Справа № 22- 7713/07 Головуючий у 1 інстанції - Попович О.В.
Доповідач - Амелін В.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2008 року м. Київ
Колегія Суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Амеліна В.І.,
суддів: Касьяна О.П., Немировської О.В.,
при секретарі Поліщук Н.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 липня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Української студії телевізійних фільмів «УКРТЕЛЕФІЛЬМ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
встановила :
Позивач звернувся до суду з позовом до Української студії телевізійних фільмів «УКРЕТЕЛЕФІЛЬМ», в якому ставить питання про стягнення заборгованості по заробітній платі за 2000, 2003, 2004, 2005 та 2006 роки. Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 1981 року на Українській студії телевізійних фільмів «УКРТЕЛЕФІЛЬМ» він працює на посаді режисера. Починаючи з 2000 року періодично виникали простої в роботі з вини відповідача. За період простою відповідач мав сплачувати 2/3 заробітної плати. Однак, відповідачем не було сплачено за сім місяців простою: в 2000 році 715 грн., за три місяці простою в 2003 році 600 грн., за п'ять місяців простою в 2004 році 1866 гри., за три місяці простою в 2005 році 1520 грн. та за сім місяців простою в 2006 році 3360 грн. Всього позивач просить стягнути з відповідача 7820 гри. за час вимушеного простою. На звернення позивача про виплату заборгованості по заробітній платі відповідач відповів відмовою.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 липня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що при постановленні рішення суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що призвело до її неправильного вирішення. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Заслухавши доповідь Судді, пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Суд першої інстанції в межах доводів позову повно та всебічно дослідив обставини справи, однак дав неправильну оцінку доказам та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи та необгрунтованої відмови в задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів того, що йому не виплачувалась заробітна плата за час вимушеного прогулу. Крім того, згідно довідки № 166/01 від 20.12.2006 року станом на 18.12.2006 року заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 Українська студія телевізійних фільмів «УКРТЕЛЕФІЛЬМ» не має.
Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.
З наданих відповідачем матеріалів про нараховану та виплачену ОСОБА_1 заробітну плату вбачається, що у зв'язку з незабезпеченням роботою позивач, який регулярно виходив на роботу, не працював у 2000 році - 7 місяців, у 2003 році - 3 місяці, у 2004 році - 5 місяців, у 2005 році - 3 місяці та у 2006 році 7 місяців. При цьому заробітна плата йому не виплачувалася.
Враховуючи, що незабезпечення позивача роботою через недостатню завантаженість виробничих потужностей студії, не пов'язане з виною працівника, судова колегія розглядає таке призупинення робіт як простій.
Згідно ч.1 ст. 113 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
З матеріалів справи вбачається, що посадовий оклад ОСОБА_1 згідно штатному розпису складає:
· з 01.01. по 31.12.2000 року - 155 грн.
· з 01.01. по 31.12.2001 року - 300 грн.
· з 01.01. по 31.12.2002 року - 300 грн.
· з 01.01. по 31.12.2003 року-300 грн.
· з 01.01. по 31.01.2004 року - 300 грн.
· з 01.02. по 30.06.2004 року - 400 грн.
· з 01.07. по 31.12.2004 року - 600 грн.
· з 01.01. по 30.06.2005 року - 600 грн.
· з 01.07. по 31.12.2005 року - 720 грн
· з 01.01. по 31.12.2006 року - 720 грн. (а.с. 10).
Відповідно до вимог ст. 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.
З огляду на викладені обставини за час простою з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 830 грн. (7 місяців 2000 року х 155 х 2/3 + 3 міс. 2003 р. х 300 х 2/3 + 1 міс. 2004 р. х 400 х 2/3 + 4 міс. 2004 р. х 600 х 2/3 + 2 міс. 2005 р. х 600 х 2/3 + 1 міс. 2005 p. x 720 х 2/3 + 7 міс. 2006 p. x 720 х 2/3).
Доводи заперечень відповідача щодо встановлення на підприємстві з червня 2002 року режиму неповного робочого тижня не грунтуються на вимогах закону.
Згідно ч. 1 ст. 56 КЗпП України за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватися як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами не укладалася угода про запровадження режиму неповного робочого тижня.
Приймаючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі за час простою, колегія суддів в той же час не вбачає достатніх підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди.
Враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія скасовує зазначене рішення та ухвалює нове рішення, яким частково задовольняє позов ОСОБА_1
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 липня 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Української студії телевізійних фільмів «УКРТЕЛЕФІЛЬМ» про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.
Стягнути з Української студії телевізійних фільмів «УКРТЕЛЕФІЛЬМ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за час простою в розмірі 7 830 (сім тисяч вісімсот тридцять) грн.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення набуває чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.