Справа № 2-1340/2009
№ 2-12335/2008
№ 2-146/2008
№ 2-603/2007
№ 2-10234/2006
№ 2-660/2004
№ 2-43714/2003
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2009 року м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого суді ОСОБА_1, при секретарі Новаковій Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, треті особи: приватні нотаріуси Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання договору дарування та договорів купівлі-продажу квартири недійсними, анулювання правової реєстрації квартири, виселення, визнання права власності на квартиру, відшкодування майнової шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
У березні 2003 року до суду звернулась ОСОБА_9 з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору дарування квартири № 185, розташованій у будинку № 26 по вул. Блюхера у м. Харкові недійсним. Позивачка свої вимоги мотивувала тим, що 20.03.1999 року між сторонами було укладено нотаріально посвідчений договір дарування спірної квартири за яким позивачка подарувала відповідачу приватну квартиру, яка належала їй на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 20.09.1994 року центром приватизації. Посилаючись на те, що до підписання договору дарування досягла з відповідачем усно домовленість про довічне утримання, умов якого відповідач не дотримується, просила суд визнати договір дарування квартири недійсним.
При розгляді справи ОСОБА_9 змінила свої вимоги і просила суд про визнання договору дарування квартири № 185, розташованій у будинку № 26 по вул. Блюхера у м. Харкові недійсним, визнати договір купівлі-продажу спірної квартири від 29.12.2002 року за яким ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 купив спірну квартиру, недійсним, анулювати правову реєстрацію спірної квартири за ОСОБА_3 і ОСОБА_4О.(т.1 а.с.29-31) і рішенням Московського районного суду м. Харкова від 15.03.2004 року позов ОСОБА_9 було задоволено (т.1 а.с.95-97). Ухвалою судової колегії судової палати з цивільних справ Харківського апеляційного суду від 26.05.2004 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 15.03.2004 року було змінено (т.1 а.с.140-143). Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.04.2006 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 15.03.2004 року та ухвалу судової колегії судової палати з цивільних справ Харківського апеляційного суду від 26.05.2004 року скасовано, а справу направлено для розгляду до суду першої інстанції (т.1 а.с.299-300).
29.09.2004 року ОСОБА_9 померла (т.1 а.с.220).
01.12.2006 року до суду подала заяву ОСОБА_2 про визнання її позивачем по справі як правонаступника ОСОБА_9, посилаючись на заповіт, складений на її ім’я ОСОБА_9 22 вересня 2004 року (т.1 а.с.286,363).
12.02.2007 року і 21.02.2007 року ОСОБА_2 подала до суду позовні заяви до ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, треті особи: приватні нотаріуси Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 і ОСОБА_7, в якому просила визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 20 березня 1999 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_3, недійсним, договір купівлі-продажу цієї квартири, укладений 29 грудня 2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та договір купівлі - продажу цієї квартири, укладений 01 березня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 недійсними, визнати за нею право власності на спірну квартиру (т.1 а.с.378-379,406-407).
У травні 2007 року позивачка ОСОБА_2 уточнила свої вимоги та просила суд визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 20 березня 1999 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_3, недійсним внаслідок помилки, договір купівлі-продажу цієї квартири, укладений 29 грудня 2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та договір купівлі - продажу цієї квартири, укладений 01 березня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 недійсними, анулювати правову реєстрацію квартири в комунальному підприємстві „Харківське міське бюро технічної інвентаризації" за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, анулювати реєстрацію ОСОБА_5 за вищевказаною адресою, виселити його із спірного жилого приміщення, визнати за нею право власності на квартиру або зобов’язати ОСОБА_3 відшкодувати її вартість за ринковими цінами на час розгляду справи (т.2 а.с.1-7). Ці ж вимоги ОСОБА_2 продублювала у повторно поданому 14.05.2008 році позові (т.2 а.с.115-121).
