Справа № 22ц-609/2009р.            Головуючий у 1 інстанції - Жовток Є.А.

Категорія - цивільна                           Доповідач - суддя Горобець Т.В.

У   Х   В   А   Л   А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

25 березня 2009 року                                                                   місто Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

                        головуючого - судді Хромець Н.С.,

                        суддів -  Горобець Т.В., Демченко Л.М.,

                        при секретарі - Вареник О.М.,

                        з участю - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 23 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Голубицької сільської ради Ріпкинського району про визнання права власності,

в с т а н о в и в :

 Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 23 січня 2009 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Голубицької сільської ради Ріпкинського району про визнання в порядку спадкування права власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, права власності на земельну частку (пай) та на грошові кошти в сумі 771 грн. 65 коп..

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на необгрунтованість рішення суду , на неповне з”ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт вважає, що суд дав неправильну оцінку доказам, наявним у справі та помилково прийшов до висновку про недоведеність факту постійного проживання  ОСОБА_2 разом з матір”ю  ОСОБА_3 на день її смерті .  Посилаючись на ст. 33 Конституції України, яка кожному гарантує свободу пересування та вільний вибір місця проживання , та на ст. 8 Конституції України, якою встановлено, що Конституція має вищу юридичну силу,  ОСОБА_1 зазначає, що  наявність чи відсутність реєстрації за місцем проживання не може бути підставою для прийняття судових рішень, отже довідка КП ЖЕК-6 м. Чернігова про реєстрацію та проживання  ОСОБА_2 на день його смерті  по вул. Рокосовського в м. Чернігові не може свідчити про фактичне його проживання за цією адресою. Також, на думку апелянта,  довідка Голубицької сільської ради   про те, що ОСОБА_3 на день смерті проживала одна, була видана посадовою особою сільської ради помилково та  виходячи лише з формальних даних , які наявні в сільській раді, тому суд мав надати перевагу іншій довідці , а саме № 555 від 04.12.2008 року в якій зазначено, що ОСОБА_2 з 1995 року проживав з ОСОБА_3 до дня її смерті.

 Крім того, апелянт зазначає, що суд не взяв до уваги ту обставину, що  ОСОБА_2 похований в селі Голубичі Ріпкинського району та, що відповідач - сільська рада  позов визнала.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Підстави для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення  визначені ст. 309 ЦПК України, проте, таких обставин апеляційним судом не встановлено.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 14.07.2004 року (а.с.8) , яка за життя залишила заповіт на ім”я свого сина ОСОБА_2 (а.с.6).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 що підтверджується свідоцтвом про смерть від 30.07.2008 року (а.с.15), який заповів все своє майно та все , на що він за законом буде мати право на день смерті,  ОСОБА_1(а.с.14).

Ухвалюючи рішення , суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що  ОСОБА_2 у встановленому ст.1269,1270 ЦК України  порядку не прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3,та , що підстави вважати доведеним факт постійного його проживання на день смерті ОСОБА_3 разом з нею ,тобто, вважати його таким, що прийняв спадщину відповідно до п. 3 ст.1268 ЦК України, також  відсутні, оскільки достовірних та незаперечних доказів цього  факту суду не було  надано.

Доводи апеляційної скарги в частині неправильної оцінки доказів судом першої інстанції та  про наявність підстав для визнання достовірною довідки Голубицької сільської ради № 555 від 04.12.2008 року, не можуть бути прийнятими апеляційним судом до уваги, оскільки цей доказ  не узгоджується з наявними у справі іншими доказами, які цей факт спростовують. Так, довідка № 397 від 24.07.2008 року, засвідчує, що ОСОБА_3 на день смерті в с. Голубичі проживала одна ( а.с.9), довідка Голубицького фельдшерсько-акушерського пункту  від 24.07.2008 року засвідчує інше , а саме,   що ОСОБА_2 проживав з ОСОБА_3  та доглядав за нею з 2004 року ( а.с.13), довідкою ЖЕК- 6 м. Чернігова від 05.12.2008 року засвідчується, що ОСОБА_2 до дня смерті був зареєстрований в АДРЕСА_2( а.с.17), а заявою самого ОСОБА_1 до нотаріальної контори стверджується, що ОСОБА_2 до дня смерті проживав в м. Чернігові ( а.с. 16)

Оскільки вищезазначені  докази в їх сукупності  ставлять під сумнів   довідку № 555 від 04.12.2008 року, а інших належних та допустимих доказів  факту постійного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_2 до дня її смерті суду не було надано,  суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

 Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Також, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги і в тій частині, де йдеться про залишення поза увагою суду першої інстанції факту визнання позову відповідачем.

Відповідно до змісту ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову , суд ухвалює рішення про його задоволення, але лише за наявності для того законних підстав. Проте, з наведеного вище  вбачається, що законні підстави для задоволення позову по даній справі були відсутні.

           Всі наведені обставини свідчать, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим , а  тому, відповідно до ст. 308 ЦПК України   підлягає залишенню без змін.

          Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України,  апеляційний  суд

У Х В А Л И В :

        Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

        Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 23 січня 2009 року залишити без змін.

        Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.

Головуючий:                                              Судді: