Справа № 2-97/2009 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

    23 березня 2009 року         Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді             Бондаренко І.В.

при секретарі                 Твердохліб О.С.

з участю адвоката             ОСОБА_1

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3,  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи КП «ВРЕЖО-8», ВГІРФО Хортицького РВ, про визнання права користування жилим приміщенням,  -

В С Т А Н О В И В:

    Позивач подала до суду позов до відповідачів, в якому просить визнати за нею та її малолітньою донькою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, право користування жилим приміщенням – квартирою №52 б.30-б по вул.Хортицьке шосе в м.Запоріжжі, та зареєструвати їх за вказаною адресою,  оскільки вони з дитиною після народження дитини в 2006 році проживають у вказаній квартирі, користуються правами та несуть обов»язки члена сім»ї наймача квартири. При цьому, відповідач ОСОБА_2 заперечує проти постановки її з дитиною на реєстраційний облік цієї квартири, що порушує їх житлові та інші права.

    Відповідач ОСОБА_4, яка діє від свого імені та від імені відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3, з позовними вимогами погодилась в повному обсязі, підтримала їх.

    Відповідач ОСОБА_2 з позовом не згоден, оскільки позивач обрала собі інше місце проживання, зі спірної квартири виписалась та виїхала в 2004 році, і в квартирі не проживає.

    Від представників третіх осіб надійшли письмові заяви про розгляд справи у їх відсутність.

    В судовому засіданні встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1, яка відноситься до державного житлового фонду, зареєстровані відповідачі: ОСОБА_3,  його дружина  ОСОБА_4 та їх сумісний син ОСОБА_5, а також син ОСОБА_3 від першого шлюбу відповідач ОСОБА_2 та його малолітній син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.  

Ордер на вселення у вказану квартиру видавався на склад сім»ї ОСОБА_3 з усіх вищевказаних повнолітніх осіб, а також з урахуванням їх з ОСОБА_4 доньки – позивачки ОСОБА_2.

    ОСОБА_3 є наймачем вказаного жилого приміщення.

    Квартира є чотирикімнатною, має жилу площу 53.4 кв.м. та ізольовані кімнати площею 9,5 кв.м., 14 кв.м., 14.1 кв.м., 15,8 кв.м..

    26.10.2004 року позивачка ОСОБА_2 подала до ЖЕУ-45 заяву про виписку її з вказаної квартири, наступне місце прописки вказала АДРЕСА_2, була виписана за цією заявою, та виїхала у вказану квартиру.

    Вказана квартира по вул.Правди,49/44  належить на праві спільної сумісної власності діду позивачки ОСОБА_9 та її родичам ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, згідно свідоцтва про право власності на житло №1048 від 29.06.1994 року.

    У вказаній квартирі ОСОБА_2 була постійно зареєстрована на підставі своєї заяви та за згоди усіх власників квартири в листопаді 2004 року, та проживала там.

    Судом досліджені заява ОСОБА_2 про виписку з квартири АДРЕСА_1, та її заява про її реєстрацію в АДРЕСА_2.

    Як пояснили суду позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_4, переїзд позивачки в квартиру до діда був пов»язаний з необхідністю догляду за дідом, який знаходиться в похилому віці, хворіє, про що надали копії медичних документів.  Крім того, як пояснила позивач, вона мала надію, що дід за це приватизує на неї частину квартири.

    Як пояснили суду вищевказані особи далі, після народження 19.08.2006 року доньки ОСОБА_9, яку вона народила не у шлюбі, позивачка стала погано себе почувати, їй знадобилась допомога, тому вона ще в 2006 році повернулась в квартиру до батьків, знялась з реєстраційного обліку АДРЕСА_2, та хотіла зареєструватись на попередньому місці реєстрації, проте відповідач ОСОБА_2 своєї згоди на це не дає, хоча сам в квартирі не проживає.

    Судом досліджена заява ОСОБА_2В від 23.05.2007 року про зняття її та її малолітньої доньки ОСОБА_9 з реєстраційного обліку АДРЕСА_2, яка обґрунтована зміною місця проживання, а знято ОСОБА_2 з донькою з реєстрації за цією адресою 25.05.2007 року.

    Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 05.11.2007 року, яке набрало законної сили, встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 з боку ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 чинились перешкоди в користуванні ним  квартирою  №52  б.30-б по вул.Хортицьке шосе в м.Запоріжжі, суд зобов»язав їх не чинити ОСОБА_2 перешкод в її користуванні, а також вселив його у спірну квартиру.

    Цим же рішення суду встановлено, що на час розгляду справи, тобто станом на листопад 2007 року, між сторонами по справі склався порядок користування цією квартирою - кімнати площею 14 кв.м. та 14.1 кв.м. займають ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, велика кімната 15,8 кв.м. – це зала, нею користуються усі, а кімната площею 9,5 кв.м. – пуста, її до листопада 2006 року займав ОСОБА_6.

