АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

МСП - 01601, м. Київ - 601, вул. Володимирська, IS

справа № 22- 9297                             

головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

доповідач: Гончар В.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Гончара В.П.

суддів: Слюсар Т.А., Корчевного Г.В.

при секретарі: Ліліцькому Р.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Деснянського районної^ суду м. Києва від 28 вересня 2007 року в справі за заявою Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором кредиту, -

встановила:

27 вересня 2007 року представник заявника звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2007 року у задоволенні заяви представника ЗАТ КБ «ПриватБанк» було відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник заявника подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2007 року скасувати і направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Апелянт вважає, що ухвала суду є незаконною та такою, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність постановленої ухвали, колегія судців приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 липня 2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір.

Відповідно до вказаного договору, ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 1 500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає терміну картки.

Кредит було надано у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідно до умов укладеного договору, кредитний договір складається: із заяви позичальника, умов надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою.

Внаслідок порушення умов кредитного договору з боку ОСОБА_2 утворилась заборгованість по сплаті кредиту та відсоткам за його користування, яка станом на 21 серпня 2007 року становить 2 216 грн. 79 коп.: 1 498 грн. - заборгованість по кредиту; 718 грн. 79 коп. заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати Боржник повинен надавати Банку грошові кошти - щомісячний мінімальний платіж, який складається з нарахованих до сплати відсотків та частки заборгованості за кредитом.

Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу судового наказу, суд виходив з того, що вимога про стягнення суми нарахованих відсотків може бути спірною.

Однак з таким висновком погодитись неможливо.

При підписанні заяви на отримання кредитного ліміту ОСОБА_2 підтверджує те, що він ознайомився та погоджується із умовами та правилами надання банківських послуг та правилами користування платіжної карткою, що визначено в заяві боржника безпосередньо над його підписом.

Дійсний і неоспорений договір є актом волевиявлення сторін, що підтверджує їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили.

Тому у випадку розгляду безспірної вимоги з договору, який містить умову про відсотки, коли відсотки належним чином обчислені, про що свідчать матеріали справи, суд безпідставно відмовив стягувачу у видачі судового наказу.

Боржник порушив умови кредитного договору, ОСОБА_2 щомісячних погашень заборгованості за кредитом не робив, внаслідок чого виникла кредитна заборгованість.

Відповідно до ст.ст. 526,527,530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.2 ст. 1050, ч.2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми.

На підставі вище наведеного, суд неправомірно та безпідставно відмовив у задоволенні заяви про видачу судового наказу, а тому апеляційна скаргу представника ЗАТ КБ «Приватбанк» підлягає задоволенню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 218,303,307,312, 314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 28 вересня 2007 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.