СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

03 березня 2009 року

Справа № 2-6/7312-2008

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Прокопанич Г.К.,

суддів                                                                      Антонової І.В.,

                                                                                          Фенько Т.П.,

за участю представників сторін:

представник позивача, Хоменко Віталій Олексійович, довіреність  б/н   від 30.05.08,  товариство з обмеженою відповідальністю "Техноспецбуд";

представник відповідача, Семененко Валентин Олександрович (повноваження перевірені), паспорт  4007446011   від 28.02.08,  Директор, товариство з обмеженою відповідальністю "Мобільне будівельно-монтажне управління";

представник відповідача, Іванов Олександр Юрійович, довіреність №  1   від 09.10.08,   товариство з обмеженою відповідальністю "Мобільне будівельно-монтажне управління";

представник третьої особи, не з'явився,   Масандрівська селищна рада;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мобільне будівельно-монтажне управління" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкуро В.М. ) від 24 липня 2008 року у справі № 2-6/7312-2008

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю "Техноспецбуд" (вул. Васильковська, 30, м.Київ, 03022) (вул. Соснова,34 корп. 1 кв. 17, м. Ялта, АР Крим)

до

товариства з обмеженою відповідальністю "Мобільне будівельно-монтажне управління" (смт Нікіта, 1 смт.Нікіта, м.Ялта, АР Крим, 98649)

3-тя особа - Масандрівська селищна рада  (вул. Стаханівська, 21 смт.Масандра, м.Ялта, АР Крим, 98640)

                    про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та спонукання до виконання певних дій

                                                            

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим  від 24.07.2008 року у справі № 2-6/7312-2008(суддя Шкуро В.М.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Техноспецбуд" задоволено. Суд зобов`язав товариство з обмеженою відповідальністю "Мобільне будівельно-монтажне управління" повернути позивачеві самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,3 га в смт. Восход, м. Ялта, Автономної Республіки Крим, а також привести вказану земельну ділянку у стан, придатний до використання за цільовим призначенням шляхом знесення самовільно збудованих будівель і споруд, вивезення побутових вагончиків, автомобільних кунгів, будівельних матеріалів і будівельного обладнання.    

Не погодившись з рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим, товариство з обмеженою відповідальністю "Мобільне будівельно-монтажне управління" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Техноспецбуд" відмовити з тих підстав, що судом першої інстанції не був досліджений договір купівлі –продажу від 20 грудня 2004 року, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю „Мобільне будівельно-монтажне управління” придбало майно, яке розташовано на землях колишнього санаторію „Южнобережний”,  за адресою: місто Ялта, смт. Нікіта, що підтверджує той факт, що майно, яке підлягає зносу, належить на праві власності відповідачу.

Заперечень на апеляційну скаргу не надходило.

          Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського  суду від 12 лютого 2009 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду та призначена до розгляду  на 24 лютого 2009 року  у складі колегії: головуючий суддя Прокопанич Г.К.,  судді Фенько Т.П., Остапова К.А.

Розпорядженням виконуючого обов’язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 року суддю Фенько Т.П. було замінено на суддю Заплава Л.М.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського  суду від 24 лютого  2009 року  розгляд апеляційної скарги був відкладений на 03 березня 2009 року.

У  судове засідання 03 березня 2009 року  представник третьої особи  не з’явився, про час та місце  розгляду  справи  повідомлений  належним  чином.  

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

          Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Оскільки  явка  учасників  процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують  спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи.

Оскаржене рішення мотивоване посиланням на норми Земельного кодексу України щодо порядку користування земельною ділянкою.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

У червні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Техноспецбуд"  звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим  з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мобільне будівельно-монтажне управління"; за участю третьої особи –Масандрівської селищної ради, просило повернути земельну ділянку площею 1,3000 га., кадастровий номер 0111948100:03:001:0211  в смт.Восход, м.Ялта, АР Крим та привести її  у стан, придатний для використання за цільовим призначенням (для будівництва і обслуговування рекреаційного комплексу) шляхом знесення самовільних будівель та споруд, вивезення побутових вагончиків, автомобільних кунгів, будівельних матеріалів і будівельного обладнання, посилаючись на те, що  відповідачем самовільно зайнята земельна ділянка, яку позивач орендує на підставі договору з Масандрівською селищною радою.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вважає його  безпідставним, з огляду на те, що будівництво містечка та виробничої бази здійснювалось  згідно розпорядження Ради Міністрів Української  ССР №721-Р від 01.11.1978 року (а.с. 51, том 1), рішення Ленінградського міського виконкому № 33 від 26.01.1981 року, рішення Ялтинського міського виконкому №331 від 08.07.1983 року на землях колишнього санаторію „Південобережний” в складі санаторію „Південобережний” у майбутньому пансіонаті „Ленинградський строитель”. У грудні 1986 року актом робочої комісії  об’єкти були введені у експлуатацію (а.с. 46-50, том 1).

