ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" березня 2009 р. Справа № 12/707
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гулової А.Г.
суддів: Пасічник С.С.
Щепанської Г.А.
при секретарі Жарській І.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Тютюнник С.В. - представника за довіреністю №173/10 від 26.12.2008р.,
від відповідача: Лавренчука Ю.С. - представника за довіреністю №934 від 22.12.2008р.,
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз", м.Коростишів
на рішення господарського суду Житомирської області
від "23" січня 2009 р. у справі № 12/707 (суддя Костриця О.О.)
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз", м.Коростишів
про стягнення 21060,00грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.01.2009р. у справі №12/707 позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ про стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз", м.Коростишів 21060,00грн. штрафу задоволено.
Вважаючи вказане рішення необґрунтованим й таким, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи, порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач, зокрема, зазначає наступне:
- судом першої інстанції не досліджено та не з'ясовано в повній мірі в чому полягає недовиконання плану, не досліджено постатейне виконання плану у розмірі 94470,00 грн. Посилання суду на те, що фактично було витрачено кошти в сумі 111230,00 грн. з яких на виконання робіт, передбачених планом на 2007р. використано 94470,00 грн. є хибним. Так, звіт про виконання договору про користування державним майном, яке не підлягає приватизації за 2007р. (додаток №4 до договору) не містить графи "недовиконання плану" і розмір 94470,00 грн. у ньому не відображений. По плану було передбачено використати кошти на відновлення та розвиток майна у розмірі 105тис.грн., а відповідач фактично використав коштів в сумі 111,23 тис. грн.;
- відповідно до п.4.2.4 додаткової угоди №2 позивач зобов'язався протягом 15 робочих днів розглянути та у разі відсутності зауважень погодити звітність, надану відповідачем. Як вбачається із звіту, позивач даний звіт погодив без зауважень, що підтверджує виконання відповідачем запланованого на 2007р. обсягу робіт, направленого на відновлення та розвиток майна, що не підлягає приватизації, в повному обсязі;
- суд не прийняв до уваги, що у відповідності до п.1.1-1.2 додаткової угоди №2 позивач передав відповідачу у користування майно, що не підлягає приватизації, для забезпечення постачання та розподілу природного газу й основним джерелом доходу від господарської діяльності товариства є нормативно встановлений НКРЕ тариф на транспортування природного газу розподільчими трубопроводами, що перебувають у користуванні товариства згідно договору від 28.12.2001р. №04/01-831, укладеного між позивачем та відповідачем. Проте, позивач станом на 01.01.2007р. мав непогашену заборгованість перед відповідачем за надані послуги з транспортування природного газу згідно договору від 01.12.2006р. №06/06-735 в сумі 108715,02 грн. й беззаперечним є факт неперерахування позивачем на користь відповідача у 2007-2008 роках транспортного тарифу за договорами від 01.12.2006р. №06/06-735 та від 12.01.2007р. №06/07-103 на загальну суму 505674,95 грн.;
- частиною 3 ст.219 ГК України встановлено, що якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності. Ця норма підлягала застосуванню, оскільки неповному виконанню відповідачем плану відновлення та розвитку у 2007р. послужили неправомірні дії позивача, пов'язані із непроведенням розрахунків по зустрічних заборгованостях;
- суд неправомірно застосував ч.1 ст.625 ЦК України, оскільки предметом позову не є стягнення штрафу за неналежне виконання грошових зобов'язань.
У письмовому відзиві від 26.02.2009р. №31/10-1742 (а.с.125-128) позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги відповідача, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, а рішення суду першої інстанції таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального і процесуального права, із з'ясуванням усіх обставин справи.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, вважаючи оскаржене рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням усіх обставин справи, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення - про відмову у позові.
Представник позивача заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства при прийнятті оскарженого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
28.12.2001р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (компанія) та ВАТ "Коростишівгаз" (користувач) укладено договір про користування державним майном, яке не підлягає приватизації, №04/01-831 (а.с.11-19).
Згідно ст.5 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 27.12.2006р. до цього договору) отримані від використання майна доходи належать користувачу, який здійснює відрахування на відновлення та розвиток майна відповідно до умов договору у розмірі 50% від чистого прибутку, отриманого від його використання, але не менше 4% від залишкової вартості майна станом на 30 вересня року, що передує звітному. Компанія надає право користувачу використовувати відрахування на відновлення та розвиток майна в розмірах та на цілі, визначені річними планами відновлення та розвитку майна, за формою, що додається до договору, погодженими компанією. Відрахування спрямовуються виключно на відновлення та розвиток майна.
Користувач зобов'язаний вести відокремлений аналітичний облік майна за єдиною системою кодування об'єктів державної власності, амортизаційних відрахувань на майно й відрахувань на цілі, передбачені ст.5 договору та щоквартально надавати компанії звіти про рух майна та про виконання договору за формами згідно додатків до договору (п.п. 4.4.5 договору).
