СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

Справа №

                    

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

секретар судового засідання                                        

за участю представників сторін:

позивача: Черватюк С.М., довіреність № 1300 від 06.11.2006,

відповідача: Абсеметов З.Н., довіреність №1/9/10-00 від 09.01.2007,

розглянувши   на   (  ) від  по справі № 

за позовом             

до             

   

про

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафу у сумі 101.980,13грн. за несвоєчасну сплату податку на прибуток по деклараціям за 1999 рік і перше півріччя 2000 року.

Позов обґрунтований тим, що позивач з 2000 року не є платником податку на прибуток, тому що включений до Реєстру неприбуткових організацій, а також тому, що податкове зобов’язання визначено контролюючим органом з порушенням встановлених законом граничних строків.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що штраф  застосований відповідачем за несвоєчасну сплату самостійно узгодженої платником податку суми податкового зобов’язання з податку на прибуток  за 1999 рік і перше півріччя 2000 року. Цей штраф застосований після закінчення 1095 днів з дня сплати податку (29 грудня 2001 року) і після знищення через закінчення строку зберігання документів податкової і бухгалтерської звітності.

Постановою місцевого господарського суду позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення про застосування штрафу, з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто 3,40грн. державного мита.

Судове рішення мотивовано тим, що закінчився строк для застосування штрафу.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого господарського суду, у позові відмовити з тих  підстав, що судове рішення прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права, застосований штраф не є адміністративно-господарською санкцією і тому на його застосування не розповсюджуються строки, встановлені Господарським кодексом України; податковий борг за 1999-2000 роки був погашений у хронологічному порядку у 2006 році, підстав для списання цього боргу не було (платник не був банкротом, не виникало інших встановлених законом підстав для списання боргу).

З заперечення на апеляційну скаргу вбачається, що позивач не згодний з її доводами тому, що перевірка була здійснена без первинних документів, які знищені як платником, так і контролюючим органом через закінчення строку зберігання, по податковому боргу за 1999-2000 роки минув строк давності стягнення.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги і пояснив, що борг був сплачений 29 грудня 2001 року, а не у 2006 році, як вказано у апеляційній скарзі; представник позивача підтримав доводи заперечень.

На підставі статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 130-136), розглянув справу і встановив  наступне.

14 лютого 2006 року заступником керівника Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції Толкачьовим С.О. прийнято податкове повідомлення-рішення  №0000381501\0 про застосування до позивача за затримку на __календарних днів (кількість днів не вказана) сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток  у сумі 509.900,65грн. штрафу у розмірі 50% чи 101.980,13грн. (а.с. 15, 58).

В результаті адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скарга платника податків -  без задоволення. З метою зміни строку сплати штрафу - 20 березня 2006року, прийнято податкове повідомлення-рішення №0000381501\1, з таким ж штрафом, яке не є предметом спору. Це підтверджується поясненнями сторін і письмовими доказами (а.с. 57, 134-136).

З акту невиїзної, документальної перевірки №48\15-01 від 14 лютого 2006 року вбачається, що на підставі декларацій і картки особового рахунку контролюючим органом встановлено, що платник несвоєчасно сплатив  самостійно визначену у  податкових деклараціях №995 від 25 січня 2000 року за 1999 рік і №2777 від 25 липня 2000 року за 1 півріччя 2000 року, звіт №15-0\76 від 29 червня 2000 року, суму податкового зобов’язання з податку на прибуток. Податок у сумі 203.960,26грн. по строку сплати 2 квітня 2001 року фактично сплачений 29 грудня 2001 року, тобто з порушенням терміну сплати на 301 день (а.с. 54-55, 60-62).

Однак відповідач не надав суду первинних документів (оригіналів чи засвідчених копій з оригіналів податкових декларацій і платіжних документів про несвоєчасну сплату податку). Такі документи на час здійснення перевірки були знищені через закінчення строку зберігання, як податковим органом (акт від 29 грудня 2005 року), так і платником податків (акт від 10 грудня 2005 року), про що свідчать письмові докази (а.с. 49-50, 56).

