справа № 11- 5/2008

головуючий у суді 1-ї інстанції Рудяк А.В.

УХВАЛА

іменем України

5 лютого 2008 року м. Севастополь

Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:

головуючого Леся В.І.,

суддів Юненка М. О., Модного М. В.,

за участю старшого прокурора відділу військової прокуратури Південного регіону України Сичова Є.Б. та засудженого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок військового місцевого суду Миколаївського гарнізону від 24 жовтня 2007 року, яким колишнього заступника командира військової частини А1890 з гуманітарних питань майора

ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с Новомиколаївка Немирівського району Вінницької області, раніше не судимого, на військовій службі з грудня 1991 року,

засуджено за ч. 2 ст. 424 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки та відповідно до статей 75, 76 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку в 1 рік.

ОСОБА_3 визнано винними в застосуванні нестатутних засобів впливу щодо підлеглих, що заподіяло істотну шкоду, а також в застосуванні насильства щодо підлеглих.

Як зазначено у вирокові, злочин скоєно за наступних обставин.

Близько 19 години 30 хвилин 22 квітня 2007 року в розташуванні військової частини А1890 ОСОБА_3, будучи незадоволений тим, що підлеглі йому за військовим званням та посадою солдати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9,

крокуючи у складі роти на вечерю, співали пісню, яка не передбачена наказом командира військової частини, зупинивши підрозділ біля їдальні, вивів вказаних військовослужбовців зі строю та наказав виконувати фізичну вправу, а саме - віджиматися від землі в положенні лежачи в упорі на руках, під спів пісні, що останні стали виконувати. Коли ОСОБА_4 і ОСОБА_7 заявили про те, що не в змозі виконувати вправу, ОСОБА_3 вдарив ногою ОСОБА_10 в область грудей, потім, взявши за вухо ОСОБА_4, став його тягнути та вдарив кулаком в спину, заподіявши фізичний біль потерпілим.

В подальшому ОСОБА_3, в час коли решта особового складу підрозділу приймала їжу, наказав ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 пробігти дистанцію близько 1 кілометра, що вони і виконали.

В апеляції засуджений ОСОБА_3 стверджує, що висновок суду про його винність у вчиненні вказаного злочину суперечить фактичним обставинам справи, в зв'язку з чим просить вирок змінити, перекваліфікувати його дії на ч. 1 ст. 424 КК України та призначити покарання з застосуванням ст. 69 того ж Кодексу у виді штрафу.

В своїх доводах апелянт посилається на те, що суд без достатніх підстав визнав його винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 424 КК України, оскільки під час розслідування та судового розгляду справи з достатньою повнотою не було встановлено обставин застосування ним насильства до підлеглих та спричинення істотної шкоди порядку несення військової служби, порушення прав та інтересів військовослужбовців, зниження авторитету військових начальників та порушення розпорядку дня, а висновки суду ґрунтуються на супереч.1ивих показах потерпілих та свідків. Також, на думку засудженого, суд не в повній мірі врахував відомості про його особу, що призвело до призначення надто суворого покарання.

Заслухавши доповідь судді Моцного М.В., пояснення засудженого ОСОБА_3 що просив про пом'якшення покарання, прокурора, який підтримав прохання засудженого, а також перевіривши матеріали справи і доводи апеляції, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що вирок підлягає зміні з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного у вироку злочину відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.

Доводи засудженого про те, що ході досудового слідства і судового розгляду справи не встановлено його вини в інкримінованому злочині, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи та вироку, ці доводи були предметом дослідження в судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_4 послідовно показував, що 22 квітня 2007 року біля їдальні частини, проявляючи незадоволення тим, що він, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 співали пісню, яка не передбачена наказом командира частини, ОСОБА_3 наказав їм віджиматися від землі та в цей час застосував насильство до нього та ОСОБА_10, а потім ще наказав пробігти дистанцію близько одного кілометра, що вони і виконали.

Вказані обставини підтверджуються показами у судовому засіданні свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку.

Не заперечував фактичних обставин і засуджений ОСОБА_3 хоча і не визнав себе винним у застосуванні насильства щодо підлеглих.

Твердження засудженого по те, що відсутність у потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_10 тілесних ушкоджень підтверджує факт незастосування ним насильства до підлеглих, є необгрунтованим. Відповідно до вимог кримінального закону, фізичне насильство при перевищенні влади чи службових повноважень може полягати в нанесенні удару чи спричиненні побоїв та тягне за собою відповідальність для службової військової особи за ч. 2 ст. 424 КК України.

Посилання в апеляції на те, що діями засудженого не було спричинено істотної шкоди порядку несення військової служби, що виразилося в порушенні прав та інтересів військовослужбовців та зниженні авторитету військових начальників, також не відповідають дійсності.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3, будучи військовою посадовою особою, застосував нестатутні заходи впливу в розташуванні частини щодо кількох осіб та в присутності інших військовослужбовців підрозділу, в час відведений розпорядком дня для приймання їжі, а тому суд вірно прийшов до висновку, що діями засудженого при застосуванні нестатутних засобів впливу щодо підлеглих було спричинено істоту шкоду порядку несення військової служби.

Зазначені обставини підтверджуються показами свідків військовослужбовців строкової служби солдатів ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та командира військової частини ОСОБА_16

Отже, всупереч твердженню в апеляції, ОСОБА_3 засуджено обґрунтовано, його дії за ч. 2 ст. 424 КК України судом кваліфіковано правильно.

Що стосується покарання, призначеного ОСОБА_3, то колегія суддів військового апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції при його призначенні не в повній мірі врахував обставини, що його пом'якшують та особу винного.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 застосував насильство щодо підлеглих з помилково зрозумілих інтересів служби і будь-яких наслідків для здоров'я потерпілих не настало. Він вперше притягується до кримінальної відповідальності, прослужив в Збройних Силах понад 17 років і характеризується виключно позитивно, на утриманні має неповнолітню дитину, яка потребує лікування, за вчинене діяння на нього накладено дисциплінарне стягнення в виді посадового пониження, потерпілий ОСОБА_4 просив про пом'якшення покарання, а сам засуджений щиро розкаявся у вчиненому.

За таких обставин, враховуючи особу ОСОБА_3 та його поведінку до і після вчинення злочину, наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання і істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, колегія суддів апеляційного суду вважає за можливе в даному конкретному випадку, відповідно до ст. 69 КК України, призначити ОСОБА_3 покарання нижче від найменшої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 424 того ж Кодексу, застосувавши службове обмеження.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 367, 373 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду

ухвалила:

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок військового місцевого суду Миколаївського гарнізону від 24 жовтня 2007 року відносно ОСОБА_3 змінити:

Виключити з вироку застосування до засудженого ОСОБА_3 ст.ст. 75, 76 КК України.

Із застосуванням ст.ст. 69 КК України призначити ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 424 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

Замість позбавлення волі, відповідно до ст. 58 КК України, застосувати до ОСОБА_3 покарання у виді службового обмеження на той самий строк із відрахуванням щомісячно в доход держави із суми його грошового забезпечення 10 відсотків.