СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
17 березня 2009 року |
Справа № 2-18/10282-2008 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Волкова К.В.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
позивача: Мучкаєв Джеміль Мусайович, довіреність № б/н від 07.01.2009,
відповідач: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К.) від 27.01.2009 у справі № 2-18/10282-2008
за позовом приватного підприємства "Термоізоляційні системи" (вул. Рубцова, 44, місто Сімферополь, 95000) (вул. Балаклавська 107, кв. 112, місто Сімферополь, 95000)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місто Керч, 98300)
про стягнення 56 444,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Термоізоляційні системи" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 28 222 грн заборгованості за договором поставки № 7/02 від 07.02.2008 та 28 222 грн неустойки, нарахованої на підставі пункту 5.3.1 вказаного договору, посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань.
Під час розгляду справи приватне підприємство "Термоізоляційні системи" подало заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої просить стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 зменшену суму пені в розмірі 3 151, 58 грн, перерахованої виходячи з положень статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", та збільшену на суму індексації заборгованість у розмірі 32 652, 85 грн (а. с. 56).
Заявою від 27.01.2009 (а. с. 66) приватне підприємство "Термоізоляційні системи" уточнило період, за який позивач просить стягнути суму індексації в розмірі 3 259, 64 грн - з 18.02.2008 по 17.08.2008.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2009 у справі № 2-18/10282-2008 позов задоволено частково.
Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь приватного підприємства "Термоізоляційні системи" 28 222 грн, 2497, 66 грн суми індексації, 3 151, 58 грн пені, а також 338, 71 грн державного мита та 70, 81 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У решті позову відмовлено. Стягнуто з приватного підприємства "Термоізоляційні системи" у дохід державного бюджету 44, 31 грн державного мита.
При прийнятті судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доказів оплати поставленої за договором № 7/02 від 07.02.2008 продукції не надано, у зв'язку з чим сума заборгованості є підтвердженою і підлягає стягненню з пенею, розрахунок якої перевірено судом. Стягуючи з відповідача суму індексації лише в розмірі 2 497, 66 грн, суд виходив з того, що індекс інфляції розраховується в середньому за місяць, а тому, якщо сума заборгованості повинна бути внесена після 16 числа відповідного місяця, то розрахунок починається з наступного місяця.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене судове рішення.
Відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції, оскільки заявлена позивачем сума заборгованості не відповідає фактичній і становить 7 519, 51 грн, що є також підставою для перерахунку пені та суми індексації.
У судовому засіданні, яке відбулося 24.02.2009, відповідач підтримав вимоги апеляційної скарги.
17.03.2009 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 надіслала до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що сума заборгованості узгоджена з позивачем і буде нею погашена, а відповідні розрахункові документи надані суду. Судова колегія вважає зазначене клопотання таким, що не підлягає задоволенню, оскільки слухання справи було двічі перенесено (у судовому засіданні 24.02.2009 оголошувалася перерва, 10.03.2009 -судове засідання відкладено за клопотанням ОСОБА_1), проте, позивач доказів до цього часу не надав. При цьому слід зазначити, що стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
Крім того, явка в судове засідання представників сторін -це право, а не їх обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними документами в матеріалах справи. Погашення відповідачем заборгованості після прийняття судового рішення у справі не впливає на його законність.
Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 17.03.2009, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду -без змін.
Розпорядженням в.о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 суддю Голика В.С. замінено на суддю Волкова К.В.
У судовому засіданні оголошувалася перерва з 24.02.2009 до 10.03.2009.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
07.02.2008 між приватним підприємством "Термоізоляційні системи" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 7/02, відповідно до пункту 1.1 якого позивач постачає на адресу відповідача плити пінополістирольні, а відповідач зобов'язується прийняти товар і оплатити його (а. с. 9).
На виконання вказаного договору 07.02.2008 приватним підприємством "Термоізоляційні системи" поставлено товар на загальну суму 9 072 грн, 08.02.2008 -на загальну суму 19 150 грн, що підтверджується накладними № 48, № 08/2 (11, 12). Факт отримання товару відповідачем не заперечується.
До суду першої інстанції відповідачем доказів оплати вартості поставленого товару не надано.
Стверджуючи, що заборгованість за договором № 7/02 від 07.02.2008 становить лише 7 519, 51 грн, відповідач надав до апеляційної інстанції копію накладної № 48 від 07.02.2008, на звороті якої міститься відмітка про отримання 1 500 грн, та банківські документи про переказ грошових коштів на ім'я ОСОБА_2 у сумі 19 202, 49 грн (а. с. 84 - 93).
Згідно з рішенням приватного підприємства "Термоізоляційні системи" № 1 ОСОБА_2 є директором підприємства з моменту державної реєстрації (а. с. 19).
Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія вважає, що підстав для задоволення вимог апеляційної скарги немає, виходячи з наступного.
Підпунктом 5.2.1 укладеного сторонами договору № 7/02 від 07.02.2008 встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зобов'язана своєчасно здійснювати розрахунок за товар у повному обсязі його вартості. Строк отстрочки оплати товару 10 календарних днів від дня поставки товару.
Статті 526, 525 Цивільного кодексу України визначають, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань та одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого товару.
У разі порушення зобов'язання згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).
Зазначені положення кореспондуються зі статтею 230 Господарського кодексу України, відповідно до якої штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Зазначене положення відображено в пункті 5.3.1 договору № 7/02 від 07.02.2008, згідно з яким при невиконанні відповідачем зобов'язань за даним договором позивач має право нарахувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної вартості товару за кожний день прострочення.
Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює також, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність заявлених вимог щодо стягнення з відповідача 28 222 грн заборгованості за договором № 7/02 від 07.02.2008, 2497, 66 грн суми індексації, 3 151, 58 грн пені, що є підставою для їх задоволення.
Судова колегія вважає також необхідним зазначити, що надані відповідачем до суду апеляційної інстанції додаткові докази про погашення заборгованості за договором на суму 20 702, 49 грн не можуть бути прийняті з огляду на наступне.
Надані відповідачем банківські документи про перерахування грошових коштів (а. с. 87 -93) не можуть бути належними доказами погашення заборгованості за договором № 7/02 від 07.02.2008 на суму 19 202, 49 грн, оскільки кошти перераховані на ім'я ОСОБА_2, який не є стороною за договором. Та обставина, що ОСОБА_2 згідно з рішенням приватного підприємства "Термоізоляційні системи" № 1 є директором позивача з моменту державної реєстрації (а. с. 19) не впливає на встановлення факту оплати, оскільки надані банківські документи не містять призначення платежу. Не підтверджується факт оплати й накладною № 48 від 07.02.2008 (а. с. 84), оскільки з відмітки на неї неможливо встановити хто, кому та у зв'язку з чим передав 1 500 грн.
Наданий відповідачем акт звірки, по-перше, підписаний тільки фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, а, по-друге, акт звірки є тільки документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами -договором, розрахунками тощо.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2009 у справі № 2-18/10282-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Черткова
Судді К.В. Волков
Ю.М. Гоголь