УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

8 липня 2008 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого Головчук С.В.

суддів Миніч Т.І., Заполовський В.Й.

з участю секретаря Прищепи О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну

справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про  відшкодування  матеріальної  та  моральної  шкоди,

визнання права власності на криницю та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення

порядку користування спільною криницею

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Ружинського районного суду від 9 квітня 2008 року,

встановив   :

у січні 2008 року ОСОБА_1, звернулась з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Вона зазначала, що є власником будинку АДРЕСА_1, а відповідачка - власником сусіднього будинку НОМЕР_1. Між ними виник спір щодо користування криницею, що розташована на межі цих домоволодінь. ОСОБА_2 викидала відра з криниці, висловлювалась на її адресу нецензурною лайкою та ображала, відмовилась нести витрати по догляду за криницею. В зв'язку з неправомірною поведінкою відповідачки вона зверталась до міліції, селищної ради. Пошкодженням майна їй було заподіяно майнову шкоду на суму 1354 грн., неправомірною поведінкою ОСОБА_2 завдані моральні страждання, які позивач оцінила у 3000 грн.

У квітні 2008 року ОСОБА_1 доповнила позовні вимоги та просила визнати за нею право власності на криницю, посилаючись на те, що при оформленні договору купівлі-продажу будинку криниця помилково не була включена як господарська споруда до цього правовстановлюючого документа. Проте вартість будинку визначалась з врахуванням цієї споруди. Крім того, рішенням селищної ради визнано її право власності на криницю. Зазначене рішення не скасовано. Посилаючись на викладене, просила задовольнити позов.

ОСОБА_2 подала зустрічний позов про встановлення порядку користування криницею та зазначала, що не може дійти згоди у користуванні криницею з ОСОБА_1. Посилаючись на те, що криниця знаходиться на межі сусідніх земельних ділянок, нікому не належить на праві власності, вважала її спільною.

Рішенням Ружинського районного суду від 9 квітня 2008 року

Справа №22ц/1032                                        

Головуючий у суді 1-ї інстанції Нейло В.М.

Категорія 5                                                                           

Судця-доповідач Головчук С.В.

позов ОСОБА_1. задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на криницю, яка розташована на межі домоволодінь АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 59,50 грн. витрат по оплаті судового збору та ЗО грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. В позові ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди відмовлено. В позові ОСОБА_2 про встановлення порядку користування криницею відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її вимог та відмову в позові ОСОБА_1 Вона зазначає, що суд безпідставно стягнув з неї відшкодування моральної шкоди, оскільки ні її вини, ні заподіяння такої шкоди ОСОБА_1, не доведено. Також вважає безпідставним висновок суду про належність криниці ОСОБА_1, та вказує, що вона не спроможна самостійно забезпечити себе водою.

Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині визнання права власності на криницю, суд послався на показання свідків.

Проте з таким висновком погодитись неможливо.

З матеріалів справи  видно, що на межі земельних ділянок домоволодінь АДРЕСА_1 знаходиться криниця, яка є предметом спору між власниками сусідніх садиб (а.с.35). Відомості про належність криниці як господарської споруди до цих будинків у правовстановлюючих документах відсутні (а.с.18) .

Відповідно до ст.381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. В садибі головною річчю є житловий будинок, а інші складові елементи, в тому числі криниця, є його належністю (ст.186 ЦК).

Рішенням сесії Ружинської селищної ради від 18.01.2008 року затверджено акт від 14.09.2007 року, складений селищним головою та спеціалістом землевпорядником в присутності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо належності криниці ОСОБА_1 Таким чином селищною радою визнано, що криниця є приналежністю садиби ОСОБА_1. Зазначене рішення з питання містобудівної діяльності прийнято відповідно до визначеної чинним законодавством компетенції, не оспорено у встановленому порядку та не скасовано (а.с.13,14) .

Враховуючи викладене, підстав для визнання права власності на криницю, що є приналежністю садиби ОСОБА_1., у судовому порядку не було, оскільки зазначений спір не підвідомчий суду.

Тому, рішення суду в частині визнання права власності на криницю підлягає скасуванню, по справі можливо ухвалити нове рішення про відмову в позові в цій частині.

Разом з тим, суд правильно відмовив в позові ОСОБА_2 про встановлення порядку користування спільною криницею, оскільки судом встановлено, що криниця належить до садиби ОСОБА_1. Право останньої не оспорено. Вимагати встановлення порядку користування спільним майном має право відповідно до вимог ст.358

ЦК лише співвласник майна.  Сторони у справі не є учасниками спільної  власності,  тому  ОСОБА_2  не  наділена  зазначеним правом.

Що стосується рішення в частині задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд правильно визнав, що підстави для задоволення позову були. Судом встановлено, що ОСОБА_2 ображала ОСОБА_1. нецензурною лайкою та іншими висловами. Зазначені обставини підтвердили свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Отже, її неправомірною поведінкою, а також порушенням правил добросусідства ОСОБА_1. завдані моральні страждання, які підлягають відшкодуванню.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, судом недостатньо враховано вік відповідачки ОСОБА_2, її майновий стан. Тому апеляційний суд вважає можливим зменшити розмір відшкодування моральної шкоди з 1000 грн. до 50 0 грн.

Відповідно до вимог ст.8 8 ЦПК суд присуджує судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог.

Сторонами не оспорюється рішення в частині відмови в позові про відшкодування майнової шкоди, тому апеляційним судом не перевіряється законність рішення в цій частині.

Керуючись ст.ст.88,209,304,307,309,314,  316 ЦПК України, суд

вирішив   :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ружинського районного суду від 9 квітня 2008 року в частині вимог про визнання права власності на криницю скасувати, ухваливши нове рішення.

Відмовити в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на криницю.

Рішення Ружинського районного суду від 9 квітня 2008 року в частині відшкодування моральної шкоди змінити, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди з 1000 грн. до 500 грн., зменшити розмір судового збору з 59,50 грн. до 8,50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з 30 грн. до 7,50 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу проголошення.