Справа № 1-384/ 2008 року

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2008 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Іващенка О.Ю.

при секретарях Павлюк О.М. , Обаранчук О.Я.

за участю прокурора Гульовської О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у м. Тернополі кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця с Красне Гусятинського району Тернопільської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого 20.08.2001 року Тернопільським міським судом за ч.3 ст. 140 КК України (в редакції Закону 1960 року) до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 45 КК України встановленням іспитового строку 1 рік; 19.03.2002 року Тернопільським міським судом за ч.2 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого умовно-достроково постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30.03.2005 р. з не відбутою частиною покарання 1 рік 3 міс. 23 дні, за ч.2 ст. 383 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_1, 25 січня 2008 року виніс телевізор марки «Оніда» з квартири, в якій проживає разом із своєю матір»ю, що у АДРЕСА_1, після чого продав його за 200 грн. невстановленій особі на ринку, що по вул. Живова у м. Тернополі. Виручені гроші від продажу телевізора потратив на алкогольні напої, які вживав в одному із барів м. Тернополя.

Переслідуючи мету уникнути конфліктної ситуації із своєю матір»к>, підсудний ОСОБА_1 вирішив завідомо неправдиво повідомити в Тернопільський міський відділ УМВС України в Тернопільській області, тобто орган дізнання, про нібито таємне викрадення невідомою особою, з квартири, в якій він проживає, телевізора марки «Оніда», вартістю 850 грн., який насправді ніхто не викрадав, а був проданий, ним ОСОБА_1, на ринку м. Тернополя.

З цією метою, ОСОБА_1 25 січня 2008 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, звернувся із усною заявою в Тернопільський міський відділ УМВС України в Тернопільській області, повідомивши про вчинення таємного викрадення з його квартири телевізора, марки «Оніда», вартістю 850 грн., невідомою особою, знаючи, що такої крадіжки не було, тобто завідомо неправдиво повідомив орган дізнання про вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, тобто обвинуватив невідому особу у вчиненні тяжкого злочину. Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю та показав, що у 2008 році, після вжиття спиртних напоїв, він вирішив продати телевізор марки «Оніда», який знаходився у квартирі де проживає він та його матір за адресою АДРЕСА_1. В той же день, він продав цей телевізор незнайомому на центральному ринку м. Тернополя, ще з двома своїми знайомими. Отримані від продажу телевізора гроші, в сумі близько 200 грн., використав на власні потреби. Після того, щоб про продаж телевізора не взнала його матір, він зателефонував у міліцію та повідомив про те, що з його квартири, невідома особа, викрала телевізор, попередньо залишивши вхідні двері у квартиру відчиненими, для того, щоб створити уяву працівників міліції про те, що у квартиру хтось проникав. Дочекавшись працівників міліції, він написав письмову заяву про ніби-то вчинений

злочин, знаючи, що насправді такого злочину ніхто не вчиняв. При написанні заяви, його попереджали про кримінальну відповідальність за неправдиве повідомлення про вчинення злочину за ст. 383 КК України. У подальшому він зізнався працівникам міліції про те, що зроблена ним заява про вчинення крадіжки телевізора з його квартири є неправдивою.

У вчиненому він щиро розкаюється, просить його суворо не карати та не позбавляти волі, обіцяє у подальшому злочинів не вчиняти.

Крім власного визнання вини, підсудний ОСОБА_1 повністю погодився зі всіма доказами по кримінальній справі, що були зібрані під час досудового слідства і підтверджують його винність у вчиненні злочину згідно пред'явленого обвинувачення, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду, відповідно до ст. 299 КПК України.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані докази у їх повній сукупності, суд, приходить до переконання про доведеність вини підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злочину та погоджується із кваліфікацією його дій за ч.2 ст. 383 КК України, як завідомо неправдивого повідомлення органу дізнання про вчинення злочину, за кваліфікуючою ознакою поєднаного з обвинуваченням особи у тяжкому злочині.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, конкретні обставини справи, особу винного, те, що він раніше судимий, обставини, що обтяжують покарання зокрема вчинення злочину у стані алкогольного сп»яніння і вважає, що йому слід призначити покарання у межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі.

Разом з тим, суд, враховує, як обставини, які пом"якшують покарання підсудного, а саме те, що ОСОБА_1 повністю визнав свою вину, у вчиненому розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, як на досудовому слідстві так і в ході судового слідства, а також враховує його позитивну характеристику з місця проживання і вважає за можливе застосувати ст. 75 КК України, звільнивши підсудного від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, оскільки виправлення та перевиховання ОСОБА_1, можливі без відбування покарання.

Приймаючи рішення про звільнення підсудного ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, з встановленням йому іспитового строку, суд, взяв до уваги те, що підсудний активно сприяв розкриттю злочину, як на досудовому слідстві так і в суді, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, про вчинення неправдивого повідомлення про злочин повідомив працівників міліції через незначний проміжок часу, чим запобіг виникненню негативних наслідків своїх злочинних дій, а також урахував його позитивну характеристику з місця проживання. Вищевказані обставини, дають підстави суду вважати, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без його ізоляції від суспільства.

Водночас, суд, вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_1 у період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України, на нього слід покласти наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_1 - підписку про невиїзд, залишити попередній, до набрання вироком законної сили.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 383 КК України і призначити йому за цією статтею покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 3 (три) роки іспитового строку.

Зобов»язати засудженого ОСОБА_1, відповідно до ст. 76 КК України, у період дії іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої

системи про зміну місця проживання, роботи та навчання, періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід ОСОБА_1 - підписку про невиїзд, залишити попередній, до набрання вироком законної сили.

На вирок може бути подана апеляція на протязі 15 діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.