Справа № 2а-51/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 березня 2009 року Гайсинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Панасюка О.С.
з участю секретаря Сегеди А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гайсині адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації про стягнення невиплаченої разової щорічної грошової допомоги учаснику війни, -
встановив:
Позивачка звернулася в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації про стягнення невиплаченої разової щорічної грошової допомоги учаснику війни, вказуючи на те, що вона являється учасником війни і згідно зі ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” має право на отримання щорічно до 5 травня відповідного року разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Незважаючи на це, без урахування розмірів мінімальних пенсій, які встановлювались на 2004, 2005, 2006 роки, відповідачем, з посиланням на Закон України “Про державний бюджет України” на відповідні роки, зазначена допомога позивачці у 2004 році не виплачувалась зовсім, а в 2005-2006 роках виплачувалась по 50 грн.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2, позовні вимоги уточнив і просив стягнути з відповідача на її користь недоплачену допомогу за 2005, 2006, 2007 роки.
Представник відповідача Дубіцька М.В. позов не визнала, заперечувала проти його задоволення, пояснила, що відповідно до Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” розмір мінімальної пенсії за віком повинен враховуватись при обчисленні пенсії за віком особам, які мають відповідний страховий стаж, а при обчисленні разової грошової допомоги інвалідам війни враховуються вимоги Законів України “Про державний бюджет України” на відповідні роки, якими встановлюються розміри грошової допомоги окремим категоріям осіб; здійснення будь – яких виплат понад розміри, встановлені цими Законами є порушенням вимог ст. 19 Бюджетного кодексу України і тягне за собою кримінальну відповідальність відповідно ст. 210 КК Кураїни; вважала управління неналежним відповідачем, тому що воно проводить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, що виділяються Міністерством фінансів України у розмірі встановленому Кабінетом Міністрів України; вказувала на пропуск позивачкою, встановленого ст. 99 КАС України річного строку звернення до адміністративного суду.
З урахуванням пояснень сторін та матеріалів справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких міркувань.
Судом встановлено, що позивачка являється учасником війни, про що свідчить посвідчення учасника війни серії НОМЕР_1, видане управлінням праці та соціального захисту населення Гайсинської РДА 19.02.2002 року (а.с.4).
З довідки, виданої 01.08.2007 року управлінням праці та соціального захисту населення, видно, що щорічна разова грошова допомога позивачці в 2005 та 2006 роках виплачувалась по 50 грн., а в 2007 році – 55 грн. (а.с.7).
За змістом ч. 5 ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03 року у 2005 році мінімальна пенсія за віком становила 332 грн., у 2006 році - 359 грн. та 410 грн. 06 коп. у 2007 році.
Таким чином позивачці у 2005 році підлягало до виплати 996 грн. (332 грн. х 3), у 2006 році – 1 077 грн. (359 грн. х 3), у 2007 році 1 140 грн.18 коп. (380 х 3), однак вказані суми не були виплачені у повному розмірі, тому недоплата в 2005 році склала 946 грн. (996 грн. – 50 грн.), у 2006 році – 1 027 грн. (1 077 грн. – 50 грн.), у 2007 році – 1 085 грн. (1140 грн. – 55 грн.), а всього: 3 058 грн.
Рішенням Конституційного Суду України N 20-рп/2004 від 01.12.2004 року у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 44, 47, 78, 80 Закону країни "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та Конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої, третьої, четвертої статті 78 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (справа про зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", якими встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни І групи -195 гривень, інвалідам війни II групи -160 гривень, інвалідам війни III групи -130 гривень, учасникам бойових дій - 120 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, -195 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, - 65 гривень.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині; закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Аналогічним чином повинне вирішуватись і питання щодо виплати разової грошової допомоги учасникам війни за 2005-2007 роки, оскільки її виплата проводилась вже після винесення рішення Конституційного Суду України.
Разом з тим, згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як видно з позовної заяви, позивачка звернулась до суду в серпні 2007р., але право вимоги недоплаченої частини щорічної допомоги за 2005р. виникло 05.05.2005р., за 2006р. 05.05.2006р., будь – яких обставин щодо поважності причин пропуску звернення з адміністративним позовом та доказів на їх підтвердження ОСОБА_1 не наводить.
За таких обставин, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути недоплачену одноразову грошову допомогу лише за 2007 рік в сумі 1 085 грн., а в іншій частині позову - відмовити.
Заперечення представника відповідача про відсутність законних підстав та бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивачки суд до уваги взяти не може, оскільки наведені вище мотиви, переконливо свідчать про наявність у неї достатніх законних підстав для обґрунтування своїх вимог, доказів про відсутність асигнувань суду не надано, але й за умови наявності таких доказів, невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей не є підставою для виправдання дискримінуючої недоплати одноразової грошової допомоги учасникам війни.
Оскільки позивачка та відповідач звільнені від сплати судового збору, відповідно до ст. 94 КАС України слід компенсувати ці витрати за рахунок державного бюджету України.
На підставі викладеного, ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, керуючись ст.ст. 70,71,94,158 ,161 - 164,186 КАС України, суд –
постановив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 невиплачену щорічну разову грошову допомогу за 2007 рік в сумі 1 085 грн.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Гайсинський районний суд шляхом подачі в
10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя