УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого - судді             Бєлан Н.О.,

суддів                                    Балацької Г.О.,  Наставного В.В.,

за участю прокурора           Мінакової Г.О.,

захисника                             ОСОБА_1,

обвинуваченого                   ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні 10 червня 2008 року у м.  Києві кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 та обвинуваченого на постанову Деснянського районного суду м.  Києва від 04 квітня 2008 року відносно

ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця м.  Бєлгород,  громадянина України,  працюючого генеральним директором ТОВ "Заря-Юг",  проживаючогоАДРЕСА_1,  не судимого,

у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 1  ст.  366 КК України,  -

встановила:

Цією постановою відмовлено в задоволенні постанови слідчого про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_2  за  ст.  166 ч. 1 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.

Як вказано в постанові суду першої інстанції,  органом досудового слідства ОСОБА_2  обвинувачується у тому,  що він,  працюючи відповідно до наказу № 19 від 12.03, 1997 року директором служби безпеки,  а з 18.08.2003 року згідно з наказом № 393-п віце-президентом з адміністративних питань ЗАТ "Холдінгова компанія "Бліц-Інформ",  розташованого по вул.  Кіото,  25 в м.  Києві,  являючись

Справа № 11-а-841                                     Категорія :  ст.  366 ч. 1 КПК України

Головуючий у першій інстанції                  Бабайлова Л.М.

Доповідач                                                     Балацька Г.О.

службовою особою в силу покладених на нього і виконуваних ним організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків,  які полягали у керівництві структурними підрозділами товариства,  а також в управлінні та розпорядженні колективним майном,  в період з 28.02.2000 року по 31.10.2003 року вчиняв службові підроблення.

Дії ОСОБА_2  органом досудового слідства кваліфіковані за ч. 1  ст.  366 КК України.

Кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_2  надійшла до суду першої інстанції з постановою старшого слідчого СУ ГУ МВС України в м.  Києві від 29.02.2008 року,  в якій ставиться питання про звільнення ОСОБА_2  від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності.

Суд першої інстанції,  вислухавши думку учасників судового розгляду,  прийшов до висновку про неможливість звільнення ОСОБА_2  від кримінальної відповідальності,  оскільки потерпілий ОСОБА_3 в порушення вимог закону не був ознайомлений з вказаною постановою слідчого.

Крім того,  в постанові суду вказано,  що ОСОБА_2  винним себе у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 1  ст.  366 КК України,  не визнав,  хоча в постанові слідчого зазначено,  що визнав частково,  та у суду виникають сумніви з приводу доведеності його вини і правильності кваліфікації його дій,  наряду з тим,  що справа відносно ОСОБА_2  за ознаками злочинів,  передбачених  ст.  ст.  190 ч. 4,  358 ч. 2 КК України,  закрита за недоведеністю його винуватості,  тому,  на думку суду першої інстанції,  якщо слідство вважає вину ОСОБА_2  доведеною,  то доцільно завершити досудове слідство зі складанням обвинувального висновку.

Також в матеріалах справи відсутні дані про отримання потерпілим ОСОБА_3 постанови слідчого про закриття справи відносно ОСОБА_2  за  ст.  ст.  190 ч. 4,  358 ч. 2 КК України,  що не виключає можливість її оскарження.

В апеляції захисник та обвинувачений просять постанову суду скасувати та прийняти своє рішення,  яким задовольнити подання слідчого та закрити кримінальну справу відносно ОСОБА_2  за ознаками злочину,  передбаченого ч. 1  ст.  366 КК України,  у зв'язку з закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності,  оскільки сам ОСОБА_2  дав на те згоду та просив суд закрити справу,  а визнання чи невизнання ним своєї вини при цьому для вирішення вказаного питання значення не має.

Що стосується тверджень суду першої інстанції про не ознайомлення потерпілого з постановою слідчого,  то,  на думку апелянтів,  суд мав можливість повідомити потерпілого та його представника про її надходження. При цьому захисник в апеляції посилається на те,  що представник потерпілого ще за тиждень до розгляду справи,  ознайомився з нею,  у тому числі з вказаною постановою слідчого,  а тому права потерпілого,  який знаходиться за межами України,  не порушені.

Заслухавши доповідь судді Балацької Г.О.,  пояснення прокурора,  яка вважала,  що апеляція захисника та обвинуваченого підлягає частковому задоволенню,  а

постанова суду - скасуванню у зв'язку з порушенням вимог кримінально-процесуального закону при розгляді та постановленні рішення по справі з направленням справи на новий судовий розгляд,  пояснення захисника та обвинуваченого про задоволення апеляції та прийняття рішення судом апеляційної інстанції про закриття справи у зв'язку із закінченням строку притягнення ОСОБА_2  до кримінальної відповідальності,  перевіривши матеріали справи та обговоривши   доводи   апеляції,    колегія   суддів   уважає   її  такою,    що   підлягає

частковому задоволенню,  а

постанова суду - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд,  виходячи з наступного.

Відповідно до  ст.  49 КК України особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності,  якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули певні строки.

Таким чином передумовою такого звільнення є встановлення судом першої інстанції обставин вчинення особою злочину невеликої або середньої тяжкості,  тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Дані вимоги закону судом першої інстанції не дотримані,  оскільки з постанови суду вбачається,  що справа надійшла до суду з постановою про вирішення питання про звільнення ОСОБА_2  від кримінальної відповідальності,  передбаченої ч. 1  ст.  366 КК України,  у зв'язку з закінченням строків давності тоді,  як судом прийнято рішення про відмову в задоволенні постанови слідчого про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_2  за ч. 1  ст.  166 КК України,  що повністю суперечить матеріалам справи та пред'явленому йому обвинуваченню.

Вирішення судом питання поставленого в постанові слідчого за іншим кримінальним законом - є неприпустимим,  що тягне за собою безумовне скасування постанови суду з направленням справи на новий судовий розгляд.

При цьому слід вказати і на неправильну вказівку в постанові суду першої інстанції про початок періоду злочинного діяння ОСОБА_2 ,  що поставлений йому у вину як злочин,  передбачений ч. 1  ст.  366 КК України - 28.02.2000 року тоді,  як відповідно до постанови про притягнення як обвинуваченого від 28.02.2008 року та в постанові слідчого про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності від 29.02.2008 року цей період визначений як 28.03.2000 року.

Колегією суддів встановлені і інші порушення вимог кримінально-процесуального закону,  допущені судом першої інстанції при розгляді постанови слідчого по даній справі,  які у відповідності до положень  ст.  370 КПК України - є істотними.

А саме,  за змістом закону при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд під час розгляду справи повинен переконатися,  що діяння,  яке поставлено особі за провину,  дійсно мало місце,  що воно містить склад злочину і особа винна у його вчиненні,  а також що умови і підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені кримінальним законом.  Тільки після цього можна постановити у визначеному Кримінально - процесуальним кодексом порядку відповідне судове рішення.

Між тим,  суд першої інстанції при розгляді постанови слідчого про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення ОСОБА_2  від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності фактично матеріали справи не дослідив і свого висновку в постанові не виклав з приводу того,  чи дійсно мало місце діяння,  що поставлено ОСОБА_2  за провину,  що воно містить склад злочину і він винний у його вчиненні,  чи навпаки не встановив вказаних обставин,  а лише висловив сумніви,  щодо доведеності його вини і правильності кваліфікації його дій,  при цьому взагалі не пославшись на

кримінальний закон,  який викликав сумнів у суду першої інстанції,  також з урахуванням того,  що рішення відносно ОСОБА_2  прийнято за ч. 1  ст.  166 КК України,  що є неприпустимим.

Не ґрунтується на законі і вказівка суду першої інстанції про доцільність завершення досудового слідства по даній кримінальній справі зі складанням обвинувального висновку.

Всупереч вимогам закону не дана оцінка бажанню ОСОБА_2  звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності.

Більш того,  висновки,  що викладені в постанові суду про те,  що ОСОБА_2  свою винуватість у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 1  ст.  366 КК України,  не визнав - не узгоджуються з матеріалами кримінальної справи та протоколом судового засідання,  на що вказується в апеляції захисника та обвинуваченого,  оскільки вину свою в цій частині пред'явленого обвинувачення він визнав частково.

За будь-яких обставин визнання чи невизнання обвинуваченим своєї вини не може вплинути на можливість прийняття рішення про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності при наявності на те його згоди.

Не є переконливими і висновки суду про те,  що з постановою слідчого про вирішення питання про закриття справи в обов'язковому порядку повинен бути ознайомлений ОСОБА_3,  оскільки рішення приймається по обвинуваченню,  передбаченому ч. 1  ст.  366 КПК України,  за яким останній потерпілим не являється; з вказаною постановою слідчого в змозі ознайомити ОСОБА_3 і сам суд,  якщо вважає це потрібним; представник потерпілого ОСОБА_4 ознайомився з даною постановою 14.03.2008 року,  тобто ще до розгляду судом справи за постановою слідчого.

Для прийняття рішення за вказаною постановою слідчого не є перешкодою і відсутність даних про отримання ОСОБА_3 постанови слідчого від 28.02.2008 року про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_2  за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів,  передбачених  ст.  ст.  190 ч. 4,  358 ч.ч. 2 і З КК України,  що,  в свою чергу,  також не є безспірним,  оскільки дані про направлення такої постанови потерпілому містяться в матеріалах справи.

Оскільки в протоколі судового засідання відсутні дані про дослідження судом першої інстанції матеріалів справи,  з конкретним посиланням на них,  а суд апеляційної інстанції в силу процесуального закону позбавлений можливості,  як дати оцінку недослідженим доказам по справі,  так і провести судове слідство за апеляцією по даній категорії справ з дослідженням доказів по справі по обвинуваченню,  передбаченому ч. 1  ст.  366 КК України,  вчинення якого поставлено у вину ОСОБА_2  з послідуючим прийняттям рішення за постановою слідчого,  колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду з направленням матеріалів справи за постановою слідчого на новий судовий розгляд,  під час якого належить з'ясувати і інші питання порушені обвинуваченим та захисником в апеляції.

Керуючись  ст.  ст.  365,  366,  382 КПК України,  колегія Суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2  частково задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду м.  Києва від 04 квітня 2008 року про відмову в задоволенні постанови слідчого про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_2 у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 1  ст.  366 КК України,  у зв'язку із закінченням строку давності притягнення його до кримінальної відповідальності - скасувати,  а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.