Справа №2-1487/2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

19 січня 2007 року                            Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого - судді             Савицької Н.В.

при секретарі -                                   Клейменовій О.Ю.

з участю позивача -               ОСОБА_1

відповідачки -                        ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку

цивільну   справу   за   позовом   ОСОБА_1до  ОСОБА_2,   Луцької   міської  ради   про   визнання   права   власності   на   самочинне

будівництво, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, Луцької міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво. Покликається на те, що на підставі договору дарування від 03.09.2003 p., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4. та зареєстрованого в Реєстрі за НОМЕР_1йому належить 39/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1, співвласником якого є відповідач ОСОБА_2

Спірне будинковолодіння знаходиться на земельній ділянці, наданій у безстрокове користування ОСОБА_2 під індивідуальне житлове будівництво на підставі рішення виконкому Луцької міської ради від 12.03.1966 року за НОМЕР_2.

Для покращення житлових умов позивач самочинно без належного дозволу та належно затвердженого проекту самочинно побудував гараж (3-1), розміром 17,3 кв.м., згідно технічного паспорту.

Просить суд, визнати за ним право власності на самочинно збудований гараж (3-1), розміром 17,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала та не заперечила проти його задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав та не заперечував проти його задоволення.

Позивач в судовому засіннні підтримав позовну заяву з підстав в ній зазначених. Просив суд, позов задовольнити Від стягнення судового збору з відповідачів відмовився.

Виходячи з наведених обставин, суд вважає за можливе постановити рішення в попередньому судовому засіданні.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Як вбачається зі змісту ст. 376 п.5 ЦК України на вимогу власника ( користувача ) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Судом встановлено, що на підставі договору дарування від 03.09.2003 p., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4. та зареєстрованого в Реєстрі за НОМЕР_1позивачу на праві   приватної  власності   належить   39/100   частин   житлового   будинку  з   надвірними

2

будівлями і спорудами за адресою:АДРЕСА_1, співвласником якого є відповідач ОСОБА_2 Спірне будинковолодіння знаходиться на земельній ділянці, наданій у безстрокове користування ОСОБА_2 під індивідуальне житлове будівництво на підставі рішення виконкому Луцької міської ради від 12.03.1966 р. за НОМЕР_2 (а.с. 13).

В судовому засіданні встановлено, що позивач на вищевказаній земельній ділянці, самочинно побудував гараж (3-1), розміром 17,3 кв.м., згідно технічного паспорта.

Як вбачається з матеріалів заключения ТАМП „Волиньархпроект" про відповідність дійсним державним будівельним, санітарно - гігієнічним та протипожежним нормам від 16.06.2006 року планування, конструктивні елементи та габарити гаража, який знаходиться по АДРЕСА_1відповідають дійсним державним будівельним, санітарно-гігієнічним та протипожежним нормам (а.с.5 - 7).

З довідки ГУ МНС України у Волинській області від 24.08.2006 року вбачається, що ГУ МНС України у Волинській області погоджує протипожежні відстані від гаража в АДРЕСА_1 до будівель і споруд гр. ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 (а.с. 8).

Згідно довідки Луцької міської санітарно-епідеміологічної станції вбачається, що Луцька міська санепідемстанція погоджує самовільну забудову на АДРЕСА_1 ( а.с. 9).

Отже, на думку суду, враховуючи ту обставину, що самочинне будівництво гаража не порушує права інших осіб, здійснено без належного дозволу та належно затвердженого проекту, проте, з додержанням державних будівельних, санітарних і пожежних норм та правил, суд приходить до висновку, що слід визнати за позивачем право власності на самочинно побудований гараж (3-1), згідно технічного паспорта, який розміщений по АДРЕСА_1, Волинської області.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10, 11 ,57, 58, 59, 60, 88, 208, 209, 210, 212, 213, 214, 215 ЦПК України; ст.ст. 328, 375, 376, 383, 392, ЦК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1право власності на самочинне будівництво: гараж (3-1), згідно технічного паспорта, що розміщений по АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду        Н.В. Савицька