ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«11» червня 2008 р. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого, судді Лагнюка М. М.
суддів Верховець Т.М. та Бовтрук В.М.
за участю прокурора Решетник Н.О.
засудженого ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
потерпілої ОСОБА_3
представника потерпшої ОСОБА_4
представника цивільного
відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за
апеляціями прокурора, який затвердив обвинувальний висновок та потерпілої
ОСОБА_3 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 14 березня
2008 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, громадянин України, українець, з середньою технічною освітою, неодружений, працюючий водієм ВАТ "Спектр", зареєстрований за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с Анацьки та проживаючий АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнено з випробуванням протягом трьохрічного іспитового строку, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК
Справа №11-а-832 Категорія КК: 286 ч. 2
Головуючий у першій інстанції - Павленко О.П.
Доповідач - Лагнюк М. М.
України. Постановлено стягнути із ЗАТ « Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_3 15234 грн. матеріальної шкоди та 2550 грн. моральної шкоди, а також із засудженого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3- 63450 грн. компенсації за завдану моральну шкоду.
За вироком суду злочин вчинено за таких обставин.
26 вересня 2007 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем „Фольксваген Пассат" д. н. НОМЕР_1, рухався у крайній правій смузі по вул. Щербакова в напрямку пр-ту Перемоги в м. Києві, та наближався до нерегульованого пішохідного переходу на перехресті вулиць Щербакова - Ставропольська напроти буд. 33 по вул. Щербакова в м. Києві, де грубо порушив вимоги п.2.3."б", 18.4 Правил дорожнього руху, а саме невірно оцінив дорожню обстановку, проявив неуважність, не відреагував на зупинку транспортного засобу перед нерегульованим пішохідним переходом в сусідній смузі, в свою чергу не знизив швидкість і не зупинився перед пішохідним переходом і не переконався у відсутності пішоходів. Продовживши рух керованого автомобіля. ОСОБА_1 виїхав на пішохідний перехід та передньою правою частиною автомобіля вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_6, чим спричинив останній тілесні ушкодження, які призвели до її смерті.
Смерть ОСОБА_6 сталася від закритої травми грудної клітки та живота, в вигляді перелому ребер, кісток тазу, ушкодження внутрішніх органів грудної клітини та черевної порожнини, що супроводжувалося крововиливом, спричинивши розвиток масивної крововтрати.
Апеляцію на вирок суду подали потерпіла по справі ОСОБА_3 та прокурор, який затвердив обвинувальний висновок.
В своїй апеляції потерпіла ОСОБА_3 просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий вирок, яким призначити засудженому більш суворе і реальне покарання. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, не відповідає тяжкості скоєного злочину та за своїм видом є явно несправедливим внаслідок його м'якості. При цьому потерпіла просить в якості додаткового покарання позбавити ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами. Крім того, апелянт вказує на той факт, що у вироку суд зазначив що засуджений при керуванні транспортного засобу "не знаходився в стані алкогольного сп'яніння", та не перебував на обліку у лікаря-нарколога.
В своїй апеляції прокурор, який затвердив обвинувальний висновок не
оспорюючи вини засудженого та кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 286 КК
України, просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та
постановити новий вирок, та призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2
ст. 286 КК України - 5 років позбавлення волі, із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Мотивує прокурор тим, що при призначенні покарання засудженому, суд не врахував суспільну небезпеку скоєного злочину та наслідки злочинних дій.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення прокурора, який
підтримав апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок.
пояснення потерпілої та її представника, які підтримали апеляцію та наполягали на її задоволенні, пояснення представника цивільного відповідача, яка просила вирок в частині цивільного позову залишити без зміни, пояснення засудженого і його захисника, які заперечували проти задоволення апеляцій прокурора та потерпілої, провівши судові Дебати і надавши засудженому останнє слово, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та потерпілої підлягають задоволенню.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої за обставин викладених у вироку обгрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені представленими в справі доказами в їх сукупності, які не заперечувались засудженим, і досліджувались судом за його згодою в порядку ч.3 ст. 299 КПК України та в апеляції прокурора і потерпілої не оспорюються.
Подія злочину та правильність кваліфікації судом за ч. 2 ст. 286 КК України злочинних дій ОСОБА_1 кваліфіковані правильно та в апеляціях прокурора та потерпілої не заперечуються.
Що стосується доводів, які містяться в апеляціях прокурора та потерпілої про визнання призначеного ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України таким, що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, то їх слід визнати обгрунтованими.
Визнавши ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочин}', який законом віднесено до категорії тяжких, суд призначив йому покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням.
Застосовуючи до ОСОБА_1 ст. 75 КК України, суд послався на те, шо він вперше притягується до кримінальної та адміністративної відповідальності, розкаявся у вчиненому, працює та заочно навчається у вузі, надає допомогу матері, яка є інвалідом другої групи, його поведінку після вчинення злочину та під час досудового слідства і , що він під час вчинення злочину не був в стані алкогольного сп'яніння.
Також суд першої інстанції, з уваги на те, що ОСОБА_1 постійно працює водієм, іншої спеціальності немає та раніше не допускав порушення правил дорожнього руху не застосував додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Наведені обставини за переконанням суду свідчили про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, як основного . так і незастосування додаткового покарання.
Але з таким висновком суду , колегія суддів судової палати не може погодитись, оскільки він не грунтується на загальних засадах призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, згідно з якими при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, шо пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Так, при призначенні ОСОБА_1 покарання суд в достатній мірі не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який віднесено до категорії
тяжких, засуджений грубо порушив правила дорожнього руху та вчинив наїзд на потерпілу на пішохідному переході, не зважив на наслідки злочину, зокрема те, що внаслідок його скоєння загинула молода двадцятиоднорічна дівчина, студентка столичного вузу і єдина у батьків.
Таким чином, судом лише формально враховано вимоги ст. 65 КК України, які передбачають, що особі , яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання ОСОБА_1, колегія суддів враховує те. що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, каяття засудженого у вчиненому злочині, його позитивні характеристики та інші дані на які є посилання у вироку суду першої інстанції, а також те, що він одружився і дружина вагітна, став частково відшкодовувати шкоду, клопотання трудового колективу за місцем роботи засудженого.
Але приведені дані , на переконання колегії суддів, не применшують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину настільки, щоби можна було прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням та незастосування додаткового покарання.
Ураховуючи викладене, вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню з постановлениям нового вироку, а тому апеляції потерпілої ОСОБА_3 та прокурора підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 378 КПК України , колегія судді в, -
засудила:
Апеляції прокурора, який затвердив обвинувальний висновок та потерпілої ОСОБА_3 задовольнити.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 14 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286 КК України покарання - п'ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили ОСОБА_1 змінити з підписки про невиїзд на утримання під вартою.
Засудженого ОСОБА_1 взяти під варту в залі суду та утримувати під вартою в Київському СІЗО управління державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.
Строк відбуття покарання рахувати з 11 червня 2008 року.
В решті вирок залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду
України засудженим протягом місяця з моменту вручення йому копії вироку, а
іншими учасниками процесу в той самий строк з моменту його проголошення
через Апеляційний суд м. Києва.