ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.07.2006р. | м.Київ | № 9/176-А |
За позовом Київського міського центру зайнятості
До Київської обласної насіннєвої інспекції
Предмет адміністративного позову | стягнення 29 026,63 грн. |
Суддя Жирнов С.М.
Секретар судового засідання Боднарчук Д.І.
Представники:
Від позивача: Аврамець О.М. –дов. № 11-1977 від 30.03.2006 р;
Від відповідача: не з’явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Київським міським центром зайнятості заявлений позов до відповідача про стягнення 29 026,63 грн. штрафу на підставі ч. 1 п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2006 р. було відкрито провадження в адміністративній справі та призначене попереднє судове засідання на 03.07.2006 р.
Під час проведення підготовчого провадження судом були витребувані від осіб, які беруть участь у справі, документи та інші матеріали, відповідно до ухвали суду від 12.06.2006 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2006 р. закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 19.07.2006 р.
Позивач в судовому засіданні 19.07.2006 р. позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судове засідання не з’явився.
Під час судового розгляду справи судом був отриманий відзив відповідача № б/н про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач не має належних повноважень для стягнення штрафів, зазначених у позовній заяві.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 КАС України особи, які беруть участь у справі та які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов’язані завчасно повідомити про це суд. Заяв щодо неявки представника відповідача в судове засідання 19.07.2006 р. з поважних причин, рівно як і заяв про відкладення розгляду справи, до суду від останнього не надходило.
Справа слухалась відповідно до ст. 128 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,-
ВСТАНОВИВ:
Київський міський центр зайнятості –позивач –свої вимоги обґрунтовує посиланням на ст. 8 Закону України „Про зайнятість населення”, наявністю акту № 14-ш від 28.02.2006 р. Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Київського міського центру зайнятості, яка входить в структуру позивача з ознаками підлеглості, але не має ознак юридичної особи.
Однак, Закон України «Про зайнятість населення»( ст. 8) не визначає саме Київський міський центр зайнятості як належного стягувача штрафів з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, у разі використання праці іноземців або осіб без громадянства без дозволу державної служби зайнятості України. Вказана стаття встановлює тільки загальне правило, що такі штрафи стягуються державною службою зайнятості в цілому, без конкретного визначення, хто саме такий штраф має стягувати.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.1991 р. № 47 «Про затвердження положень щодо застосування Закону України «Про зайнятість населення»та саме до ст. 1 затвердженого вказаною постановою Положення про державну службу зайнятості, «Державна служба зайнятості складається з Державного центру зайнятості Мінпраці, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення, центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
До складу державної служби зайнятості входять також навчальні заклади професійної підготовки незайнятого населення, інформаційно-обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані бюро зайнятості, центри реабілітації населення, підприємства, установи та організації, підпорядковані службі зайнятості.».
Таким чином, вищезазначене свідчить, що ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення»розповсюджує свою дію на всю систему органів (організацій та підприємств), які входять до складу державної служби зайнятості.
За таких обставин, було досліджено Положення позивача. Положення про Київський міський центр зайнятості, затверджене у грудні 1997 року Директором Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, визначає завдання та повноваження Київського міського центру зайнятості. Враховуючи час затвердження Положення позивача, на вищезазначене розповсюджує свою дію Цивільний кодекс України 1963 р.
Відповідно до ст. 25 цього кодексу юридична особа діє на підставі статуту (положення). Стосовно позивача це є Положення про Київський міський центр зайнятості.
Згідно пункту 9 розділу 5 Положення, позивач має право стягувати відповідно до Закону України „Про зайнятість населення” штрафи з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та господарювання виключно у випадках порушень вимог ст. 5 та п. 4 ст. 20 цього Закону, що конкретно і вичерпно визначає межі повноважень позивача при застосуванні положень вищеназваного закону.
Станом на день розгляду спору позивачем не надано суду доказів, що Положення було змінено чи доповнене (зокрема, в частині п. 9 розділу 5), а тому редакція Положення є чинною.
Відповідно до вищезазначеного, позивач по справі являється тільки однією з багатьох складових частин державної служби зайнятості, а саме щодо останнього законодавство України не визначає його (тільки його, одночасно з іншими і т. п.) стягувачем штрафів відповідно до ст. 8 Закону України „Про зайнятість населення”.
Таке дозволяє суду зробити висновок, що позивач безпідставно та протиправно визначив себе належним позивачем, тоді як фактично таким на день розгляду справи бути не може.
Тому в задоволенні позову належить відмовити.
Керуючись ст. 25 ЦК України,
ст. ст. 5, 8, п. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»,
п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.1991 р. № 47 «Про затвердження положень щодо застосування Закону України «Про зайнятість населення»,
п. 9 розділу 5 Положення про Київський міський центр зайнятості,
ст. ст. 2, 3, 7, 17, 33, 34, 40, 94, 128, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
ПОСТАНОВИВ:
1. В позові відмовити повністю.
2. Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 94 КАС України.
3. Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.М. Жирнов