Справа № 2-а-1004/11

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.10.2011 року. Здолбунівський районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді Калюжного А.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду м.Здолбунів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПРАВЛІННЯ Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов”язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач .звернувся до суду з вимогою до Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області про визнання його дій неправомірними та спонукання відповідача до нарахування та виплати недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як ,,дітям війни”.

Просить суд зобов”язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з 12 квітня 2011 року по 11 жовтня 2011 року.

В поданому запереченні відповідач не вбачає підстав для задоволення вимог позивача, посилаючись на Закони України ,,Про державний бюджет 2010-2011 років”, які не передбачили коштів на виплату даної соціальної допомоги.

У задоволенні позову просить відмовити.

В поданій до суду заяві позивач просить спір вирішити без його участі, задовольнивши вимоги позову.

Представник відповідача в суд не з”явився. У запереченні на позов просить суд спір вирішити без його участі.

Суд приходить до висновку,що немає перешкод для розгляду справи у відсутності сторін по справі у порядку письмового провадження на основі наданих в розпорядження суду доказів.

Дослідивши подані сторонами письмові докази; повно, всебічно та об'єктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.

В розумінні ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною війни відповідно до пенсійного посвідчення про наявність статусу ,,дитина війни”.

Виходячи із цього, позивач має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України ,,Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до ст. 6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на ЗО % мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч. З статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відтак, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом. Відповідно до ч.І ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.

З вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, визначено Законами України про державний бюджет на відповідний рік .

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідно до ст. 7 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни, фінансове

забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 3 ,,Положення про Пенсійний фонд України”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п. 8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством. Відповідно до Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій,

допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Відтак, беручи до уваги те, що згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни”дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та зазначеної вище Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачам мало виплачуватись підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину

невиконання своїх зобов'язань, не приймається до уваги. Так, у справах “Кечко проти України”та “Бурдов проти Росії”Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Не можна взяти до уваги посилання відповідача на те, що відсутній нормативно-правовий акт, який визначав би порядок реалізації ст. 6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни” Керуючись принципом верховенства права, суд з урахуванням судової практики Європейського Суду З прав людини, зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє

державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v Home Oficce (Case 41/74 van Duyn v Home Oficce) принцип юридичної визначенності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися назобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни підвищення до пенсії, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

06.07.2011 року на виконання вимог п..4 Прикінцевих положень Закону України ,,Про державний бюджет на 2011 рік”,Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №745 ,,Про встановлення деяких розмірів виплат,що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”,яка набрала чинності 23 липня 2011 року,тому положення ст.ст.39,50,51,52,54 Закону України ,,Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,ст.6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”,ст.ст.14,22,37 та частини третьої статті 43 Закону України ,,Про пенсійне забезпечення осіб”звільнених з військової служби,та деяких інших осіб”,підлягають застосуванню до набрання чинності постановою КМ України №745 від 06.07.2011 року,а саме до 22.07.2011 року.

Таким чином, вважаю, що дії відповідача щодо не виплати позивачу підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за періоди з 12 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року є протиправними.

Враховуючи вищенаведене, прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його дій, яка полягає у невиплаті позивачу підвищення до пенсії за період з 12 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року , у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

В решті задоволення позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.256 КАС України постанову суду допустити до негайного виконання в частині стягнення у межах суми за один місяць.

Керуючись статтями 17, 94, 104,128,143,159, 160, 163, 256 КАС України; на підставі ст.ст. 1, 6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”,суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області щодо не нарахування те не виплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії в розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни “за період з 12 квітня 2011 року по 22 липня .2011 року.

Зобов”язати Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачене підвищення до пенсії в розмірі 30% відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 12 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року.

Постанова в частині стягнення у межах суми за один місяць допустити до негайного виконання.

В решті позову відмовити.

На постанову може бути подана апеляційна скарга в Житомирський адміністративний апеляційний суд на протязі десяти днів з дня отримання копії цієї постанови через Здолбунівський районний суд.

Суб”єкт владних повноважень може отримати копію постанови безпосередньо в суді.Десятиденний строк на апеляційне оскарження обчислюється з наступного дня після закінчення п”ятиденного строку з моменту отримання повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя