№22-4067/08

Головуючий у 1 інстанції Цокол Л.І.

.                      Доповідач: Кухарська Т.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008 року березня 18 дня Судова колегія суддів судової   палати в цивільних

справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого Кухарської Т. Г.

Суддів Лапчевської О.Ф., Жайворонок Т.Є.

При секретарі      Фролов.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за

апеляційною   скаргою   ОСОБА_1  на  рішення  Печерського

районного   суду м. Києва від 31 січня 2008 року за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа: ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані консультаційні  послуги

правового характера.

Заслухавши доповідь судді Кухарської Т.Г., пояснення ОСОБА_1, ОСОБА_3, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, -

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2005 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, 3-тя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані консультаційні послуги правового характеру в сумі 100.000 грив., та судові витрати.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що між ним та ОСОБА_3 який діяв в інтересах ОСОБА_2 був укладений договір про надання консультаційних послуг правового характеру.

Послуги надавались виключно в рамках цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до Державного департаменту з нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України про поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди, 3-тя особа по справі ОСОБА_2

Вказана справа знаходилась у провадженні Замостянського районного суду м. Вінниці.

Представником у спрдві на боці ОСОБА_2 виступав ОСОБА_3

Перелік послуг, та їх вартість вказані в додатках до укладеного договору, і які  відповідно виконані  позивачем, та прийняті ОСОБА_3,  на

2

суму 100.000 грив., що підтверджується актом здачі - прийомки виконаних робіт від 03.04.2005 року.

Однак, відповідач ОСОБА_2 відмовився оплатити отримані послуги.

Справа неодноразово розглядалась судовими органами.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31 січня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участі третьої особи ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані консультаційні послуги правового характеру залишені без задоволення.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду і постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, дав неправильну оцінку доказам і в порушення норм процесуального і матеріального закону необгрунтовано відмовив в позові.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 жовтня 2002 року ОСОБА_2 видав ОСОБА_3 доручення яким уповноважив ОСОБА_3 бути своїм представником та вести справи у судових органах України.

На виконання цього доручення йому надаються повноваження на вчинення від імені ОСОБА_2 всіх процесуальних дій передбачених для позивача, відповідача та третьої особи, а також подачі скарг, позовів, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни позовних вимог, укладення мирової угоди, передачі повноважень іншій особі ( передоручень ), оскарження рішень ( постанови, ухвали) суду в апеляційному або касаційному порядку, подачі виконавчого листа до стягнення та участь у виконавчому провадженні.

При цьому, йому надається право отримувати необхідні довідки та документи, подавати від імені довірителя заяви в т. ч. позовні, розписуватись, а також виконувати всі інші дії ( в т. ч. участь у виконавчому провадженні ), які будуть необхідні та корисні для виконання цього доручення ( а. с. 22 ).

30 жовтня 2002 р. ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_1 договір № 30/10-2002 -КОНС про наданні консультаційних послуг правового характеру для здійснення ОСОБА_3 представництва третьої особи по цивільній справі яка знаходиться провадженні Замостянського районного суду м. Вінниця, за позовом ОСОБА_4 згідно довіреності від 30.10.2002 року.

Договором передбачено, що оплату роботі ( послуг ) проводить ОСОБА_3 за першою вимогою виконавця.

Додатком № 1 від 30.10.2002 року до договору № 30/10-2002 - КОНС від 30.10.2002 року сторони угоди - ОСОБА_3 як замовник, а ОСОБА_1 як виконавець визначили перелік послуг правового характеру, термін виконання, та вартість робіт яка становить 40000 гривень ( а. с. 9 ).

Додатком № 2 від 14.04.2003 року до договору № 30/10-2002 - КОНС від 30.10.2002 року сторони угоди - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визначили подальший перелік послуг правового характеру, термін виконання, вартість послуг яка становить 30.Out) грн.

Додатками № 3 від 01.07.2003 року та № 4 від 31.03.2004 року до договору   № 30/10 - 2002 КОНС від   30.10.2002 року сторони угоди ОСОБА_3

3

та ОСОБА_1 визначили необхідний перелік послуг правового характеру, термін виконання, вартість послуг на суму відповідно 20.000 грив і 10.000 грив.

Згідно Акта здачі-прийомки від 03 квітня 2005 року виконавець -ОСОБА_1 здав, а зщовник - ОСОБА_3 прийняв надані послуги і роботи згідно Договору ви 30.10.2002 № 3010-2002-КОНС ( Додатки №1,2, З, 4 до Договору від 30.10.2002 р.) ( а. с.  13-15).

Судом встановлено, що в провадженні Замостянського районного суду м. Вінниці знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до Державного комітету України з нагляду за охороною праці про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання недійним наказу про накладання дисциплінарного стягнення, та відшкодування моральної шкоди.

В якості третьої особи до справи був залучений ОСОБА_2

Представництво інтересів третьої особи - ОСОБА_2 за довіреністю здійснював ОСОБА_3

Згідно ст. 386 ЦК України - за договором доручення одна сторона (повірений ) зобов'язується виконати від імені й за рахунок другої сторони ( довірителя ) певні юридичні дії.

Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному винагороду лише в тому разі, коли вона передбачена договором або затвердженими в установленому порядку  правилами ( ст. 387 ЦК України в редакції 1963 ).

Відповідно до ст. 388 ЦК України ( в редакції 1963 р. ) - повірений зобов'язаний виконати дане йому доручення відповідно до вказівок довірителя.

Повірений вправі відступити від цих вказівок, якщо за обставинами справи це необхідно в інтересах довірителя і повірений не міг попередньо запитати   довірителя або не одержав своєчасно відповіді на свій запит.

Суд повно і всебічно з'ясував дійсні обставини справи, дав правильну оцінку доказам і обгрунтовано прийшов до висновку, що підстав для задоволення позову не має і правильно відмовив позивачу в позові.

Судом встановленої! що ОСОБА_2 30.10.2002 року видав ОСОБА_3 довіреність, якою уповноважив його бути своїм представником, та вести справи у судових органах України, тобто надав право на вчинення процесуальних дій.

Вказаною довіреністю ОСОБА_2 не уповноважував ОСОБА_3 укладати будь-які договори з іншими особами, в т. ч. і про надання консультаційних послуг правового характеру.

Не було і передбачено виплата повіреному - ОСОБА_3 і винагороди за договором доручення.

Як вбачається із змісту договору № 30/10 - 2002 - КОНС про надання консультаційних послуг від 30.10.2002 року, ОСОБА_3 уклав угоду з ОСОБА_1 від свого імені, а не від імені ОСОБА_2, і відповідно до вказаного договору були укладені додатки № № 1, 2, 3, 4 від 30.10.2002 p., 14.04.2003 p., 01.07.2003 ., 31.03.2004 p. і з зазначенням оплати вартості послуг на користь ОСОБА_1 на загальну   суму 100.000 грив.

4

Встановлено, що ОСОБА_3 як повірений за довіреністю не повідомив довірителя ОСОБА_2, про укладені ним угоди з ОСОБА_1 та оплату послуг.

Відповідно і не отримав згоди ОСОБА_2 на відступ від вказівок зазначених в довіреності.

Відповідач ОСОБА_2 заперечує проти вимог позивача, посилаючись на те, що він не уповноважував ОСОБА_3 на укладення будь-яких договорів від його імені з іншими особами, і що про укладання договору з ОСОБА_1 йому не було відомо і, що винагорода за довіреністю яка була ним видана ОСОБА_3 не передбачалась.

Враховуючи наведене суд обґрунтовано прийшов до висновку, що при укладанні договору з ОСОБА_1 про надання консультаційних послуг, ОСОБА_3 вийшов за межі повноважень, які були надані йому ОСОБА_2, тому ОСОБА_2 не повинен відповідати за позовом.

Доводи апеляційної скарги, що рішення суду є незаконне і постановлено в порушення норм процесуального і матеріального закону безпідставні і спростовуються наведеними доказами.

Рішення суду відповідає матеріалам справи і вимогам закону - ст. 110, 113, 114, 115 ЦПК України, ( в редакції 1963 р. ) ст. ст. 386, 387, 388 ЦК України ( в редакції 1963 р.).

Керуючись ст. ст. 307, 308, ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 січня 2008 року залишити без змін.

Ухвала суду може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України, протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвали Апеляційного суду.