    Крім того, рішенням суду встановлено, що ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 на час розгляду справи ОСОБА_4 хоче зареєструвати в АДРЕСА_3, на що ОСОБА_2 не дає згоди.

    Також, в рішенні суду зауважено, що ОСОБА_2 з дитиною зняті з реєстрації по вул.Правди,49/44 вже після подачі  ОСОБА_2 позову до суду про усунення йому перешкод в користуванні квартирою та про розподіл особових рахунків квартири.

    Згідно довідки ОП «ЗМБТІ», за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно не зареєстровано.

    Вислухавши сторони, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

    У відповідності до ст.ст.64,65 ЖК України наймач жилого приміщення має право за письмовою згодою всіх членів сім»ї, які проживають разом з ним, вселити в жиле приміщення своїх дітей, а члени сім»ї наймача, які проживають разом з ним, повинні нести усі обов»язки, та користуватись усіма правами, що витікають з договору найму жилого приміщення.

    У відповідності до ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності члена сім»ї наймача за ним зберігається жиле приміщення протягом 6 місяців. Якщо член сім»ї наймача був відсутній в жилому приміщенні з поважних причин більше 6 місяців, цей строк може бути подовжений за його заявою, а в разі спору – судом.

    Проте, обґрунтувавши свій позов тим, що вона була відсутня в АДРЕСА_3 більше  6 місяців з поважних причин – у зв»язку з доглядом за хворим дідом – позивач не надала суду жодного доказу того, що вона виїхала з цієї квартири саме тимчасово, що вона бажала збереження за собою жилої площі в спірній квартирі, і що вона саме здійснювала догляд за хворим дідом.

    З досліджених судом заяв ОСОБА_2 про виписку та постановку на реєстраційний облік як відносно АДРЕСА_4, так і відносно АДРЕСА_2 вбачається, що ОСОБА_2 просто змінювала місце свого проживання,  вона не подавала жодних заяв до ЖЕУ-45 про збереження за нею житлової площі, та не подавала заяви про тимчасову реєстрацію в АДРЕСА_5 у зв»язку з доглядом за хворим дідом.

    Позивач крім своїх пояснень, та пояснень своєї матері, не надала суду жодного доказу свого фактичного проживання в ІНФОРМАЦІЯ_3 на час подачі позову, а також доказів того, що вона несе усі обов»язки члена сім»ї наймача жилого приміщення, в тому числі здійснює сплату комунальних послуг за себе та за свою доньку. При цьому, відповідач ОСОБА_2 своєї згоди на вселення в спірну квартиру позивачки з дитиною не давав.

    У відповідності до ст.11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами по справі.

    Крім того, доводи позивачки про те, що вона ще з 2006 року проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4 спростовуються рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 05.11.2007 року, яке набрало законної сили, і яким встановлений той факт, що ОСОБА_2 та її донька на час його винесення в квартирі не проживали, а з реєстраційного обліку АДРЕСА_6 знялась тільки після того, як відповідач ОСОБА_2 подав до суду свій позов про вселення та розподіл особових рахунків  квартири АДРЕСА_7, та забажала знов зареєструватись в цій квартирі.

    У відповідності до ст.61 ЦПК України обставини, які встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, відносно тих же осіб та тих же правовідносин, повторному доказуванню не підлягають.

    Доводи позивачки про тимчасове проживання в квартирі її діда спростовуються, також, висловленою самою позивачкою надією на приватизацію дідом частини квартири на її ім»я, тобто вона мала на меті отримати житло у власність в іншому місці, а не в АДРЕСА_4, хоча квартира по вул.Правди 49/44 була приватизована ще в 1994 році.

    Таким чином, суд приходить до висновку про те, що після своєї виписки та виїзду в 2004 році з квартири АДРЕСА_8 позивач ОСОБА_2 з власної волі змінила постійне місце проживання, була відсутня більше 6 місяців без поважних причин, тому на цей час вона не набула права користування АДРЕСА_9, і це жиле приміщення збережено за нею більше 6 місяців бути не може.    

    Щодо малолітньої дитини позивачки, то у відповідності до діючого законодавства права та інтереси малолітніх дітей представляють їх батьки, а в даному випадку ОСОБА_2 при подачі заяви про виписку себе та дитини з АДРЕСА_2, самостійно розпорядилась житловими правами та інтересами своєї дитини, і відповідачі не мають відповідати за цей вчинок погіршенням своїх житлових прав відносно АДРЕСА_10.

    Керуючись ст.ст.10,11,60,61,208,212-218 ЦПК України, ст.ст.64,65,71 ЖК України, суд –

В И Р І Ш И В:

    В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за нею та за її малолітньою донькою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, права користування жилим приміщенням – квартирою №52 в б.30-б по вул.Хортицьке шосе в м.Запоріжжі та про зобов»язання постановити їх на реєстраційний облік за вказаною адресою – відмовити.

    На рішення протягом 10 днів з дня його проголошення може бути подана заява про його апеляційне оскарження, а апеляційна скарга – протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя