплати аліментів.

Приватний нотаріус ОСОБА_7 в якості свідка показала, що дійсно 8.04. 1997 року нотаріально посвідчувала договір дарування квартири по вул. Легоцького,50/9, укладений між ОСОБА_3 (даритель) та ОСОБА_4 (обдарована), однак жодних домовленостей між сторонами про передачу цього майна в рахунок сплати аліментів на утримання дітей не могло бути, так як діюче в цей час законодавство не передбачало можливості укладення такої угоди і на таких угодах цей договір вона б не посвідчила.

До матеріалів справи приєднаний вказаний договір дарування від 8.04.1997 року квартири АДРЕСА_1, в тексті якого відсутні будь-які посилання на домовленості між стронами по цьому договору ОСОБА_3 та ОСОБА_8 про передачу в дар цього майна в рахунок сплати аліментів на утримання їх дітей.

Вищенаведеними доказами спростовані пояснення підсудного ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_5 про наявну з потерпілою ОСОБА_4 домовленість по передачу в дар нерухомого майна в рахунок сплати підсудним аліментів на утримання дітей.

Вина ОСОБА_3 стверджується також дослідженими в судовому засіданні матеріалами №2-43 від 18.03.1996 року та іншими матеріалами справи.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ст. 164 ч.1 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

При визначенні виду і розміру покарання ОСОБА_3 суд враховує характер і тяжкість скоєного ним злочину, дані про його особу:

- по місцю проживання та роботи характеризується позитивно, раніше не судимий.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд,-

засудив:

ОСОБА_3 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 164 ч.1 КК України і призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він на протязі 1 (одного) року не вчинить нового злочину.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 до вступления вироку в законну силу залишити без змін - підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція на протязі 15 днів з моменту його проголошення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду (ОСОБА_10 )