Справа № 22- 2117\2008 p.                                           Головуючий у 1 інстанції- Пшонка P.M.

Доповідач - Мараєва Н.Є.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24.03.2008 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючого - Мараєвої Н.Є.,

Суддів - Барановської Л.В..,  Остапчука Д.О.

При секретарі - Мовчан О.І.

Розглянули у відкритому судовому засіданні в м. Києві

Цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 3.05.2007 р. в справі за скаргою  ОСОБА_1 на неправомірні дії ДВС у Оболонському районі м.  Києва

заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є.,  пояснення осіб,  які з«явилися перевіривши матеріали справи,  обговоривши доводи апеляціної скарги,  колегія суддів,  -

встановила:

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 3.05.2007 р. було відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії ДВС у Оболонськму районі м. Києва.

В апеляційій скарзі на зазначену ухвалу скаржник просить цю ухвалу скасувати,  і постановити нову,  якою вимоги його скарги на дії державного виконавця задовольнити,  посилаючись на її незаконність,  зокрема,  що суд при її постановленні порушив вимоги цивільно- процесуального закону.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановлюючи ухвалу,  суд виходив з того,  що згідно рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21.03.2005 р. із скаржника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 44586, 30 грн. боргу. Зазначене рішення залишено без змін апеляційною та касаційною інстанціями,  тобто є чинним.

Державним виконавцем ВДВС Оболонського РУЮ у м.  Києві 26.04.2006 р. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.  61),  а 23.05.2006 р. було складено акт опису та арешту майна -1\2 ч. квартири АДРЕСА_1,  яка належала скаржнику ОСОБА_1(а.с. 20,  21).

Обґрунтовуючи свої доводи,  скаржник посилався на те,  що при складанні акту опису майна та накладенні арешту держваним виконавцем було порушено вимоги закону та порушено права його неповнолітнього сина,  який також є власником 1\2 ч. г цієї квартири,  а-тому просив   визнати неправомірними дії державного виконавця

виключити із акту опису майна 1\2 ч. квартири,  скасувати акт опису і арешту майна від 23.05.2006 p.,  скасувати висновок щодо оцінки вартості описаного майна - 1\2 ч. квартири.

Як вбачається з матеріалів справи,  при проведенні виконавчих дій у боржника не було встановлено іншого майна,  крім 1\2 ч. квартири АДРЕСА_1.

Згідно  ст. 62 ЗУ «Про виконавче провадження», - звернення стягнення на будинок,  квартиру,  інше приміщення,  земельну ділялянку,  що є нерухомим майном,  провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

За таких обставин,  суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те,  що дії державного виконавця по виконанню виконавчого листа від 12.07.2005 p.,  виданого Оболонським районним судом м. Києва,  відповідають вимогам закону,  тобто арешт було наклалено правомірно,  а доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Крім того,  в судовому засіданні апеляційного суду,  скаржник заявив,  що на даний час він вже не є власником 1\2 ч. спірної квартири,  оскільки рішенням Апеляційного суду м. Києва від 14.12.2007 р. визнано право власності за неповнолітнім ОСОБА_3 на всю квартиру АДРЕСА_1

Проте,  зазначена обставина не може бути взята до уваги у даній справі,  оскільки питання про звільнення майна з-під арешту вирішується в іншому порядку.

Так,  особа,  яка вважає,  що майно,  на яке накладено арешт,  належить їй,  а не борожнику,  має право звернутися до суду з позовом про визнання права на майно та про звільнення майна з-під арешту в порядку,  передбаченому  ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене,  судова колегія вважає,  що висновки суду відповідають вимогам закону,  підтверджуються матеріалами справи.

Суд повно з»ясував обставини справи,  дав належну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Підстав для скасування ухвали суду не вбачається.

Керуючись  ст.  ст.  218,  303,  304,  307,  312-315, 317 ЦПК України,  колегія суддів,  -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити,  а ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 3.05.2007 р. - залишити без змін .

Ухвалу може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців.