ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2007 р. | № П29/2008 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Хандуріна М.І., –головуючого, |
Панової І.Ю., |
Удовиченка О.С., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Приватного підприємства "Руно" |
на постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2006 року |
у справі | № П29/2008 господарського суду Дніпропетровської області |
за заявою | Приватного підприємства "Руно" |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська продовольча компанія" |
про | визнання банкрутом |
за участю представників сторін:
ПП "Руно" –Андрієнко В.П. (дов. від 01.08.06 № 210/08),
ТОВ "Дніпровська продовольча компанія" –Яковлева О.А. (дов. від 05.02.07);
встановив:
У серпні 2006 року Приватне підприємство "Руно" звернулося до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська продовольча компанія".
Вказувало, що у ТОВ "Дніпровська продовольча компанія" існує кредиторська заборгованість перед ПП "Руно" у розмірі 1 937 800 грн., яка виникла у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар по договору від -1.11.2004 р., укладеного між сторонами. На підтвердження безспірних грошових вимог заявник посилається на Акт звірки взаємних розрахунків, підписаний боржником.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2006 року (суддя Полєв Д.М.) повернута без розгляду на підставі ст.ст. 1, 7, 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки не надано доказів, що підтверджують безспірність вимог кредитора, не зазначено повного найменування сторін.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2006 року (колегія суддів у складі: Джихур О.В. – головуючий, Коршун А.О., Герасиленко І.М.) ухвала господарського суду залишена без змін.
У касаційній скарзі ПП "Руно" просить ухвалу господарського суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати до першої інстанції для забезпечення подальшого розгляду. В обґрунтування посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю -доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
За заявою кредитора справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).
У вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство господарські суди мають брати до уваги вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями, в тому числі щодо виплати заробітної плати, а також зобов'язаннями щодо справи податків і зборів (обов'язкових платежі). При цьому такі вимоги мають бути:
- грошовими. тобто стосуватися стягнення з боржника грошових коштів,
- безспірними,
- не задоволеними боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку,
- сукупно складати не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати.
Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Руно" звернулося із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Дніпровська продовольча компанія". На підтвердження безспірності вимог кредитора посилається на Акт звірки взаємних розрахунків від 29.05.2006 р. між ПП "Руно" та ТОВ "Дніпровська продовольча компанія" за договором поставки від 01.11.2004 р., підписаний представниками сторін.
Повернувши заяву без розгляду, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що акт звірки взаємних рахунків не є ні виконавчим, ні розрахунковим документом, який би у відповідності до чинного законодавства підтверджував безспірність вимог кредитора.
Даний висновок судів є таким, що ґрунтується на вимогах законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону безспірними вимогами визнаються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Отже, порушення справи про банкрутство можливе після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою, оскільки відповідно до чинного законодавства списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою. Відлік тримісячного терміну, по закінченні якого може бути порушено справу про банкрутство боржника, починається з дати відкриття виконавчого провадження.
Крім того, відповідно до п. 1.25 ст. 1 та ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" до кола розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюються списання коштів з рахунків боржника у безспірному порядку, належить платіжні вимоги які не виконані банком через брак коштів на рахунку боржника.
Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” суддя не пізніше п’яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо у заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштову адресу та інші відомості зазначені в ст. 7 цього Закону, та з інших підстав передбачених ст. 63 ГПК України, з урахуванням вимог цього Закону.
Крім того, п. 2 ст. 63 ГПК України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПП "Руно" у своїй заяві від 25.07.2006 № 25/01 про порушення справи про банкрутство не зазначила повне найменування боржника –заявником застосовано скорочення.
Відповідно до вимог п.58 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155, адреса, за якою пересилається поштове відправлення (поштовий переказ), зазначається у такому порядку: найменування адресата (одержувача) у називному відмінку (для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові, для юридичних осіб - повне найменування підприємства, установи, організації, а також посада, ім'я та прізвище). На простих та рекомендованих листах і бандеролях (крім з позначкою "До запитання") може бути зазначено лише прізвище та ініціали або ім'я та прізвище адресата (одержувача).
Пункт 60 правил надання послуг поштового зв’язку передбачає, що адреса повинна бути вичерпною і повністю виключити необхідність в уточненні даних під час пересилання поштового відправлення (поштового переказу). В адресі не повинно бути скорочених найменувань чи будь-яких знаків, що не стосуються адреси.
За таких обставин колегія суддів вважає, що оскільки ПП "Руно" до заяви про пушення справи про банкрутство не додано ні розрахункових документів, ні виконавчих документів, які б підтверджували б безспірні вимоги кредитора, не вказано повного найменування сторін в частині визначення організаційно-правової форми підприємства, а тому суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що подана заява про порушення провадження у справі про банкрутство підлягає поверненню без розгляду на підставі п.1 ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та п. 2 ст. 63 ГПК України.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог п.2 ст.9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
За таких обставин Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану судом апеляційної інстанції такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві, і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Руно" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2006 року у справі № П29/8/22 залишити без змін.
Головуючий М.І. Хандурін
Судді І.Ю.Панова
О.С. Удовиченко