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09.08.2008 року позов ОСОБА_2 було задоволено частково (т.2 а.с.127-129). Ухвалою судової колегії судової палати з цивільних справ Харківського апеляційного суду від 29.Х.2008 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 09.08.2008 року скасоване, а справу направлено для розгляду до суду першої інстанції (т.2 а.с.255-256).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 вказала, що на підставі заповіту, складеного 22 вересня 2004 року ОСОБА_10, вона є єдиною спадкоємицею після її смерті. 20 березня 1999 року ОСОБА_10 внаслідок помилки, що має істотне значення, вважаючи що укладає договір довічного утримання, підписала договір дарування квартири ОСОБА_3 29 грудня 2002 року ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу спірна квартира була продана ОСОБА_4, який 01 березня 2005 року продав її ОСОБА_5 Вказала також, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не можуть вважатися добросовісними набувачами, оскільки на час укладення вказаних договорів купівлі-продажу їм було відомо, що квартира є спірною, крім того, її продаж було вчинено за цінами, які є набагато нижчими за ринкові.
При судовому розгляді позивачка змінила позовні вимоги та просить суд визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 20 березня 1999 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_3, недійсним внаслідок помилки, договір купівлі-продажу цієї квартири, укладений 29 грудня 2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та договір купівлі - продажу цієї квартири, укладений 01 березня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 недійсними, анулювати правову реєстрацію квартири в комунальному підприємстві „Харківське міське бюро технічної інвентаризації" за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, анулювати реєстрацію ОСОБА_5 за вищевказаною адресою, виселити його із спірного жилого приміщення, визнати за нею право власності на квартиру або зобов’язати ОСОБА_3 відшкодувати її вартість за ринковими цінами на час розгляду справи у розмірі 250 000 грн. (т.2 а.с.1-7). Ці ж вимоги ОСОБА_2 продублювала у повторно поданому 14.05.2008 році позові (т.2 а.с.115-121, т.3 а.с.46-48).
Свої вимоги позивачка та її представник ОСОБА_11, який діяв разом із позивачкою та на підставі довіреності, позов підтримали і просили його задовольнити. У суді позивачка ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_9, яка була одинокою і проживала одна у приватизованій квартирі, висловлювала намір про відчуження своєї квартири. Численні сусіди відмовляли ОСОБА_9 від цього кроку. Очевидно із цієї причини, ОСОБА_9 після укладання оспорюваної угоди дарування квартири АДРЕСА_1, укладеної 20 березня 1999 року із ОСОБА_3, тривалий час утаювала від сусідів про укладення угоди. Але коли у 2002 року ОСОБА_3 прописався сам, та прописав своїх дітей у спірну квартиру, ОСОБА_9 стала виказувати свою незгоду із діями ОСОБА_3 та стверджувати, що чекала від ОСОБА_3 на матеріальну підтримку, але він їй нічим не допомагав. Вважають, що укладаючи угоду дарування квартири, ОСОБА_9 переслідувала мету укласти договір довічного утримування. До самої смерті ОСОБА_9 вела себе адекватно до життєвих ситуацій, усвідомлювала значення своїх дій та могла ними керувати.
Представник відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 – ОСОБА_12, діючи по довіреностях (т.2 а.с.12,60), позов не визнала і пояснила суду, що і ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вчиняючи купівлю спірної квартири діяли як добросовісні набувачі, заборони на час укладення угод на відчуження квартири не було, у судовому спорі квартира на час укладення угод не перебувала.
Відповідач ОСОБА_3 будучи неодноразово належним чином повідомленим про місце, день і час розгляду справи, до суду не з’явився та не подав заяву про причину неявки, у зв’язку із чим його неявку суд визнав з неповажних причин, та розглянув справу у його відсутності. Треті особи приватні нотаріуси не заявили про своє бажання приймати участь у справі, на виклики судовими повістками не з’явились і не повідомили суд про причини неявки.
Суд заслухавши пояснення позивача і його представника та представника відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_5, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановив наступні обставини та правовідносини сторін.
