Справа № 2-а –521/2011 року

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2011 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді                               Величка В.П.,

при секретарі Леоненко А.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Бориспіль Київської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „дітям війни”,

в с т а н о в и в:

24.02.2011 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області від позивача надійшла дана позовна заява, в якій позивач просить: визнати протиправними недоплату належних їй, як дитині війни, сум щомісячної державної соціальної допомоги згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” і відмову відповідача у нарахуванні і виплаті їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2009 і 10 місяців 2010 року; зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Бориспіль Київської області провести перерахунок призначених виплат, згідно з статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, виходячи з розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розрахованої відповідно до норми ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, і виплатити їй недоплачені, як дитині війни, суми щомісячної державної соціальної допомоги за 2009 рік, а також за 10 місяців 2010 року і до дати набрання сили постанови суду.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни та згідно зі ст. 6 зазначеного закону з 1 січня 2006 року відповідач повинен був виплачувати щомісячно соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Разом з тим, в 2006-2007 роках позивач не отримував соціальної допомоги взагалі, а з 2008 року отримує лише 10 % затвердженого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а не 30 %, як передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». На його звернення відповідач відмовив в перерахунку соціальної допомоги. Позивач вважає, що його права на отримання соціальної допомоги у визначеному законом розмірі були обмежені внаслідок прийняття неконституційних нормативних актів.

Крім того, позивач просить суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, оскільки йому законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень-нормативно-правових актів вищої сили, законів України. Окрім цього про належні йому як дитині війни виплати його не було повідомлено. Отже про грубе порушення своїх прав позивач дізнався 17.11.2010 року, що підтверджується відповіддю від управління Пенсійного Фонду України у м. Борисполі Київської області за вихідним номером № 438/Р-3 від 17.11.2010 року.

В судове засідання ОСОБА_1 не з’явився, в позовній заяві просив розглядати справу у його відсутність.

В письмових запереченнях представник відповідача адміністративний позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні.

Дослідивши письмові заперечення відповідача, матеріали даної справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером та отримує пенсію за віком, має статус дитини війни відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»від 15.10.2003 року, який набув чинності з 01.01.2006 року, що підтверджується відміткою «Дитина війни»/а.с. 7/.

Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наведені позивачем причини пропуску шестимісячного строку звернення до суду немає підстав вважати поважними, оскільки позивачеві було відомо про надання йому статусу дитини війни, про що свідчить відмітка у пенсійному посвідченні. Крім того, він щомісячно отримує пенсію, був повідомлений про її розмір, тому повинен був знати про порушення своїх прав та інтересів в частині невиплати підвищення пенсії, але не звертався до відповідача за роз’ясненнями, не подав протягом строку позову до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову за період невиплати йому підвищення до пенсії, що перевищує шість місяців до часу його звернення до суду.

За період з 24 серпня 2010 року по 24 лютого 2011 року позов підлягає задоволенню, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на законі та знайшли своє підтвердження наявними у справі доказами.

Доводи відповідача про відсутність належного фінансування підвищення до пенсії, зупинення дії законів про виплату підвищення законами України «Про державний бюджет», регулювання цього питання постановою Кабінету Міністрів України є безпідставними, оскільки вони не відповідають змісту ст. 22 Конституції України, за приписами якої прийнятті інших або нових законів, внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, про що вказано і у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6- рп.

Відповідач відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»зобов’язаний виплачувати позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, що встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 28 ч. 1 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тому його рішення та дії щодо виплати підвищення у нижчому розмірі 10 % є протиправними і він повинен здійснити відповідний перерахунок та виплати підвищення до пенсії у визначеному законом розмірі, тобто 30 % зарахувавши виплати у розмірі 10 %.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 11, 69, 71, 86, 99, 100, 159-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Бориспіль Київської області щодо виплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни з порушенням вимог Закону України «Про соціальний статус дітей війни», неправомірними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Бориспіль Київської області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 24 серпня 2010 року по 24 лютого 2011 року та виплачувати в подальшому.

У задоволенні іншої частини вимог адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду особами, які не були присутні при оголошенні постанови, а особи, які були присутні при оголошенні постанови протягом десяти днів з дня її проголошення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання на апеляційне оскарження в разі якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги, постанова суду набирає законної сили після розгляду справи в суді апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 11.03.2011 року.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду

Київської області                                ОСОБА_2