Костопільський районний суд Рівненської області

м. Костопіль, вул. Коперніка, 14а, 35000, (03657) 2-36-52

Справа № 2-а-58/2010 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 лютого 2010 року Костопільський районний суд Рівненської області в особі судді Маринича В.К.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії, зобов’язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить відновити пропущений строк для звернення до суду, стягненути недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії, за період з січня 2006 року по листопад 2008 року включно в сумі 3821,80 грн. та зобов'язати відповідача нараховувати вказану допомогу відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” надалі при нарахуванні пенсії.

В обгрунтування своїх вимог покликається на те, що є дитиною війни та відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання щомісячної соціальної допомоги до пенсії, нарахування та виплату якої повинен здійснювати відповідач. Однак, нарахування та виплата вказаної допомоги в 2006-2007 роках відповідачем не проводилася, а у 2008 році допомога виплачена у неповному обсязі.

Позивач просив справу розглянути у його відсутності, позов задоволити.

Відповідач в письмовому запереченні просить в позові відмовити, покликаючись на те, що діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно- правовими актами. Крім того, вказує, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Просить справу розглянути у відсутності представника відповідача.

Розглянувши в порядку письмового провадження доводи, викладені позивачем, заперечення відповідача та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що позивач наділений правовим статусом дитини війни та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Костопільському районі, що підтверджується копією пенсійного посвідчення ( в матеріалах справи ) із проставленим у ньому штампом „дитина війни”.

Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно із п.17 ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2006 рік. Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19 січня 2006 року виключено п.17 ст.77, а ст. 110 Закону викладена у новій редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються у 2006 році поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки чинним законодавством України не було визначено порядку нарахування та виплати у 2006 році державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а Конституційний Суд України не приймав рішень щодо неконституційності Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року повністю чи в його окремих частинах, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача підвищення до пенсії як дитині війни у 2006 році.

Пунктом 12 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Відповідно до п.41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року стаття 6 Закону У країни „Про соціальний захист дітей війни” була викладена у новій редакції, відповідно до якої дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” ) виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року зміни, внесені п.12 ст.71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-У, визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ). Зміни, внесені п.41 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-УІ, Рішенням Коституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ).

Положення статей відповідних законів, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення. Отже, положення п.12 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, які визнані неконституційними, втратили чинність з 9 липня 2007 року, а положення п.41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” - з 22 травня 2008 року.

Таким чином, за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 листопада 2008 року позивачу відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” повинна була проводитися виплата підвищення до пенсії як дитині війни. Але, як вбачається з матеріалів справи, позивач у вищевказані періоди не отримував підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, хоча мав таке право.

Відтак, дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни є неправомірними, оскільки такі дії порушують права позивача, гарантовані статтею 6 вищезгаданого Закону, ст.22, 46, 64 Конституції України.

Суд вважає також обгрунтованим покликання позивача на те, що для розрахунку підвищення до пенсії дітям війни необхідно застосовувати ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а заперечення відповідача з цього приводу не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районими управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Беручи до уваги те, що згідно із Законом України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд вважає управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі належним відповідачем у справі.

Покликання відповідача на відсутність бюджетного фінансування на виплату підвищення до пенсії як підставу своїх заперечень не заслуговують на увагу, так як відсутність такого фінансування не позбавляє позивача права на отримання допомоги у визначених законодавством розмірах.

Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржуються бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.

Згідно ч.2 ст.11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та, задовольняючи позов в цій частині, визнати бездіяльність даного управління протиправною.

Позивач просить суд стягнути з відповідача конкретну суму державної соціальної допомоги дитині війни. Оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення нарахування доплати замість органу, якому надані такі повноваження, то, виходячи з положень абз.2 ч.2 ст.162 КАС України, суд вважає за необхідне змінити спосіб захисту, обраний позивачем, і зобов’язати відповідача згідно його компетенції та відповідної кваліфікації провести нарахування та виплату позивачу вказаного підвищення до

Щодо позовної вимоги про зобов’язання відповідача нараховувати державну допомогу відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” надалі при нарахуванні пенсії, то вказана вимога не підлягає до задоволення. Відповідно до ч.І ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-павових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, звернення до суду зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи інтересів, на захист яких звертається особа, тому визнання будь-якого права на майбутнє є безпідставним та необгрунтованим.

Крім того, відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч.2 та ч.З ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, проте цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Згідно ч.2 ст.87 Закону України „Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року ( з наступними змінами і доповненнями ) суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. За таких обставин строк позовної давності у даному випадку не застосовується.

На підставі наведеного та керуючись cm.cm 11, 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії, зобов’язати вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 листопада 2008 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 листопада 2008 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Присудити з державного бюджету на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 18,60 грн.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Костопільський районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СУДДЯ: