Справа №22-10915                                           

головуючий у 1 -й інстанції Маринченко М.М.

Доповідач: Гончар В.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

14 березня 2008 року Києва в колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.

Головуючого: Гончара В.П.

Суддів: Слюсар Т.А., Корчевного Г.В

При секретарі Ліліцькому Р.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне підприємс­тво «Петрівка», третя особа: ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 листопада 2007 року, -

встановила:

У липні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Транспорт­но-експедиційне підприємство «Петрівка».

Зазначала, що 01 жовтня 2003 року біля 9 год. 45 хв. в м. Києві по вул. Героїв Дніпра сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю двох транспортних засобів: ав­томобіля «ЗІЛ», державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу по справі під керуванням ОСОБА_2, який перебував у трудових відносинах з відповідачем та автомобіля «Орель», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1 на праві при­ватної власності і керування яким вона здійснювала на момент ДТП.

В результаті зіткнення транспортних засобів, розмір матеріальної шкоди заподіяної по­зивачці становить 13542 грн.85 коп., які позивачка просить стягнути з власника транспортного засобу.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13.11.2007 року в задоволені позо­ву ОСОБА_1 до ТОВ „Транспортно-експедиційне підприємство «Петрівка», третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_1, просить скасу­вати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм ма­теріального та процесуального закону.

Зазначала, що відповідно до постанови суду водій ОСОБА_2визнаний винним у ско­єнні ДТП, судом дана обставина не враховано, так само як і покази позивачки, а в основу судо­вого рішення покладено висновки судової автотехнічної експертизи від 02.03.2006 року, яка є неповною та недостовірною і суперечить іншим матеріалам справи.

В суді апеляційної інстанції апелянт доводи скарги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхи­лити, а рішення суду залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого по справі рішення в цій частині, колегія суддів приходить до ви

сновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні заявленого позову, суд виходив із того, що з технічної точки зору причиною виникнення даної ДТП є невідповідні дії водія автомобіля «Опель», які не відповідали вимогам п.п. 1.5, 13.1 Правил дорожнього руху, тобто водій ОСОБА_1 під'їхала до лівої частини напівпричепу автопоїзду, який здійснював розворот без дотримання безпечного бічного інтервалу та нехтуючи відомостями щодо зміщення задньої ча­стини автопоїздів при повороті.

Однак погодитись в повній мірі з таким висновком суду неможливо.

Як встановив суд та вбачається з матеріалів справи, 1 жовтня 2003 року близько 9 год. 45 хв. в м. Києві на вулиці Героїв Дніпра сталася ДТП за участю автомобіля «31Л», державний но­мерний знак НОМЕР_1, власником якого є відповідач і яким керував ОСОБА_2, та автомо­біля «Опель», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням власника ОСОБА_1

В результаті зіткнення, належний ОСОБА_1 автомобіль "Опель" отримав механі­чні ушкодження.

Відповідно до акту автотоварознавчої експертизи №556 від 03 жовтня 2003 року розмір шкоди, заподіяної позивачці становить 13542 грн.85 коп.

Зазначені обставини сторонами в судовому засіданні не оспорюються.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел під­вищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1)  шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2)  за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3)  за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодуван­ня визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

У ч. 4 ст. 61 ЦПК визначено, що постанова суду у справі про адміністративне правопо­рушення обов'язкова для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії: та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається із матеріалів справи постановою Оболонського районного суду м. Києва від 19 грудня 2003 року ОСОБА_2 визнанно винним у порушенні правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення з автомобілем позивачки, і притягнуто до адміністративної відповіда­льності відповідно до ст.. 124 КУпАП.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи від 2 березня 2006 року Київ­ського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено, що з технічної точки зору для здійснення розвороту на ділянці дороги, на якій сталася ДТП, водію автомобіля ,,ЗІЛ» необ­хідно було розташувати автопоїзд таким чином, щоб при закінченні розвороту його задня час­тина (задні габарити напівпричепа) не виходили за межі проїзної частини, та при виїзді на голо­вну дорогу автомобіль зайняв би відповідну смугу для подальшого напрямку руху. Тобто для в'їзду на ділянку в місці для розвороту водію автомобіля ,,ЗІЛ» потрібно було рухатися на по­чатку розвороту по більшому радіусу та зупинитися перед виїздом на головну дорогу за умов зазначених вище. При розташуванні автопоїзду в цьому положенні водій вже втрачає обзор-ність крізь дзеркало заднього виду для спостереження за діями інших учасників руху, що зна­ходяться позаду його автомобіля. Проведений експертний аналіз розташування автомобіля ,,ЗШ» під час пригоди дає підстави зазначити, що водій технічно вірно розрахував радіус пово­роту автопоїзду, зупинив транспортний засіб з мінімальною відстанню до лівого краю проїзної частини (ліве переднє колесо на відстані 1,05 м, а задню габаритну частину напівпричепа на відстані біля 1,8 м) і таким чином не дав технічних підстав іншим водіям безпечно приблизити-ся чи зупинитися поряд (лівіше) із задньою частиною причепа.

В свою чергу, за таких умов (на ділянці місця для розвороту), водій автомобіля «Опель» ОСОБА_1. наблизившись на небезпечну відстань до лівої задньої частини автомобіля (автопоїзда), недотримуючись безпечного бокового інтервалу (тобто не виконавши вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху), спричинила умови для виникнення даної ДТП.

Вказаний висновок експертизи щодо наявності винних дій ОСОБА_1 узгоджуєть­ся із схемою ДТП, протоколом огляду місця події, показами ОСОБА_2

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність вини обох водіїв у скоєнні ДТП при більшій ступені вини водія ОСОБА_2 і визначає її в частині, що в грошовому ви­значенні становить 4062 грн. 84 коп.

Керуючись ст. ст. 301, 307, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів, -

виpішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 листопада 2007 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне під­приємство «Петрівка» на користь ОСОБА_1 4 062 гривні 84 копійки.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне під­приємство «Петрівка» на користь ОСОБА_1 49 гривень 50 копійок судових витрат.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.