ВИРОК

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

"26 "червня 2008 року                                                                                                         м. Рівне

Військовий місцевий суд Рівненського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції САХНА Р.І., при секретарях: НИКОНЧУК Л.М., ЯКИМЧУК Ю.П., та судового розпорядника ДЖОН Т.О., за участю військового прокурора Луцького гарнізону полковника юстиції ПЛАТОНОВА В.А., та його старшого помічника старшого лейтенанта юстиції СОЛОШЕНКА Ю.І., потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4., захисників - адвокатів: ОСОБА_5, ОСОБА_6. та ОСОБА_7., у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового місцевого суду, розглянув кримінальну справу по обвинуваченню військовослужбовця військової частини 9971 рядового, ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Бережанка, Горохівського району Волинської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, раніше не судимого, призваного до військової частини 9971 на військову службу за контрактом у липні 2006 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

та колишнього військовослужбовця військової частини 9971 рядового запасу, ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Козин, Рожищенського району, Волинської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, раніше не судимого, звільненого з військової служби за контрактом у лютому 2008 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд, -

ВСТАНОВИВ:

В ніч з 9 на 10 грудня 2007 року ОСОБА_1, разом з іншим військовослужбовцем Луцького прикордонного загону ДПС України ОСОБА_2., громадянкою ОСОБА_8. та ОСОБА_9 біля 00 години зайшли в приміщення магазину, який знаходиться на автобусній зупинці в с Шклинь Горохівського району Волинської області (далі - магазин). На вимогу ОСОБА_1. його обслужити продавщиця магазину ОСОБА_3.пояснила, що після 23 години відвідувачів обслуговують через віконце, і тому він з товаришами повинен вийти з приміщення магазину. Обурившись таким ставленням до себе, ОСОБА_1 почав на підвищених тонах, використовуючи нецензурні слова, з'ясовувати стосунки з ОСОБА_3. і між ними виникла словесна суперечка, до якої приєднався ОСОБА_2., який став на сторону ОСОБА_1., а також до них підійшов ОСОБА_4 і попросив останніх ставитися з повагою до жінки - ОСОБА_3. Внаслідок чого, між ОСОБА_2. та ОСОБА_4 також виникла словесна суперечка, під час якої ОСОБА_2., грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, наніс удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_4, від якого останній впав на підлогу, обличчям до низу, і тоді ОСОБА_2. наніс йому удар ногою в голову, в обличчя, чим спричинив останньому сильний біль в голові та часткове запаморочення свідомості. Не зупиняючись, ОСОБА_2. продовжував наносити удари ногами та руками ОСОБА_4, при цьому, не зважав на спроби дружини потерпілого - ОСОБА_10. припинити побиття її чоловіка.

В цей час, ОСОБА_1, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, також почав наносити удари правою ногою та руками ОСОБА_4, при цьому, не зважав на спроби ОСОБА_3 зупинити його, яку потім схопив за ліву руку, завів їй за спину, і наніс біля трьох ударів кулаком правої руки по голові, чим заподіяв останній легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, в вигляді струсу головного мозку, перелому пластинки носа справа. Під час цього, до них підбігла продавець магазину ОСОБА_11 і почала відтягувати ОСОБА_1. від ОСОБА_3. Тоді він відпустив руку останньої та знову повернувся до ОСОБА_2., який продовжував наносити удари ОСОБА_4, і сам наніс декілька ударів правою ногою ОСОБА_4 В результаті побиття підсудними потерпілого ОСОБА_4. йому

було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, в вигляді синця, рани верхньої губи справа, перелом кісток носа, струсу головного мозку, забій першого пальця правої руки.

Намагаючись захистити себе та інших осіб, ОСОБА_3. почала телефонувати по своєму мобільному телефону в міліцію. Почувши це ОСОБА_1 і ОСОБА_2., сіли в автомобіль, що належить ОСОБА_1 та поїхали на дискотеку, яка відбувалася в клубі с. Бережанка Горохівського району Волинської області..

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 категорично заперечував нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_3. та ОСОБА_4, а тому винним себе не визнав і при цьому пояснив, що дійсно в ніч з 9 на 10 грудня 2007 року він, ОСОБА_1., разом з громадянами ОСОБА_2., ОСОБА_8. та ОСОБА_9 зайшли в приміщення вищевказаного магазину, але там не він, а його били ОСОБА_3. та інші. В зв'язку з цим вони разом з ОСОБА_2. неодноразово звертались з цього приводу до старшого дільничого Горохівського РВ УМВС старшого лейтенанта міліції ОСОБА_12. та дільничого інспектора лейтенанта міліції ОСОБА_13. з відповідними письмовими заявами про побиття, які останніми не були прийняті, а до інших працівників міліції вони не звертались.