20.03.1999 року ОСОБА_10 і ОСОБА_3 уклали нотаріально посвідчену нотаріусом ОСОБА_6 угоду за якою ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_3 власну квартиру № 185, розташовану у будинку № 26 по вул. Блюхера в м. Харкові. Квартира належала ОСОБА_10 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 20.09.1994 року Харківським міським центром приватизації державного жилого фонду за реєстровим номером 5-94-37845 та зареєстрованому у Харківському міському бюро технічної інвентаризації 22.09.1994 року за реєстровим номером П-5-14921 (т.1 а.с.4).
Згідно заповіту ВВМ № 093246 від 22 вересня 2004 року ОСОБА_10, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_13, ОСОБА_14 є єдиною особою, яка має право на одержання спадщини після померлої 29.09.2004 року ОСОБА_9 (т.1 а.с.220,286).
На час складення ОСОБА_9 заповіту і на день її смерті власником спірної квартири був ОСОБА_4
09.10.2004 року одинадцята Харківська державна нотаріальна контора зареєструвала заяву ОСОБА_2 про прийняття спадщини після померлої 29.09.2004 року ОСОБА_10, яка на день смерті проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1. Заява зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 2031, спадкова справа № 1070/04. Інших заяв до нотаріальної контори не надходило.
Відповідно до ст.243 ЦК УРСР (що діяв на час укладення угоди) за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.
Згідно ст.227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої ОСОБА_2 народних депутатів.
Оспорювана угода дарування квартири була укладена з додержанням форми угоди – нотаріально посвідчена. Обдарований зареєстрував право власності на спірну квартиру на своє ім’я у бюро технічної інвентаризації 26.03.1999 року (т.1 а.с.4,7).
Посилання позивачки про те, що оспорювана угода дарування квартири була укладена ОСОБА_9 внаслідок помилки, а саме що ОСОБА_9 вважала, що укладає договір довічного утримання, та внаслідок обману обдарованим і нотаріусом уклала угоду про дарування квартири, надумані та безпідставні.
Згідно ст.56 ЦК УРСР угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.
Згідно ст.57 ЦК УРСР угода, укладена внаслідок обману може бути визнана недійсною за позовом потерпілого.
Учасники розгляду справи не заперечували проти того, що до дня смерті ОСОБА_9 усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними. Спірну угоду дарування квартири ОСОБА_9 уклала за п’ять років до своєї смерті і у суду немає підстав вважати, що ОСОБА_9 при укладанні угоди не розуміла значення своїх дій та не розуміла наслідків, що тягло за собою відчуження квартири шляхом дарування. У угоді дарування квартири на ОСОБА_3 не покладено жодних зобов’язань щодо ОСОБА_9 Суд вважає що ОСОБА_9 подала у 2003 році позов до суду про визнання недійсним договору дарування спірної квартири через зміну особистих стосунків із ОСОБА_3, які погіршились коли він та його діти прописалися до цієї квартири. Суду не надано доказів того, що ОСОБА_3 брав на себе певні зобов’язання щодо довічного утримання ОСОБА_9 При таких обставинах у суду відсутні підстави для визнання договору дарування недійсним.
Договір купівлі-продажу спірної квартири нотаріально посвідчений від 29.12.2002 року за яким ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 купив спірну квартиру, укладений відповідно до вимог ЦК УРСР і підстав для його визнання недійсним у суду немає (т.1 а.с.23).
Договір купівлі-продажу спірної квартири нотаріально посвідчений від 01 березня 2005 року за яким ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_5 купив спірну квартиру, укладений відповідно до вимог ЦК УРСР і підстав для його визнання недійсним у суду немає (т.1 а.с.355).
У суду відсутні підстави для анулювання реєстрації спірної квартири за ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, виселення ОСОБА_5 із власної квартири, визнання права власності на спірну квартиру за позивачкою в порядку спадкування за заповітом та на відшкодування майнової шкоди позивачці ОСОБА_3, через її відсутність.
Керуючись ст.ст. 56, 57, 227, 243 ЦК УРСР, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд який постановив рішення шляхом подачі в 10-денний строк із дня виготовлення повного тексту рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або поданням апеляційної скарги протягом 10 днів в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.
Суддя (ОСОБА_1І.)