№1-32/07 ВИРОК

іменем України

17.01.2007 Октябрський районний суд м.Полтави в складі

головуючого - судді Нізельковської Л.В.

при секретарі - Невмивако Т.Б.

за участю прокурора - Браунер О.В.

захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві справу про обвинувачення

ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця АДРЕСА_1 Кобеляцького району Полтавської області, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, проживає за, адресою м.Полтава, АДРЕСА_2, раніше судимого:

-   30.05.2000 Октябрським районним судом м.Полтави за ст.ст. 81 ч.З, 140 ч.2, 141 ч.2, 142 ч.І КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна. Звільнений 10.09.2002 умовно-достроково на невідбутий строк 9 місяців 14 днів, за ст. 186 ч.2 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженця АДРЕСА_3 Царичанського району Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, не працюючого, не судимого, проживає за адресою: м.Полтава, АДРЕСА_2,

за ст. 186 ч.2 КК України,-

встановив:

1.        09.01.2003 близько 22.30 год. по АДРЕСА_4 в м.Полтаві ОСОБА_3. повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_4. та невстановленою слідством особою, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, відкрито заволоділи речами, що належать ОСОБА_5, а саме: шкіряною курткою вартістю 800 гривень, чоботами вартістю 150 гривень, сорочкою вартістю 50 гривень, паском вартістю 70 гривень, грошима в сумі 47 гривень, внаслідок чого спричинили потерпілому матеріальної шкоди на суму 1117 гривень.

2.   На початку квітня 2006 року ОСОБА_4. близько 24.00 год. на вул.К.Лібкнехта в м.Полтаві повторно, шляхом ривка відкрито заволодів мобільним телефоном „Нокіа-6260" вартістю 1500 гривень, що належить ОСОБА_6., внаслідок чого спричинив потерпілому матеріального збитку на суму 1500 гривень.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3. свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України, визнав та пояснив, що дійсно в січні 2003 року він разом зі своїм братом ОСОБА_4. побили ОСОБА_5, оскільки той кричав на свою дівчину і бив її. Проте, підсудний вказав, що речі з потерпілого знімав він сам, ОСОБА_4. під час пограбування поряд не було. Також ОСОБА_3. зазначив, що зняв з потерпілого лише куртку, яку наступного дня продав. Інших речей він не брав. Пояснив, що покази відносно співучасті ОСОБА_4 у вчиненні пограбування він давав під тиском працівників міліції.

ОСОБА_4. в судовому засіданні свою вину за епізодом пограбування ОСОБА_5 визнав частково. Пояснив, що він дійсно наніс удар потерпілому, проте умислу на заволодіння його речами не мав, а одразу після побиття пішов до кафе. За епізодом

заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_6. свою вину заперечив. Пояснив, що визнавальні показання дав на досудовому слідстві під тиском працівників міліції, які до нього застосовували недозволені методи. Насправді пограбування не вчиняв, телефон „Нокіа 6260" він мав свій власний, який і продав у квітні 2006 року на Центральному критому ринку в м.Полтаві.

Однак,  вина підсудних повністю доведена зібраними і дослідженими у суді

доказами.

По епізоду №1.

В суді потерпілий ОСОБА_5. пояснив, що він проводжав свою дівчину ОСОБА_7., коли до нього підійшло троє хлопців та попросили закурити, а коли потерпілий відмовив, вони запитали, чи є в нього гроші. Грошей потерпілий не дав, після чого йому почали наносити удари. Він відчував, що його тримають за ноги, руку і знімають речі. Також потерпілий пояснив, що він не запам'ятав облич осіб, що нападали, але їх було троє, а ОСОБА_7. впізнала двох із нападників і пояснила, що це її сусіди.

Свідок ОСОБА_7. в судовому засіданні вказала, що до них із ОСОБА_5. підійшли її сусіди ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і попросили цигарки, а потім почали бити потерпілого. Дівчина побігла викликати міліцію, а коли повернулась, то побачила, що ОСОБА_5. стояв роздягнений, в одних носках, і в нього зникли куртка, сорочка і чоботи. На її питання хлопець пояснив, що його розділи ті хлопці, які били.