Крім цього, ОСОБА_1, зазначив, що коли вони зайшли в приміщення магазину, то він та ОСОБА_2. були в тверезому стані та будь-яких хуліганських дій там не вчиняли. А також, що вони не знали, що в вказаному магазині з 23 год. 00 хв. продаж товарів ведеться поза приміщенням магазину через віконце, яке відкривається назовні, на вулицю, а навпаки йому було відомо, що магазин працює цілодобово і в ньому постійно випивають.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2. також, в пред'явленому йому обвинуваченні винним себе не визнав, покази дав аналогічні показам ОСОБА_1, крім того зазначив, що в магазині його били всі жінки гуртом, він отримав подряпини на шиї, але звертатись до лікарні, щоб зафіксувати тілесні ушкодження їх відмовили працівники міліції ОСОБА_12. та ОСОБА_13..

Не зважаючи на невизнання підсудними ОСОБА_1 та ОСОБА_2. своєї вини, їх вина підтверджується а підтверджується, крім власне частково особистими показами підсудних, дослідженими в судовому засіданні доказами, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.

Згідно дослідженої в судовому засіданні висновку судово-медичної експертизи № 315 від 14.02.2008 року: ОСОБА_3. отримала: струс головного мозку, перелом пластинки носа справа, дані тілесні ушкодження за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Відповідно до висновку дослідженої в судовому засіданні судово-медичної текспертизи №317 від 14.02.2008 року: ОСОБА_4 отримав: синець, рану верхньої губи справа, перелом кісток носа, струс головного мозку, забій першого пальця правої кисті, дані тілесні ушкодження за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Потерпіла ОСОБА_3. в суді показала, що в ніч з 9 на 10 грудня 2007 року близько 00 години громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2. знаходячись в приміщенні магазину, в присутності інших громадян, висловлюючи на підвищених тонах нецензурні слова, намагалися зобов'язати працівників магазину гр. ОСОБА_11 та її, ОСОБА_3, обслужити їх та їхніх знайомих: гр. ОСОБА_9, гр. ОСОБА_8. з порушенням режиму роботи магазину, при цьому, в присутності інших громадян прагнули показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві та намагалися самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, які знаходилися в магазині, що супроводжувалося нанесенням ОСОБА_4., який став на її захист, ударів по різним частинам тіла, а саме: ОСОБА_1 - біля 2-3 ударів руками та ногами, а ОСОБА_2. - декілька ударів руками та ногами, а також , коли вона намагалася захистити ОСОБА_4., ОСОБА_1, заломив їй ліву руку за спину та наніс біля трьох ударів кулаком правої руки по голові, доки вона не впала. Щоб припинити такі дії підсудних ОСОБА_3. подзвонила в міліцію. Почувши це, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, разом з хлопцем та дівчиною сіли в машину і поїхали. Вона з магазину не виходила доки не приїхав її чоловік і не відвіз до дому. О 9 годині ранку 10 грудня 2007 року вона зустрілася біля магазину з ОСОБА_1. та його сестрою, які знов почали її ображати. Далі вона звернулася до лікарів, тому що відчула себе погано.

Також ОСОБА_3. показала, що своїми діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2. викликали сильне обурення і незадоволення в неї та в людей, які були присутні під час цього, створили обставини за яких тимчасово припинилася нормальна діяльність магазину - ні вона, ОСОБА_3., ні продавщиця ОСОБА_11 тривалий час не могли приступити до виконання своїх обов'язків.

Аналогічні показанням потерпілої ОСОБА_3 дав покази в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4, при цьому уточнив, що перший удар рукою в обличчя йому наніс ОСОБА_2., після того, як він зробив зауваження щодо їхньої з ОСОБА_1. непристойної поведінки відносно ОСОБА_3. Далі, коли він впав, то не бачив хто і скільки ударів йому наносив, але їх точно наносили ОСОБА_2. і