Третя особа –Масандрівська селищна рада позовні вимоги підтримала, про що надала  письмові пояснення (а.с. 89).

Справа розглядалася неодноразово.

Рішенням  господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.07.2008 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2008 року, позов задоволений.  

Постановою Вищого господарського суду України від  28.01.2009 року  скасовано постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.10.2008 року, справу  направлено до Севастопольського апеляційного господарського суду для перегляду.

Вивчивши матеріали справи,  вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої  інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженого  рішення.

Відповідно до частини 3 статті 125 Земельного кодексу України, забороняється   приступати до користування земельною ділянкою до одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.

Статтею 126 Земельного кодексу України встановлено, що документами, які підтверджують право земельну ділянку, є державний акт на право власності, постійного користування або договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у встановленому законодавством порядку.

Судом встановлено, що 16 листопада 2006 року між Масандрівською селищною радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Техноспецбуд” (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (а.с. 29-37), відповідно до умов якого орендодавець передає з земель, які знаходяться у віданні Масандрівської селищної ради, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 1,3 га, розташовану за адресою: місто Ялта, смт. Восход (кадастровий номер 0111948100:03:001:0211), для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу. Даний договір було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Ялтинського міського округу (запис в реєстрі за № 2189).

Згідно зі статтею 18 Закону України „Про оренду землі”, договір оренди  землі  набирає  чинності після його державної реєстрації.

Договір оренди земельної ділянки від 16.11.2006 року було зареєстровано у Ялтинському відділенні Кримської регіональної філії Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру” при Державному комітеті України по земельних ресурсах 17 липня 2006 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 0406002100018 (а.с. 37, том 1).

З матеріалів справи вбачається, що  на земельній ділянці, яка  надана  у користування  позивачеві, розміщені  будівлі і споруди, а саме збірно-дерев’яні побутівки, металеві елінги,  інші будівлі, а також побутові  вагончики, автомобільні  кунгі, будівельні  матеріалі і будівельне  обладнання.

Згідно зі статтею 27 Закону України „Про оренду землі”, орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України.

Статтею 212 Земельного кодексу України також встановлено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають  поверненню власникам  землі  або  землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для  використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних  осіб,  які  самовільно  зайняли земельні ділянки.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, відповідачем, у порушення вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України, не надано суду доказів, які є належними у процесі доказування та свідчать про правомірність зайняття та використання ним земельної ділянки –державний акт на право власності, постійного користування або договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у встановленому законодавством порядку.

Розміщення на цій земельній ділянці збірно-дерев’яних будівель, металевих елінгів, інших будівель, а також побутових вагончиків, автомобільних кунгів, будівельних матеріалів і будівельного обладнання є самовільним зайняттям земельної ділянки і проявляється в самовільному господарюванні на ній.

Посилання відповідача на те, що розміщення вказаного майна здійснювалось для будівництва пансіонату „Ленинградский строитель” та на договори оренди земельної ділянки 1994-2000 років, як на підставу правомірного користування спірною земельною ділянкою, є необґрунтованими, оскільки спірна земельна ділянка перебувала у користуванні Філії Мобільного будівельно-монтажного управління Державного підприємства „Ленінграденергоспецбуд”, яка жодного відношення до товариства з обмеженою відповідальністю „Мобільне будівельно-монтажне управління”, створеного у 2003 році фізичними особами - засновниками, не має. Факт правонаступництва зі змісту  статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Мобільне будівельно-монтажне управління” не вбачається (а.с. 72-80, том 1).

Крім того, рішенням 5-ї сесії 24-го скликання Масандрівської селищної ради № 11 від 05 вересня 2002 року право Філії Мобільного СМУ ДП „Ленинграденергоспецбуд” на тимчасове користування земельною ділянкою в смт. Восход припинено (а.с. 85).

Стосовно посилань заявника апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не був досліджений договір купівлі–продажу від 20 грудня 2004 року, судова колегія зазначає, що у матеріалах справи, які були предметом дослідження суду першої інстанції вказаний договір відсутній, при тому, що представник відповідача приймав участь у судових засіданнях та мав можливість надавати суду докази в обґрунтування власної правової позиції.

На підставі викладеного судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Техноспецбуд” є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та їх задоволення господарським судом Автономної Республіки Крим є правомірним.

          Керуючись статтями 101, 103, 105  Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                  ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мобільне будівельно-монтажне управління" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим  від 24 липня 2008 року у справі № 2-6/7312-2008 залишити без змін.

                                                  

Головуючий суддя                                                  Г.К. Прокопанич

Судді                                                                                І.В. Антонова

                                                                                Т.П. Фенько