АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № Справа № 22ц-1136/10 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Петренко І.О.

Категорія 19/27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2010 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Петренко І.О.

суддів – Котушенко С.П., Романюк М.М.,

при секретарі – Шило С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором,-

ВСТАНОВИЛА :

У лютому 2009 року позивач звернувся до суду з позовною заявою та просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 3000 доларів США, 3% річних за прострочення грошового зобов’язання у розмірі 9158,24 грн., моральну шкоду в розмірі 2500 грн., а також судові витрати у розмірі 329 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що відповідно до договору позики від 25 січня 2003 року, який оформлено у простій письмовій формі - у вигляді розписки, згідно якої ОСОБА_2 повинен був в строк до 25 січня 2006 року повернути йому грошові кошти у сумі 3 000 доларів, еквівалентну на момент укладання договору 15 150 грн. 15 грудня 2005 року позивач направив ОСОБА_2 письмову претензію рекомендованим листом з повідомленням, яку відповідач відмовився отримувати. Добровільно відповідач не бажає виконувати свої зобов’язання.

У порядку ст.. 31 ЦПК України позивач змінив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача борг за договором купівлі-продажу, зазначивши, що 1997 році між ним з одного боку та ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з другого боку був складений усний договір купівлі-продажу робочих костюмів, ціна яких була погоджена сторонами й установлена в сумі 9000 доларів США. Позивач передав товар покупцям, які в свою чергу, реалізували своє право власності на товар. ОСОБА_4 виконав свої зобов’язання перед позивачем, сплативши останньому 4500 доларів США, а ОСОБА_2 став ухилятися від виконання грошового зобов’язання за договором. У подальшому ОСОБА_2 надав позивачу письмову розписку про наявність у нього грошового зобов’язання перед позивачем у розмірі 3 000 доларі США та зобов’язався повернути зазначену суму до 21 січня 2006 року. До теперішнього часу вищезазначена сума боргу йому не повернута і відповідач у добровільному порядку борг не повертає.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором купівлі-продажу в сумі 23970 грн., 3% річних за прострочення грошового зобов’язання у розмірі 1702,20 грн., судові витрати в сумі 286,72 грн., а всього 25 958,92грн. В іншій частині позову, а саме в стягненні відсотків за користування грошима , оплаті правової допомоги та відшкодуванні моральної шкоди - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, порушені вимоги чинного законодавства та висновки суду не відповідають обставинам справи.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити , рішення суду – скасувати наступних підстав.

Згідно до положень ст.213 ЦПК України суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства постановляє рішення на основі повно і всебічно з”ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи позивач посилався в обґрунтування своїх уточнених вимог на те , що в 1997 році він уклав з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 усний договір купівлі-продажу робочих костюмів , ціна яких була погоджена сторонами в сумі 9000 доларів США і, які були фактично продані відповідачу та ОСОБА_4 на умовах безпроцентного кредиту.

Договором купівлі-продажу є договір , за яким одна сторона ( продавець) передає майно ( товар ) у власність другій стороні ( покупцеві ) , а покупець приймає майно ( товар) і забов”язується сплатити за нього певну грошову суму.

Суд , постановляючи оскаржуване рішення , виходив із того , що між позивачем та відповідачем разом з ОСОБА_4 було укладено саме такий договір , що сторонами не заперечувалось , а тому і не потребує в силу положень ст.. 61 ЦПК України доказування.

Однак , з даними висновками погодитись не можна , оскільки обставини виникнення забов”язання відповідачем заперечувались. Посилання ж в рішенні суду , що наявна в матеріалах справи розписка ( ар. сп. 10,36) свідчить про наявність у відповідача грошового забов”язання саме за договором купівлі-продажу визнати обґрунтованим не можна , оскільки з тексту її вбачається , що в 1997 році позивач передав відповідачу і ОСОБА_4 товар на реалізацію , що вважати підтвердженням укладення договору купівлі-продажу не можна , оскільки описані правовідносини і , зокрема, забов”язання , відрізняються від правовідносин , що виникають при укладенні договору купівлі-продажу .

Таким чином , вирішуючи спір , суд у порушення вимог ст..ст. 212-214 ЦПК України не з”ясував : які правовідносини сторін випливають з установлених обставин ; які правові норми підлягають застосуванню до цих правовідносин , які безспірні докази свідчать про обґрунтованість чи не обґрунтованість посилань позивача , хоча з”ясування цих обставин має істотне значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного , колегія суддів вважає , що суд при вирішенні справи дійшов до висновку , що не відповідає встановленим обставинам і , що у відповідності до положень п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст..ст. 303,307,ч.1 п.3 ст.309, 313,314,316,317,319 ЦПК України , колегія суддів ,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити .

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2009 року – скасувати .

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 – відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення , однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України .

Судді