Свідок ОСОБА_8, яка є матір'ю потерпілого, розповіла, що 09.01.03 їй зателефонувала дівчина, з якою зустрічався ОСОБА_5. і повідомила, що сина побили і його необхідно везти у лікарню. Пізніше, коли свідок приїхала до сина, то вона побачила, що в нього зникли куртка, чоботи, пасок та гроші.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №НОМЕР_1 у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин голови, обличчя, верхніх кінцівок, які утворилися від дії тупих предметів, можливо в строк та при вказаних обставинах, відносяться до легких тілесних ушкоджень, (а.с.26 т.2)

Під час дізнання, досудового слідства ОСОБА_3. пояснював, що злочин він вчинив разом із братом ОСОБА_4., разом вони знімали речі з потерпілого та ховали їх. Ці покази він давав і під час відтворення обстановки та обставин події. Пояснити суттєву причину, яка змусила б його оговорити свого брата, підсудний не зміг. (а.с. 36, 50,51-55, 66 т.2)

Із пояснень потерпілого вбачається що підсудні підійшли до нього з корисливою метою - просили цигарки та гроші, що підтверджує умисел обох підсудних на вчинення пограбування. Крім того, як вказує потерпілий, його тримали за ноги і руки та знімали одяг, що фізично не міг зробити один чоловік.

По епізоду №2.

Потерпілий ОСОБА_6. в суді впевнено вказав на ОСОБА_4. як на особу, що заволоділа його мобільним телефоном навесні 2006 року по вул.Кагамлика в м.Полтаві, розповів, що ОСОБА_4. того вечора вихватив мобільний телефон із його рук та почав тікати. Також зазначив, що запам'ятав статуру підсудного і риси його обличчя.

Під час досудового слідства було проведено впізнання особи, де серед трьох чоловіків потерпілий вказав на ОСОБА_4. як на особу, що забрала його мобільний телефон. (а.с. 135 т.1)

Свідки ОСОБА_9. та ОСОБА_10., допитані в суді, пояснили обставини проведення впізнання особи, вказали, що ОСОБА_4. було запропоновано особисто обрати місце серед статистів, потерпілий не вагаючись вказав на ОСОБА_4. як на особу, що в квітні 2006 року заволоділа його мобільним телефоном.

Свідок ОСОБА_11., чиї показання було оголошено в порядку ст.306 КПК України, пояснив, що він являється приватним підприємцем і займається реалізацією

телефонів, які були у вживанні. В березні 2006 року він привіз декілька дорогих телефонів, серед яких був телефон „Нокіа 6260". 26.03.06 він вказаний телефон продав та виписав на нього гарантійний талон, копія якого залишилася на зберігання у свідка. Пізніше на вимогу працівників міліції копію вказаного гарантійного талону він видав в присутності понятих, (а.с.152 т.1)

04.06.2006 працівниками міліції в присутності понятих проведено огляд вилученого гарантійного талону, виданого на телефон „Нокіа 6260", імей НОМЕР_2, на якому міститься підпис ОСОБА_6. (а.с.153-154 т.1)

Згідно закупочного акту ОСОБА_4. 09.04.2006 на ЦКР здав мобільний телефон „Нокіа 6260" серійний номер НОМЕР_2 за 950 гривень, (а.с.112 т.1)

Допитаний під час досудового слідства у якості підозрюваного в присутності адвоката ОСОБА_4. детально пояснював обставини заволодіння мобільним телефоном „Нокіа" у квітні 2006 року, (а.с.148-150 т.1). Під час допиту як обвинуваченого ОСОБА_4. знову в присутності адвоката власноручно написав пояснення про те, що дійсно заволодів чужим мобільним телефоном „Нокіа" у квітні 2006 року, а потім цей телефон продав за 950 грн. (а.с.178т.1)