У разі невиконання (неповного виконання) плану відновлення та розвитку майна користувач сплачує на користь компанії штраф у розмірі двократної суми недовиконання плану відновлення та розвитку майна (п.6.4 договору).
Посилаючись на невиконання відповідачем у 2007р. умов договору в частині здійснення витрат на відновлення та розвиток майна в сумі 10530,00 грн., п.п.6.1, 6.4, ст.ст. 16, 22, 525, 526, 599, 611 ЦК України, 01.08.2008р. ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до суду з позовом про стягнення з ВАТ "Коростишівгаз" 21060,00 грн. штрафу.
Як зазначалось вище, судом першої інстанції позов задоволено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції, зокрема, дійшов висновку, що згідно п.п. 5.2, 5.3 укладеного сторонами договору відповідач взяв на себе зобов'язання щодо відрахування на відновлення та розвиток державного майна в розмірах та на цілі, визначені річними планами, однак, у 2007 році відповідачем витрачалися кошти на позапланові роботи, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача на підставі п.6.4 договору 21060,00грн. штрафу є обґрунтованою.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, враховуючи наступне.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено: у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Обґрунтовуючи розрахунок штрафу, нарахованого відповідно до п.6.4 договору у розмірі 21060,00 грн., позивач зазначає, що згідно з п.5.3 договору відповідач вправі використовувати відрахування на відновлення та розвиток майна в розмірах та на цілі, визначені річним планом відновлення та розвитку майна, проте на передбачені планом цілі відповідач використав лише 94470,00грн., а решту витрат було здійснено позапланово, які не зараховуються як його виконання, і, таким чином, відповідач не виконав умови договору, план відновлення та розвитку майна, що не підлягає приватизації за 2007р. у сумі 10530,00грн. (111230,00грн. - 94470,00грн. = 10530,00грн.).
Як свідчать матеріали справи, та встановлено судом першої інстанції, відповідач у 2007р. неналежно виконав план відновлення та розвитку майна, яке не підлягає приватизації. Так, планом передбачено використання коштів в сумі 105000,00грн. (а.с.68).
Згідно звіту за 2007 рік про виконання договору про користування державним майном, яке не підлягає приватизації (а.с.32), відповідачем на відновлення та розвиток майна використано 111230,00грн.
Проте, на непередбачені планом цілі використано кошти в сумі 16760,00грн., зокрема: капремонт ГРП та ШРП (будівлі) - 1410,00грн. (позиція звіту - 7, розділ ІІ), на капремонт ГРП та ШРП (обладнання) - 14000,00 грн. (позиція звіту - 8, розділ ІІ), на капремонт ЕХЗ - 1350,00 грн. (позиція звіту - 10, розділ ІІ), тоді як план 2007р. щодо використання коштів в сумі 16000,00грн. на будівництво ЕХЗ (позиція звіту - 3, розділ ІІ) не виконано, на будівництво ГРП та ШРП (позиція звіту - 1, розділ ІІ) заплановано використати 36000,00грн., а використано 20094,00грн., тобто менше на 15906,00грн.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, котрі б свідчили про внесення змін до плану відновлення та розвитку майна, що не підлягає приватизації, на 2007 рік по ВАТ "Коростишівгаз".
Таким чином, факт неповного виконання відповідачем плану 2007р. відновлення та розвитку майна, що не підлягає приватизації, знайшов підтвердження.
Стосовно доводів відповідача в апеляційній скарзі, з посиланням на ч.3 ст.219 Господарського кодексу України, що суд вправі зменшити розмір штрафу, оскільки неповному виконанню плану відновлення та розвитку у 2007 році послужили неправомірні дії позивача, пов'язані із непроведенням розрахунків у 2007-2008 роках транспортного тарифу за договорами від 01.12.2006р. №06/06-735 та від 12.01.2007р. №06/06-103 на загальну суму 505674,95грн., слід зазначити, що правовідносини, які склалися між сторонами за вказаними договорами, не стосуються даного спору, а тому, як правильно зазначив суд першої інстанції в оскарженому рішенні, наявність заборгованості позивача перед відповідачем за іншими зобов'язаннями не звільняє відповідача від виконання власних зобов'язань.
Судова колегія погоджується з доводами відповідача, що місцевий господарський суд безпідставно зіслався у своєму рішенні на ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач не мав грошових зобов'язань перед позивачем, а за умовами договору зобов'язаний був використати кошти на відновлення та розвиток державного майна, однак, це не впливає на вирішення спору по суті.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 10.12.2008р. у даній справі є обґрунтованим та законним, передбачені законодавством підстави для його скасування відсутні, а тому, воно підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 23.01.2009 року у справі № 12/707 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз", м.Коростишів - без задоволення.
2. Справу № 12/707 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
судді:
Пасічник С.С.
Щепанська Г.А.
Віддрук. 4 прим.:
1 – до справи,
2,3 – сторонам,
4 – в наряд.