На вимогу апеляційної інстанції відповідач надав податкові декларації, що складені їм з даних його комп’ютерної системи (а.с. 130-133). Перевірити ці дані неможливо через знищення оригіналів декларацій.   

Таким чином, акт перевірки складений без наявності первинних документів податкового і бухгалтерського обліку, тобто з порушенням  пункту 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України N327 від 10 серпня 2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N925/11205, яким встановлено, що факти виявлених порушень податкового законодавства викладаються в акті невиїзної документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. А підпункт 2.3.4 цього Порядку прямо забороняє відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Відповідно до пункту 1.2 і підпункту 17.1.7  Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” N2181-III від 21 грудня 2000 року (зі змінами на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, далі Закон України N2181-III) штраф за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання це податкове зобов'язання, тобто зобов'язання платника податків сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом.

Згідно пункту 17.3 вказаного Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Підпункт 15.1.1 Закону України N2181-III  встанавлює, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, строк давності поширюється і на застосування податковим органом до платника податку штрафу за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання. По справжній справі відповідач застосував штраф після закінчення 1.095 календарних днів з моменту здійснення порушення -  2 квітня 2001 року сплати податку на прибуток у сумі 203.960,26грн. з затримкою на 301 день.

Хоч податковим органом неодноразово перевірявся платник податків, у тому числі за період діяльності 2000-2001 роки, при цих перевірках встановлювалися факти несвоєчасної сплати податку, але за інші періоди, що підтверджують акти перевірок (а.с. 68-69, 71-73).

Апеляційний господарський суд не може погодися з позицією відповідача про безстроковість застосування штрафу, тому що як вказано вище, на сплату (стягнення) штрафних санкцій розповсюджуються правила сплати (стягнення) податку. Також всі інститути залучення до відповідальності (кримінальна, цивільна, адміністративна) передбачають строк давності залучення до відповідальності.

Крім того, на час прийняття (14 лютого 2006 року) спірного податкового повідомлення-рішення про застосування штрафу за несвоєчасну сплату податку на прибуток за 1999-2000 роки у сумі 203.960,26грн. у провадженні місцевого господарського суду знаходилася справа за позовом про списання податкового боргу з податку на прибуток за 2000-2001 роки у сумі 264.777,40грн. Цей позов постановою суду першої інстанції від 27 лютого 2006 року задоволено, постанова набрала законну силу 13 червня 2006 року і виконана, 30 червня 2006 року борг списаний, про що свідчать судові рішення і рішення податкового органу про списання боргу  (а.с. 63-67).

Разом з тим, апеляційний господарський суд вважає, що не має значення для вирішення спору той факт, що позивач після 1 півріччя 2000 року набрав статус неприбуткової організації, що підтверджується листом і довідкою податкового органу (а.с. 48, 16), тому що такий статус позивач набрав після узгодження суми податкового зобов’язання, за несвоєчасну сплату якої залучений до відповідальності, придбання у майбутньому статусу неприбуткової організації не звільняє від сплати раніше виниклих податкових зобов’язань.

Також апеляційний господарський суд вважає, що не має значення для вирішення спору наявність чи відсутність у 2006 році права у платника  податків на списання податкового боргу з податку на прибуток за 1999-2000 рік  через закінчення строку стягнення. Як вбачається факт оплати цього боргу відбувся 2 квітня 2001 року, а тому у 2006 року такий борг був погашений і його не можливо було списати через закінчення строку стягнення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади  повинні діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією і законами України.

У даному разі податковим органом акт ненормативного характеру  (податкове повідомлення-рішення) прийнято з порушенням вказаних вище норм Закону України №2181-Ш і вказаного Порядку, що привело до порушення прав і законних інтересів позивача; місцевим господарським судом постанова прийнята правильно, без порушень норм матеріального права, інших підстав для скасування (зміни) судового рішення не має,  апеляційна скарга не обґрунтована і задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2006 року у справі № 2-27/12543-2006А залишити без змін.

Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя                                        

Судді