ОСОБА_1. Наступного дня, 10 грудня 2007 року, дуже боліла голова і коли він звернувся у лікарню, то після встановлення діагнозу його поклали на стаціонарне лікування.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 - очевидець всього конфлікту показала, що коли в магазин зайшли троє хлопців та дівчина, з яких їй знайомий лише ОСОБА_9, вона знаходилась за барною стійкою, а ОСОБА_3. виносила сміття, тому двері в магазин були відкриті. Побачивши цих осіб ОСОБА_3. попросила їх вийти, пояснюючи, що магазин вже закритий, на що ОСОБА_1 почав виражатись в її адресу нецензурними словами та погрожувати. ОСОБА_4, який був поруч, зробив йому зауваження, а саме: попросив не виражатись та вести себе чемно, на що відразу ж до нього підійшов ОСОБА_2. та наніс ОСОБА_4 удар кулаком в обличчя, в область губ, від чого останній впав на підлогу і ОСОБА_2. почав наносити йому удари в область голови та тулуба, десь приблизно 5-6 ударів руками та ногами. В цей час до нього приєднався ОСОБА_1 і також наніс декілька ударів руками по корпусу ОСОБА_4. Побачивши це, ОСОБА_3. почала відтягувати ОСОБА_1., то він заломив їй ліву руку за спину та наніс більше трьох ударів кулаком правої руки по голові, від чого вона впала, а піднявшись почала дзвонити в міліцію, яка приїхала вже після того, як чоловік ОСОБА_3 поїхав з нею до дому.

Аналогічні вищенаведеним показам свідка ОСОБА_11 дали покази в судовому засіданні й свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_10, при цьому вони, кожний окремо уточнили: ОСОБА_14 - що, бачила, як впала від поштовху ОСОБА_2., ОСОБА_10, яка намагалась заважати побиттю свого чоловіка. І їй допомагав піднятись ОСОБА_16., що сидів разом зі ОСОБА_17 за перегородкою залу. Потім вона бачила, як дружина ОСОБА_4. витирала з його обличчя кров. Також ОСОБА_14 затверджувала, що в ту ніч ні ОСОБА_4 ні ОСОБА_3. нікого не били, ніякої біти в магазині у них не було; ОСОБА_10 -що, після інциденту лице її чоловіка було в крові, а у ОСОБА_3 був порваний халат.

Свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18, кожний окремо показали, що дійсно в ніч з 09 на 10 грудня 2007 року у вказаному магазині відбулася бійка, при цьому ОСОБА_18 уточнила, що саме ОСОБА_1 та ОСОБА_9 і ще один хлопець почали на підвищених тонах розмовляти з ОСОБА_3., це стало причиною того, що вона встала і пішла до дому.

З показів свідка ОСОБА_16. вбачається, що вони, за виключенням неістотних розбіжностей в цілому, збігаються з показами потерпілих та свідків: ОСОБА_11, ОСОБА_14 та ОСОБА_10.

Допитані в судовому засіданні свідки: старший дільничий Горохівського РВ УМВС України у Волинській області старший лейтенант міліції ОСОБА_12. та дільничий цього ж відділу лейтенант міліції ОСОБА_13., кожен окремо, показали, що неодноразово мали зустрічі з підсудними. Підставою для таких зустрічей була відповідна заява ОСОБА_4., про побиття його підсудними ОСОБА_1. та ОСОБА_2.. Ніяких заяв від підсудних про їх побиття, та необхідність проведення їх огляду на предмет отримання ними тілесних ушкоджень, вони не отримували. Також ні ОСОБА_1 ні ОСОБА_2. не зверталися до них з проханням залучити у якості речового доказу пластмасову біту. При цьому ОСОБА_12 уточнив, що 10 грудня 2007 року, тобто наступного дня після досліджуємих подій він бачив на лиці ОСОБА_4. гематому на губі. А ОСОБА_12. також показав, що ніяких перешкод щодо подачі відповідних заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вони не чинили. Навпаки, як посадові особи, вони роз'яснювали про такі права, а також пропонували примиритися з потерпілими, вибачитись перед ними.

Оцінивши в судовому засіданні вказані докази за сукупністю, суд критично оцінює твердження підсудних ОСОБА_1., ОСОБА_2., про те, що не вони порушували громадський порядок і нанесли тілесні ушкодження потерпілим, а їх побили у вищевказаному магазині і саме їм нанесли тілесні ушкодження, оскільки такі ствердження спростовуються свідченнями очевидців ОСОБА_11, ОСОБА_14 та ОСОБА_10, які категорично стверджували, що саме ОСОБА_2. першим наніс удар ОСОБА_4 у відповідь на його зауваження щодо їхньої поведінки, а потім вони разом з ОСОБА_1. у встановленій вже в суді послідовності дій, продовжили побиття потерпілих. Крім того, що даний факт підтверджено об'єктивними медичними даними та висновками судово-медичних експертиз потерпілих, спростовує такі покази підсудних їхня поведінка, одразу після конфлікту, а також, що до подачі заяв до органів МВС про їх побиття. Суд такі покази підсудних ОСОБА_1. та ОСОБА_2. визнає неправдивими і спрямованими на ухилення від кримінальної відповідальності за скоєне і відхиляє їх. При цьому суд враховує, що свідки: ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_16., ОСОБА_18, ОСОБА_12., ОСОБА_13. під час досудового слідства, а також і в судовому засіданні давали про відомі їм обставини конфлікту та отримання потерпілими тілесних ушкоджень послідовні показ, уточнюючи окремі значимі деталі, у тому числі під час очних ставок, які в цілому узгоджуються між собою і висновками судово-медичних експертизи та всебічно розкривають обставини побиття потерпілих.

Ствердження підсудних та свідків: ОСОБА_8., ОСОБА_9, про побиття ОСОБА_1. ОСОБА_3. гумовою палицею біля машини, також не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки самі покази вказаних осіб не узгоджуються між собою. Так ОСОБА_1 в своїх показах

стверджує, що він сів в автомобіль, коли його вдарила по лівій нозі ОСОБА_3, потім він другий удар відхилив рукою, далі вийшов з машини і, коли ОСОБА_3. знову намагалась вдарити його вже в обличчя, вирвав з її рук біту, сів в машину і поїхав. Покази ж ОСОБА_2., ОСОБА_8., ОСОБА_9 мають дещо іншу послідовність, кількість, та локалізацію ударів. Також дані покази спростовуються вищенаведеними показами потерпілих та свідків: ОСОБА_11 ОСОБА_14, ОСОБА_10, та ОСОБА_17, які містять безспірні дані про те, що після того, як підсудні та приїхавших з ними ОСОБА_9 та ОСОБА_8. вийшли з приміщення магазину, ОСОБА_3 взагалі не виходила на вулицю до приїзду свого чоловіка.

Оцінюючи вищевказані покази свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8., суд вважає, що такі покази не відповідають дійсним обставинам справи, а тому з наведених вище підстав відхиляє їх.

Суд вважає, що є дрібними та неістотними окремі суперечності в показах вказаних свідків щодо механізму заподіяння травм, які пояснюються різними умовами, за яких свідки спостерігали за подіями конфлікту.

Більш того, на думку суду, про щирість показів вказаних свідків, які суд кладе в основу вироку, свідчить зокрема і той факт, що окремі з них були не тільки знайомими ОСОБА_1., знають його рідних, проживають разом з ним в одному населеному пункті.

Оцінюючи всі висунуті версії підсудних своєї невинуватості, суд бере до уваги те, що в судовому засіданні не встановлено будь-яких даних, які б могли свідчити про те, що допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_16., ОСОБА_18, ОСОБА_12., ОСОБА_13., могли оговорити підсудних ОСОБА_1., та ОСОБА_2..

Також в судовому засіданні не встановлено, що до підсудних та свідків застосовувались незаконні методи ведення слідства, а тому такі заяви суд визнає надуманими і не відповідаючими дійсності.

На підставі вищевикладеного суд вважає встановленим, що в ніч з 9 на 10 грудня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2., діючи разом, в приміщенні магазину, в присутності інших громадян, виражаючись на підвищених тонах, заподіяли потерпілим ОСОБА_3. та ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження, що спричинило обом короткочасний розлад здоров'я, а також своїми діями створили обставини за яких була тимчасово припинена нормальна діяльність магазину, чим грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, то суд такі їх дії кваліфікує як хуліганство, вчинене групою осіб, за ч. 2 ст. 296 КК України.

У судовому засіданні розглянуто цивільний позов військового прокурора Луцького гарнізону до ОСОБА_1 та ОСОБА_2. про стягнення з них на користь Горохівської центральної районної лікарні Волинської області - 440 грн. 29 коп., затрачених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4.

Підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2., кожен окремо, позов не визнали повністю.

Підстави та розмір позову знайшли своє повне підтвердження в ході судового слідства і підтверджуються даними довідки № 146 від 23. 01. 2008 року про вартість лікування ОСОБА_4. у неврологічному відділені Горохівської центральної районної лікарні Волинської області, з 10 по 21 грудня 2007 року, а тому, суд вважає, що відповідно до ст. 1206 ЦК України і ст. 931 КПК України цивільний позов військового прокурора Луцького гарнізону підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також судом розглянуто цивільний позов потерпілого ОСОБА_4. до ОСОБА_1 та ОСОБА_2., в якому він просить стягнути з останніх на його користь 417 грн. 75 коп. на відшкодування матеріальних збитків і 3000 грн. - на відшкодування моральної шкоди, завданих злочином.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 наполягав на задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що в результаті його побиття він поніс матеріальні витрати, пов'язані з лікуванням.