Під час проведення амбулаторної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_4. повністю відтворював обставини інкримінованого йому протиправного діяння, намагався виправдовуватись, заявив, що мобільний телефон йому дуже сподобався і думка вкрасти його прийшла в голову раптово. З подробицями розповідав, за яку суму продав цей телефон та куди витратив гроші, розуміючи при цьому протиправний характер інкримінованих йому діянь та необхідність відповідати за законом. Згідно висновку судово-психіатричної експертизи підсудний у момент скоєння інкримінованого йому протиправного діяння будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждав, як і не знаходився у стані тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності. Інкриміноване йому протиправне діяння скоїв у стані, коли міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. (а.с. 169-172 т. 1)

Допитані в якості свідків працівники міліції ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16. категорично заперечили пояснення підсудних з приводу застосування до них фізичного та психічного впливу, повідомили, що лише застосовували прийоми рукопашного бою та спецзасоби при затриманні даних осіб, оскільки ОСОБА_4. та ОСОБА_3. чинили опір. Пояснили, що всі свої показання підсудні давали добровільно.

Підстав не довіряти свідкам та потерпілим суд не знаходить.

Крім того, ПМУ УМВС України в Полтавській області службова перевірка за заявою ОСОБА_4. про неправомірні дії працівників міліції. Факти, викладені в його заяві свого підтвердження не знайшли. (100-101 т.1) Прокуратурою м.Полтави також було проведено перевірку, за результатом якої відносно працівників міліції відмовлено в порушенні кримінальної справи в зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину, (а.с.102-103 т.1)

Викладене підтверджує висновок суду про вчинення пограбування ОСОБА_5 обома підсудними, а також про вчинення ОСОБА_4. пограбування ОСОБА_6. Кваліфікація дій ОСОБА_3. та ОСОБА_4. за ст. 186 ч.2 КК України знайшла своє підтвердження у суді, оскільки встановлено, що кожен з них повторно, за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, відкрито заволоділи чужим майном.

Суд критично оцінює покази ОСОБА_4. в суді та вважає їх обраною лінією захисту і такими, що дані з метою уникнути кримінальної відповідальності, оскільки вони суперечать зібраним в справі доказам та його ж поясненням, даним під час дізнання та досудового слідства. Свідчення ОСОБА_3. в частині пояснень, що пограбування ОСОБА_5. ним було вчинено самим, без участі ОСОБА_4., суд також розцінює

критично з тих же мотивів та вважає їх такими, що дані з метою допомогти братові уникнути кримінальної відповідальності.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, конкретні обставини справи, особу підсудних, а саме те, що ОСОБА_3. раніше судимий, вчинив повторно корисливий тяжкий злочин в період умовно-дострокового звільнення, за місцем проживання характеризується позитивно; ОСОБА_4. характеризується посередньо, раніше не судимий.

Суд вважає недоведеною обставину вчинення підсудними злочину в стані алкогольного сп'яніння, а тому обставин, що в силу ст. ст. 66, 67 КК України обтяжують або пом'якшують покарання підсудних, суд не вбачає.

З урахуванням викладених обставин суд приходить до висновку про необхідність призначення підсудним покарання у вигляді позбавлення волі.

Згідно медичних висновків ОСОБА_3. та ОСОБА_4. лікування від залежності до психоактивних речовин не потребують.

Цивільні позови потерпілих підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Октябрського районного суду м.Полтави від 30.05.2000 строком 3 місяці, визначивши остаточно покарання строком 4 роки 3 місяці позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3. рахувати з 23.05.2006, зарахувавши строк перебування під вартою.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 4 роки позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4. рахувати з 02.06.06, зарахувавши період перебування під вартою. Також зарахувати в строк покарання період затримання в порядку ст.106 КПК України з 23.05.2006 по 02.06.2006.

Цивільні позови потерпілих задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ОСОБА_5 1117 гривень у відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 1500 гривень у відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_3. та ОСОБА_4. залишити у вигляді тримання під вартою.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Полтавської області через Октябрський райсуд м.Полтави протягом 15 діб: засудженими - з моменту отримання копії вироку, іншими учасниками процесу - з моменту оголошення.