АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-2255/2008 р.
Головуючий у 1-й інстанції: Галущенко Ю. А.
Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2008 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Кочеткової І.В.,
суддів: Кримської О.М., Крилової О.В.,
при секретарі Петровій О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ «Мотор-Січ» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі, ВАТ «Мотор-Січ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, -
ВСТАНОВИЛА :
У січні 2008 року ОСОБА_1звернувся до суду із позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжіпро відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я.
Зазначав, що працював слюсарем-сантехніком 5-го розряду в цеху 252 ЗТПН ВАТ «Мотор-Січ», під час виконання трудових обов'язків 22 лютого 2006 року отримав виробничу травму.
За висновком МСЕК від 27.06.2007 року внаслідок отриманої травми його повторно визнано інвалідом 3 групи з 45 % втрати професійної працездатності.
Просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 30000 гри., оскільки після отримання травми в нього невиліковно погіршився зір, він постійно проходить курси лікування, не може повноцінно працювати, організовувати побутове життя, втратив можливість керувати автомобілем, тощо.
Ухвалою суду від 18 квітня 2008 року в якості співвідповідача до участі у справі притягнуто ВАТ „Мотор-Січ".
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2008 року в задоволенні позову до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі відмовлено; позов до ВАТ «Мотор-Січ» задоволено частково.
Стягнуто з ВАТ «Мотор-Січ» на користь ОСОБА_1відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, в сумі 5000 грн..
В іншій частині позову відмовлено.
ВАТ «Мотор-Січ» звернулося до суду із апеляційною скаргою на зазначене рішення суду, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі задовольнити, а в позові до ВАТ „Мотор-Січ" - відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Покладаючи обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди на ЗАТ Мотор-Січ", суд першої інстанції виходив з того, шкоду здоров'ю ОСОБА_1завдано з вини майстра ділянки ОСОБА_2., який допустився порушень вимог посадової інструкції, а тому на ВАТ „Мотор-Січ" , з яким останній перебував у трудових відносинах, відповідно до ч.1 ст.1172 покладається обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної його працівником під час виконання трудових обов'язків.
Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому з ними не можна
Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону від 23 вересня 1999 р. №1105-Х1У"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон N 1105-XIV), Закону від 14 жовтня 1992 р. № 2694-ХП "Про охорону праці" (в редакції Закону від 21 листопада 2002 р.№229-ІУ), Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП), а також законодавчих та інших нормативно-правових актів у тій їх частині, що не суперечить Закону N 1105-XIV.
Відповідно до ст.173 КЗпП, ст.9 Закону „Про охорону праці" Ж229-ІУ відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я ( в тому числі моральної, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України №1105-Х1У.
Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.
За змістом ст. ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України №1105-Х1У право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.
Встановлено, що ОСОБА_1при виконанні трудових обов'язків 22 лютого 2006 року був травмований, внаслідок чого за висновком МСЕК у червні 2006 року йому вперше встановлено стійку втрату працездатності (а.с,10,12-13Д8).
Враховуючи, що підставою для відшкодування моральної шкоди став висновок МСЕК від 14 червня 2006 року, а дію норм Закону України Ш105-Х1У, на підставі яких здійснюється відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, було зупинено на 2006 рік пунктом 27 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог за рахунок Фонду відсутні.
Заявляючи позовні вимоги, ОСОБА_1у позовній заяві зазначив обґрунтування позову та правові підстави з посиланням на ст.ст. 1, 21,28,34 Закону N 1105-XIV. Ані трудовим, ані колективними договорами на 2006-2007 роки не передбачений обов'язок роботодавця за рахунок власних коштів здійснювати потерпілому відшкодування моральної шкоди при трудовому каліцтві працівника.
За таких обставин не можна погодитись з рішенням суду щодо застосування ст.ст. 1168,1172 ЦК, оскільки правові підстави позову визначає позивач, який до ВАТ „Мотор-Січ" не позивався і у своїй позовній заяві не посилався на відшкодування юридичною особою шкоди, завданої її працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків. У зв'язку з цим у суду не було підстав виходити за межі заявлених позовних вимог та самостійно змінювати підстави заявленого позову.
Зважаючи на те, що покладаючи обов'язок на ВАТ „Мотор-Січ" по відшкодуванню моральної шкоди за трудове каліцтво, суд першої інстанції допустився порушень норм матеріального і процесуального права, судове рішення в зазначеній частині відповідно до ст.309 ЦПК підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову у позові.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ВАТ «Мотор-Січ» задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2008 року в частині стягнення з ВАТ «Мотор-Січ» на користь ОСОБА_15000 грн. на відшкодування моральної шкоди скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1до ВАТ «Мотор-Січ» про відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.