Справа № 11 -37/2008
Головуючий у суді 1 -ї інстанції Сенько М.Ф.
УХВАЛА
іменем України
4 квітня 2008 року м. Сімферополь
Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:
головуючого Нікітіна Г.В.,
суддів Нефедова B.C., Купельського А.В.,
при секретарях Назаровій О.В., Кутигіній Н.А.,
за участю старшого помічника військового прокурора Сімферопольського гарнізону майора юстиції Антоненка В.Ю., помічника військового прокурора Сімферопольського гарнізону лейтенанта юстиції Свіренка P.O., засудженого ОСОБА_4 та його захисника-адвоката ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_4 та його захисника-адвоката ОСОБА_5 на вирок військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону від 21 березня 2008 року, яким колишнього військовослужбовця військової частини 3009 сержанта
ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Новоград-Волинський, Житомирської області, раніше не судимого,
засуджено за ч.3 ст. 424 КК України до п'яти років позбавлення волі.
ОСОБА_4 визнано винним у застосуванні насильства до підлеглих, що спричинило тяжкі наслідки.
Як зазначено у вирокові, злочин скоєно за наступних обставин.
Сержант ОСОБА_7 близько 15 години 30 хвилин 17 жовтня 2007 року, під час виконання обов'язків чергового їдальні військової частини 3009, у приміщенні мийки побив чергових зі складу наряду рядових ОСОБА_8 і ОСОБА_9 Приводом до застосування насильства стало використання потерпілими для миття посуду води, що призначалася для приготування їжі.
При цьому ОСОБА_4 наніс кожному з потерпілих по декілька ударів кулаками по тілу, після чого схопив ОСОБА_9 за плечі і декілька раз ударив правим коліном у живіт, заподіявши йому закриту тупу травму живота, підкапсульний розрив селезінки, крововилив у великий сальник. З приводу отриманих травм ОСОБА_9 було госпіталізовано та видалено селезінку.
В апеляції захисник-адвокат ОСОБА_5, вказуючи на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та порушення норм кримінально-процесуального права, просить вирок скасувати, а матеріали кримінальної справи направити на новий судовий розгляд.
В обґрунтування своїх доводів захисник зазначає, що поза увагою органів досудового слідства та суду залишилися реальні обставини отримання ОСОБА_9 травми, а саме під час розвантаження паків на приватному підприємстві. Не усунені, на думку апелянта, суперечності в поясненнях свідка ОСОБА_10 та потерпілих, щодо застосування відносно останніх насильства з боку ОСОБА_4 Оголошення військовим місцевим судом Сімферопольського гарнізону вироку відносно солдата ОСОБА_11 за заподіяння потерпілому ОСОБА_9 тяжкого тілесного ушкодження, виключає визнання ОСОБА_4 винним за такий саме злочин відносно того ж самого потерпілого. Крім того, на думку апелянта на досудовому слідстві та в суді мало місце порушення прав засудженого на захист, оскільки його інтереси представляла особа, яка одночасно надавала юридичну допомогу й ОСОБА_11, інтереси якого суперечать інтересам ОСОБА_4
В апеляції засуджений ОСОБА_4, посилаючись на відсутність в його діях складу злочину, просить вирок скасувати і закрити справу.
Свої доводи засуджений мотивує невизнанням вини та непричетністю до застосування відносно потерпілих насильства. ОСОБА_4 стверджує про можливість спричинення ОСОБА_9 тяжкого тілесного ушкодження під час розвантажних робіт на приватному підприємстві або внаслідок неправомірних дій солдата ОСОБА_11, за що останнього було засуджено військовим місцевим судом Сімферопольського гарнізону.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення засудженого та його захисника-адвоката ОСОБА_5 на підтримання кожним своєї апеляції, думку прокурора, який просив у задоволенні апеляцій відмовити, а також перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що вирок підлягає залишенню без зміни з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_4 у скоєні злочину, передбаченого ч.3 ст. 424 КК України, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, які об'єктивно викладені у вирокові.
Заяви засудженого та його захисника-адвоката ОСОБА_5 про те, що судом не досліджені версії отримання ОСОБА_9. тілесного ушкодження під час розвантажних робіт на приватному підприємстві або внаслідок насильства з боку солдата ОСОБА_12, не відповідає викладеному у вирокові.
З пояснень ОСОБА_9 від 25 жовтня 2007 року на ім'я командира військової частини 3009 вбачається, що 24 вересня того ж року під час перевантаження коробок з печивом на приватному підприємстві «АТ-Крим» він невдало спіймав коробку, яка вдарила його в живіт та він відчув біль.
В послідуючому - перед проведенням операції по видаленню селезінки, під час досудового та судового слідства потерпілий послідовно показував про те, що тілесне ушкодження він отримав внаслідок насильства з боку ОСОБА_7 17 жовтня 2007 року. При цьому причини зміни своїх показів пояснював страхом переслідування з боку підсудного та військовослужбовців, які були призвані на військову служу раніше.
Відповідно до висновку судово-медичного експерта від 3 грудня 2007 року тілесні ушкодження у ОСОБА_9 - закрита тупа травма живота, підкапсульний розрив селезінки, крововилив у великий сальник, виходячи з досліджених медичних документів, гістологічних досліджень видаленого органу виникли в термін за 9-15 днів до оперативного втручання, що мало місце 1 листопада 2007 року, тобто в термін з 17 по 23 жовтня того ж року.
Експерт ОСОБА_13 під час судового слідства, в тому числі й в апеляційному суді, пояснила, що виявлені у потерпілого тілесні ушкодження, враховуючи їх характер, динаміку розвитку та дані гістологічного дослідження, не могли виникнути раніше 17 жовтня. Виходячи з того, що потерпілий ОСОБА_9 звернувся до лікаря зі скаргами на сильний біль у животі в ніч з 17 на 18 жовтня та описував симптоматику, характерну після отримання такого тілесного ушкодження, то експерт вважає з великою долею вірогідності, що тілесне ушкодження виникло саме від дій ОСОБА_4 17 жовтня 2007 року, а послідуючі дії, в тому числі ОСОБА_12, тільки прискорили розвиток незворотних змін пошкодженого органу.
Проаналізувавши викладені вище докази, а також пояснення потерпілого ОСОБА_8 суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про заподіяння тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_9 17 жовтня 2007 року та неможливість спричинення травми потерпілому під час робіт 24 вересня того ж року.
Свої пояснення про кількість, локалізацію та спосіб нанесення ударів ОСОБА_4 17 жовтня 2007 року потерпілий ОСОБА_9 підтвердив й під час проведення відтворення обстановки та обставин події, проведених в порядку ст. 315-1 КПК України, під час судового слідства в апеляційному суді. Ці покази ОСОБА_9 повністю співпадають зі свідченнями потерпілого ОСОБА_8, даних ним як на досудовому слідстві так і в суді.
Думки засудженого та його захисника-адвоката про те, що тілесні ушкодження виникли у ОСОБА_9 від дій солдата ОСОБА_12 20 або 23 жовтня 2007 року з посилкою на вирок військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону від 14 лютого 2008 року, є помилковими.
Так, зазначеним рішенням суду ОСОБА_12 дійсно було визнано винним за ч.3 ст. 406 КК, тобто у порушенні статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що потягло тяжкі наслідки - закриту тупу травму живота, підкапсульний розрив селезінки, крововилив у великий сальник, що стало причиною видалення у потерпілого ОСОБА_9 життєво-важливого органу - селезінки.
Між тим, враховуючи фактичні обставини застосування насильства до ОСОБА_14, військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил 23 травня ц.р. своєю ухвалою змінив вирок відносно ОСОБА_12, виключивши з обвинувачення останнього заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження і перекваліфікував його дії з ч.3 на ч. 1 ст. 406 КК.
Твердження апелянтів про відсутність складу злочину в діях засудженого з посилкою на свідчення кухарки військової частини 3009 ОСОБА_10 суперечать матеріалам справи.
Свідок ОСОБА_10, на досудовому слідстві і в суді, пояснювала, що 17 жовтня 2007 року чула як ОСОБА_4 лаявся на солдатів ОСОБА_9.1 ОСОБА_8, між тим не бачила факту фізичного насильства до потерпілих, оскільки вийшла до кімнати відпочинку кухарів і потім до дому у зв'язку із закінченням її робочого часу.
Не відповідає дійсності й посилка захисника-адвоката ОСОБА_5 на порушення права на захист засудженого, а саме надання йому юридичної допомоги особою, яка одночасно надавала юридичну допомогу ОСОБА_11, інтереси якого суперечать інтересам ОСОБА_4
З матеріалів кримінальних справ відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_12 вбачається, що юридичну допомогу їм надавали, відповідно, адвокат ОСОБА_15 та адвокат ОСОБА_16, і ніхто з них одночасно не представляв інтереси обох засуджених.
Отже, колегія суддів військового апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 406 КК є правильним, прийнятим з урахуванням всіх обставин справи та без процесуальних порушень, зазначених в апеляціях.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 366, 377 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду
ухвалила:
Вирок військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону від 21 березня 2008 року відносно ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляції засудженого та його захисника-адвоката ОСОБА_5 - без задоволення.