К О П І Я
Провадження № 11-кп/792/269/15
Справа № 670/525/14-к Головуючий в 1-й інстанції Шуригіна О. В.
Категорія: ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України Доповідач Вітюк В. Ж.
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 квітня 2015 р. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницького області в складі :
головуючого - судді Вітюка В.Ж.,
суддів Бережного С.Д.,
Шершуна В.В.,
з участю секретаря с/з Інжиєвської Ю.А.,
прокурора Лисюка С.О.,
законного представника потерпілої
ОСОБА_3,
представника потерпілої
ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження №12014240100000115 від 27.04.2014 року по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України за апеляційною скаргою прокурора, що приймав участь в суді першої інстанції, на вирок Новоушицького районного суду від 14 лютого 2015 року, -
в с т а н о в и л а :
Цим вироком
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця с.Майдан Олександрівський, Віньковецького району, Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 неодруженого, з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, раніше несудимого, -
засуджено за:
· ч.2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки;
· ч.1 ст.135 КК України на 2 роки позбавлення волі.
·
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
Відповідно до ст.75 КК України обвинуваченого звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням на нього, відповідно до ст.76 КК України обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та періодично з'являтись в кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7 99000 грн. моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави в особі НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області судові витрати в сумі 471, 74 грн.
Знято арешт з автомобіля „ВАЗ-2103", держномер НОМЕР_2, який зберігається у Віньковецькому РВ УМВС України в Хмельницькій області, та повернуто його власнику ОСОБА_6
Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.100 КПК України.
За вироком суду, обвинувачений ОСОБА_6 27 квітня 2014 року близько 17 год., будучи позбавленим права керування транспортними засобами, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем „ВАЗ-2103", реєстраційний номер НОМЕР_1 та, рухаючись по автодорозі Шелехів - Гоголі - Говори на 19 км, між селами Дашківці - Осламів, в порушення вимог Правил дорожнього руху України, проявив безпечність та неуважність, не обрав безпечної швидкості руху, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9, який стояв на краю правої смуги руху в напрямку с.Осламів.
Одразу після наїзду на пішохода, ОСОБА_6, достовірно знаючи, що такими своїми діями він поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, маючи можливість для надання допомоги, не виконав свого громадянського обов'язку, що покладав на нього закон і загальновизнані норми моралі: не зупинився, не переконався, чи потребує потерпілий допомоги, не викликав особисто швидку допомогу, не відвіз потерпілого до найближчого лікувального закладу, а умисно залишив у небезпеці.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння та 27.07.2014 року помер.
В діях водія ОСОБА_6 вбачаються порушення Правил безпеки дорожнього руху України, передбачені пунктами 1.5; 2.1 (а); 2.3 (б); 2.9 (а); 10.1; 12.3; 12.6 (г), в яких вказано:
п.1.5 - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
п. 2.1 - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:
а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення;
п.2.3 - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
п.2.9- водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;
п. 10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
п.12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
12.6 (г) - поза населеними пунктами на всіх дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю: г) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5,1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок місцевого суду та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_6 за ч.2 ст.286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки та за ч.1 ст.135 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання ОСОБА_6 у виді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
До вступу вироку в законну силу обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.
Вказує, що місцевий суд безпідставно застосував ст.75 КК України, не врахувавши особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується негативно, вчинив ДТП, не маючи права керування транспортними засобами, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вину визнав частково, що не може свідчити про його щире каяття, а тому призначене обвинуваченому покарання є явно несправедливим внаслідок його м'якості.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора на підтримку поданої апеляції з посиланням на зазначені у ній доводи, обвинуваченого, його захисника, законного представника та представника потерпілої, які проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення частково в силу наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та в завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, за викладених у вироку обставинах, ґрунтується на доказах, одержаних у встановленому законом порядку, досліджених у судових засіданнях, належно оцінених судом, є обґрунтованими та не оспорюються в апеляційній скарзі, як не оспорюється у них і правильність кваліфікації дій ОСОБА_6
Як установлено колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області, ОСОБА_6, 27 квітня 2014 року близько 17 год., будучи позбавленим права керування транспортними засобами, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем „ВАЗ-2103", реєстраційний номер НОМЕР_1 та, рухаючись по автодорозі Шелехів - Гоголі - Говори на 19 км, між селами Дашківці - Осламів, в порушення пунктів 1.5; 2.1 (а); 2.3 (б); 2.9 (а); 10.1; 12.3; 12.6 (г) Правил дорожнього руху України, проявив безпечність та неуважність, не обрав безпечної швидкості руху та об'єктивно, виявивши перешкоду руху не вжив негайних заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9, який стояв на краю правої смуги руху в напрямку с.Осламів.
Одразу після наїзду на пішохода, ОСОБА_6, достовірно знаючи, що такими своїми діями він поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, маючи можливість для надання допомоги, не виконав свого громадянського обов'язку, що покладав на нього закон і загальновизнані норми моралі: не зупинився, не переконався, чи потребує потерпілий допомоги, не викликав особисто швидку допомогу, не відвіз потерпілого до найближчого лікувального закладу, а умисно залишив у небезпеці.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння та 27.07.2014 року помер.
Об'єктивно вина ОСОБА_6 доводиться: зізнавальними показаннями самого обвинуваченого про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди; показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 щодо обставин наїзду ОСОБА_6 на потерпілого; даними висновків судово-медичної експертизи №88 від 30.05.2014 року та №115 від 24.11.2014 року щодо характеру та локалізації нанесення ушкоджень потерпілого та причин настання його смерті; даними висновку автотехнічної експертизи №172А від 14.05.2014 року щодо порушень обвинуваченим Правил дорожнього руху України, які призвели до вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Вказані фактичні обставини ніким із учасників не оспорювалися та місцевий суд прийшов до вірного висновку про скоєння ОСОБА_6 порушень правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та в завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, тобто у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.135 КК України.
Разом з тим, із призначеним судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_6 покаранням із застосуванням ст.75 КК України, якою його було звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням на нього, відповідно до ст.76 КК України обов'язків, колегія суддів погодитись не може, а тому вважає апеляційну скаргу прокурора в цій частині такою, що підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд першої інстанції не в повній мірі врахував те, що: ОСОБА_6, будучи позбавлений права керування транспортними засобами, згідно з постановою Віньковецького районного суду від 07 березня 2014 року, сів за кермо автомобіля „ВАЗ-2103", реєстраційний номер НОМЕР_1 та в стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи правила дорожнього руху, вчинив наїзд на потерпілого, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, та залишив його в безпорадному стані, що у послідучому призвело до його смерті; за місцем проживання характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, перебуває на диспансерному обліку у нарколога; завдані моральні збитки потерпілій не відшкодував, що свідчить про його підвищену суспільну небезпеку та відсутність підстав для застосування ст.75 КК України.
Висновок місцевого суду про те, що обвинувачений ОСОБА_6 визнав вину та щиро розкаявся у вчиненому є безпідставним, так як останній вину визнав частково, заперечивши, що керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
За таких обставин судове рішення підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч.1, ч.2 ст.409 КПК України у зв'язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність і невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_6 через м'якість.
Зазначені у вироку пом'якшуючі обставини - відшкодування потерпілій матеріальної шкоди, інвалідність обвинуваченого, позицію законного представника потерпілої ОСОБА_3, яка просила його суворо не карати, дають підстави колегії суддів призначити йому покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений у санкції ч.2 ст.286 КК України, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні ОСОБА_6 покарання колегія суддів керується і положеннями ст.65 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.404, п.3 ч.1 ст.407, ч.2 ст.409, ст.ст.413, 414, 418, 420, 426, ч.4 ст.532 КПК України, колегія суддів судової палати, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Новоушицького районного суду від 14 лютого 2015 року в частині призначення ОСОБА_6 покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_6 за:
· ч.2 ст.286 КК України покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки;
· ч.1 ст.135 КК України покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
·
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання ОСОБА_6 у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
В решті вирок місцевого суду залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, протягом 3-х місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
суддя апеляційного суду
Хмельницької області В.Ж. Вітюк