УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2008 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах
Апеляційного суду м Києва у складі:
головуючого Приндюк М. В.,
суддів Глиняного В.П., Гонти.С.
з участю прокурора Рабінчук Т.І.,
захисника ОСОБА_1,
засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянула в судовому засіданні в м. Києві апеляцію засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 15 серпня 2007 року.
Цим вироком ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, гр.. України, освіта середнє-спеціальна, розлучений, не працює, в силу ст. 89 КК України не судимий, проживає АДРЕСА_1 засуджений за ст. 187 ч.2 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України без конфіскації майна.
ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Києві, гр.. України, не одружений, освіта середня, не судимий, не працює, проживає АДРЕСА_2, засуджений за ст. 187 ч.2 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України без конфіскації майна.
Згідно вироку, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приблизно о 24:00 год. 15 серпня 2006 року після спільного розпивання алкогольних напоїв з потерпілим ОСОБА_4 біля будинку № 9 по вул. . Я.Гашека в м. Києві з метою заволодіння майном останнього за попередньою змовою між собою вчинили розбійний напад під час якого ОСОБА_2 став наносити ОСОБА_4 численні удари кулаками по різним частинам тіла та повалив того на землю, продовжуючи
Справа № 11-а- 849 Категорія ст. 187 ч.2 КК
Головуючий у першій інстанції Марченко М. В.
Доповідач Глиняний В.П.
наносити удари. ОСОБА_3 в цей час схопив зі столу порожню пляшку та наніс нею удар потерпілому по голові, від чого пляшка розбилася, після чого схопив другу пляшку та знову наніс нею удар потерпілому по голові. Повторний удар ОСОБА_3 потерпілий відбив, але втратив свідомість. Таким чином застосувавши до потерпілого насильство, яка було небезпечне для його життя та здоров"я, оскільки потерпілому їх діями були спричинені легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасний розлад здоров"я на строк понад 6 днів, засуджені заволоділи мобільним телефоном „Нокіа 6030", вартістю, разом із Сім-картою та залишком грошей на рахунку, 658 гривень, годинником та грошима в сумі 1470 гривень, а всього заволоділи майном потерпілого на 2153 гривні.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд. Своє прохання засуджений мотивує тим, що досудове слідство велося з обвинувальним ухилом, з порушенням його права на захист Цим обставинам суд не дав належної оцінки, не усунув протиріччя в показах потерпілого та ОСОБА_3 щодо обставин нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, а тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема, щодо нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілому, наявності попереднього зговору між ним та ОСОБА_3 на заволодіння майном потерпілого, щодо переліку викраденого у Патри майна.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 також просить вирок скасувати, а справу повернути прокурору для проведення додаткового розслідування. Своє прохання засуджений обґрунтовує тим, що досудове слідство проведено однобічно, під час досудового слідства було порушено його процесуальні права, судове слідство проведено упереджено і висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом застосовано кримінальний закон, який не повинен був застосовуватись.
Зокрема засуджений вказує, що до бійки з потерпілим у нього з ОСОБА_2 ніякого попереднього зговору на заволодіння майном не було. Фабула справи побудована на його та ОСОБА_2 псевдопоказах, які були отримані на досудовому слідстві під психологічним тиском, та на суперечливих показах потерпілого. Інцидент розпочався із особистого наміру ОСОБА_2 заволодіти телефоном потерпілого, а він, ОСОБА_3, на протязі 10 хвилин не вмішувався у тяганину, яка відбувалася між ОСОБА_2 та потерпілим. Наніс же удари потерпілому щоб допомогти ОСОБА_2 вивільнитися від останнього, при цьому не мав ніякої думки щоб заволодіти майном. Також засуджений вказує на порушення досудовим слідством строків тримання його під вартою.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засуджених та захисника ОСОБА_1, які підтримали апеляції, пояснення прокурора, який заперечує проти задоволення вимог апеляцій, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, провівши судові дебати та надавши засудженим останнє слово, колегія суддів вважає, що подані апеляції не підлягають задоволенню за наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини засуджених у вчиненні указаного у вироку злочину при обставинах, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи, оскільки підтверджуються зібраними на досудовому слідстві та дослідженими в судовому засіданні доказами. Зокрема, вина ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні розбою підтверджується послідовними показами потерпілого ОСОБА_4, який на досудовому слідстві та в суді поясняв, що причиною нападу на нього став його мобільний телефон, яким хотів заволодіти ОСОБА_2. Саме ОСОБА_2 першим розпочав бити потерпілого, після чого ОСОБА_3 наніс удари пляшками по голові. Коли потерпілий прийшов до свідомості, то виявив відсутність не тільки мобільного телефон, але й годинника та грошей в сумі 1470 гривень.
Допитані в судовому засіданні 7 лютого 200.7 року, яке суд за згодою засуджених проводив у скороченому порядку згідно ст. 299 КПК України, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнали свою вину у вчиненні розбою, при цьому ОСОБА_2 поясняв, що у нього виник умисел заволодіти мобільним телефоном потерпілого, але на його вимогу віддати телефон ОСОБА_4 відповів відмовою, тому він і розпочав бійку, наносячи удари кулаками в різні частини тіла потерпілого. Аналогічні покази дав і засуджений ОСОБА_3, пояснивши що він вмішався в конфлікт з потерпілим за вказівкою ОСОБА_2 та наніс два удари пляшками по голові ОСОБА_4, а коли той втратив свідомість, то ОСОБА_2 забрав мобільний телефон, а він, ОСОБА_3, - гроші та годинник.
Також вина засуджених підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 1877/Е від 19 жовтня 2006 року, з якої вбачається, що потерпілому дійсно були заподіяні легкі тілесні ушкодження, які могли утворитись у строк та при обставинах про які говорить потерпілий.
Твердження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відсутність попередньої змови між ними є не обґрунтованими, оскільки про наявність попередньої змови між ними свідчать їх дії, які були узгоджені, своїми діями вони допомагали один одному та доповнювали один одного. Останні були спрямовані на заволодіння майном потерпілого, охоплювались при цьому єдиним умислом з метою досягнення єдиного злочинного результату. Крім того, про наявність попередньої змови між засудженими стверджував у судовому засіданні і потерпілий, зазначаючи, що вони допомагали один одному в заволодінні його майном.
Також, судом були перевірені та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні посилання засуджених на порушення їх права на захи ст. Доводи засуджених спростовуються показами свідка ОСОБА_5, про те, що досудове слідство по справі проводилось відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, всі процесуальні права ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в тому числі і мати захисника, нею роз'яснювались під час досудового слідства. При цьому як ОСОБА_2 так і ОСОБА_3 відмовились від захисника та послались на те, що будуть захищатись самостійно. Крім того, самі засуджені в судовому засіданні стверджували, що право мати захисника їм роз'яснювалось слідчим, а також зазначали, що добровільно відмовились від захисника, про що підписали відповідні протоколи.
Вище наведене спростовує доводи засуджених про однобічність розслідування та обвинувальний ухил слідства.
Як вбачається з вироку, суд, вирішуючи питання, про призначення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання, відповідно до ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, роль кожного у вчиненому, дані про особу кожного з засуджених. Також судом були враховані пом'якшуючи та обтяжуючи покарання обставини.
За таких обставин колегія суддів не має підстав для задоволення апеляцій
засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 15 серпня 2007 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляції засуджених- без задоволення.