Справа № 22- 3538/ 2008p            

Головуючий у 1- інстанції: Кулікова С.В.

Доповідач: Кравець В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

10 червня  2008  року     колегія суддів  судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва  в складі: Головуючої - Кравець В.А. Суддів - Усика Г.І., Лесько А.О. При секретарі -  Козачук О.М.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа Управління житлового господарства Дніпровського району м. Києва про визнання права користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2006 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання права користування житловим приміщенням.

Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, з яким на протязі одинадцяти років проживали однією сім»єю в квартирі АДРЕСА_1, що належала останньому на підставі ордеру на житлове приміщення, просила постановити рішення, яким визнати за нею право на користування зазначеним житловим приміщенням.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2006 року задоволено позов ОСОБА_3 та постановлено визнати за нею право на користування квартирою АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду, представник ОСОБА_1 -ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та передати справу на новий розгляд, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, апелянт зазначає, що ОСОБА_1 була зареєстрована і проживала в квартирі АДРЕСА_1 з 31.03.2006 року зі згоди ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Оскільки ОСОБА_1 не було залучено до участі в розгляді справи, вважає, що порушено її право користування житловим приміщенням.

В судовому засіданні апелянт апеляційну скаргу підтримав.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав:

Задовольняючи позовні вимоги, суд застосував положення ст. 74 СК України і посилався на те, що проживаючи разом, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 створили сім»ю, мали спільний сімейний бюджет, вели спільне домашнє господарство та збиралися зареєструвати шлюб, тому позивачка ОСОБА_3 набула право користування спірним житловим приміщенням.

Проте, в повній мірі з таким висновком суду погодитись неможливо.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5. На підставі ордеру на житлове приміщення № 1405 виданого управлінням по обліку і розподіленню житлової площі від 16.08.1995 року ОСОБА_5 займав квартиру АДРЕСА_1.

Позивачка зазначала, що з 1995 року в зазначеній квартирі разом з ОСОБА_5 проживала і вона, погодившись на пропозицію ОСОБА_5 проживати однією сім»єю.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Між тим, задовольняючи позов, суд не перевірив достовірність пояснень свідків, які не проживали в одному будинку з померлим ОСОБА_5, проте стверджували про спільне проживання останнього з ОСОБА_3

Не врахував суд , що по квартплаті існує великий борг в сумі 6416,12 грн., що повністю спростовує доводи позивачки про оплату квартирних послуг. Крім того, з акту ЖЕО -420 (а.с.22) вбачається , що в квартирі ОСОБА_5 жив один, а після його смерті станом на 09.10.2006 року в квартирі ніхто не проживає, двері забиті та опечатані.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 посилається на те, що при постановленні рішення суд не врахував реєстрацію ОСОБА_1 за спірною адресою, таким чином порушив її права користування житловим приміщенням.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи , зокрема , з довідки ЖЕО №420 від 23 січня 2008 року ОСОБА_1 була зареєстрована в спірній квартирі з 31.03.2006 року, тобто в період , про який йдеться про спільне проживання ОСОБА_3 з наймачем ОСОБА_5, проте, до участі в справі зазначена особа не залучена, на даний час заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12.10.2007 року про визнання ОСОБА_1 такою , що втратила право користування житловим приміщенням -скасовано. Проте, в справі міститься також довідка ЖЕО -420 від 06.11.2006 року , в якій ОСОБА_1 станом на 06.11.2006 року зареєстрованою за вказаною адресою не значиться. Суд не залучив до участі в справі відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського р-ну м. Києва та паспортний відділ ВГІРФО Дніпровського району м. Києва для з»ясування питання правомірності реєстрації ОСОБА_1 за вказаною адресою при наявності в справі двох кардинально протилежних довідок щодо реєстрації останньої.

Доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права   є цілком законні та обґрунтовані.

Вказані порушення норм процесуального права відповідно до п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий судовий розгляд.

Оскільки справа направляється на новий судовий розгляд, суду слід обговорити питання про об»єднання даного позову з позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи відділ громадянства, реєстрації і міграції фізичних осіб Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві та ЖРЕО № 420, про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене вище , з»ясувати дійсні обставини справи , надати їм правову оцінку та у відповідності до вимог закону вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 311,313- 315 ЦПК України, колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 грудня 2006 року скасувати , справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.