В обґрунтування суми, яка підлягає стягненню в рахунок відшкодування моральної шкоди, потерпілий посилався на те, що противоправними діями підсудних було принижено його честь і гідність. Він сильно переживав у зв'язку з отриманими ушкодженнями, у порушенні стосунків з оточуючими людьми.

Підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2., кожен окремо, позов не визнали повністю.

Заслухавши пояснення підсудних, їх захисника - адвоката ОСОБА_7., які вважали позов залишити без задоволення, оскільки вони ОСОБА_4 ніяких тяжких тілесних ушкоджень не спричиняли, розглянувши матеріали справи і заявлений цивільний позов, суд знаходить, що позов потерпілого підлягає задоволенню частково.

Що стосується позову потерпілого ОСОБА_4. про стягнення в солідарному порядку з підсудних на його користь матеріальних збитків, пов'язаних з витратами на лікування, то оскільки вони підтверджуються фіскальними чеками: № 1653 від 18. 12. 2007 року; № 1497 від 17. 12. 2008 року; 13. 12.

2008 року про закупівлю ліків на загальну суму 217 грн. 75 коп., тому суд на підставі ст.1201 ЦК України вважає даний позов в цій частині, а саме в розмірі 217 грн. 75 коп. таким, що підлягає задоволенню.

В іншій частині позову, щодо закупівлі ліків на суму 200 грн, за відсутності підтверджувальних документів, суд вважає за необхідне відмовити.

Щодо розміру та підстав даного позову в частині відшкодування моральної шкоди, то виходячи з характеру та обставин вчинення підсудними злочину, ступеня і тривалості фізичних та моральних страждань потерпілого внаслідок отримані ним тілесних ушкоджень, виходячи з засад розумності і справедливості та, враховуючи ступінь вини підсудних, керуючись роз'ясненнями, які містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", військовий місцевий суд вважає за необхідне на підставі ст.ст. 23, 1167 ЦК України задовольнити позов потерпілого частково, тобто на суму 2000 грн., а на суму 1000 грн. - відмовити за його необґрунтованістю.

Призначаючи підсудним міру покарання, суд враховує те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2., до кримінальної та адміністративної відповідальності раніше не притягувались, як до служби в Збройних Силах так і під час її проходження характеризуються позитивно, а також те, що ОСОБА_2. виховувався в багатодітній родині, тому вважає за необхідне обрати підсудним покарання, із передбачених санкцією ч.2 ст. 296 КК України, у вигляді обмеження волі.

Разом з тим, приймаючи до уваги тяжкість скоєного злочину, дані про особи винних та наявні по справі пом'якшуючі обставини, суд приходить до висновку про можливість виправлення підсудних без відбування призначеного покарання, на підставі застосування ст. ст. 75, 76 КК України і звільнення останніх від відбування покарання з випробуванням.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 332-335 КПК України, військовий місцевий суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, на підставі якої, призначити їм покарання у вигляді обмеження волі строком на І/один/ рік, кожному, і згідно ст. ст. 75, 76 КК України, звільнити останніх від відбування основного покарання з випробуванням - встановивши їм іспитовий строк в І/один/ рік, з покладенням на кожного обов'язку не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, раз в три місяці з'являтись в ці органи та повідомляти їх про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 та ОСОБА_2. - підписку про невиїзд, після набрання вироком законної сили - відмінити.

Цивільний позов військового прокурора Луцького гарнізону задовольнити повністю і стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку, на користь Горохівської центральної районної лікарні Волинської області - 440 грн. 29 коп. на відшкодування витрат, пов'язаних з лікуванням потерпілого ОСОБА_4..

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_1. та ОСОБА_2. в солідарному порядку на користь ОСОБА_4. - 217 грн. 75 коп., на відшкодування матеріальних збитків і 2000 (дві тисячі) грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяних злочином, а в іншій частині -на суму 200 грн.., на відшкодування матеріальних збитків і 1000 (тисячу) грн. на відшкодування моральної шкоди, в задоволенні позову ОСОБА_4 - відмовити.

Після набрання вироком законної сили речовий доказ по справі: пластмасову біту червоного кольору - повернути ОСОБА_1 за належністю.

Судові витрати по справі, пов'язані з прибуттям учасників судового розгляду до суду у розмірі 260 грн. 88 коп., стягнути з засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Держави.

На вирок може бути подана апеляція у Військовий апеляційний суд Центрального регіону України через військовий місцевий суд Рівненського гарнізону протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Дійсна за належним підписом. Копія звірена з оригіналом.