Справа №22-11306 Головуючий 1 інстанції Каніщєва Н.О.
Категорія 21 Доповідач Висоцька B.C.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ КРАЇНИ
14 грудня 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області
в складі
головуючого ВИСОЦЬКОЇ B.C.
суддів БІЛЯЄВОЇ О.М., ОСИПЧУК О.В.
при секретарі ТАРАНЕНЬ В.О.
з участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача ШАШКОВА В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове Донецької області (далі Фонд) про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 23 жовтня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове Донецької області про відшкодування моральної шкоди задоволені частково. На користь ОСОБА_1 з Фонду було стягнуто моральну шкоду у розмірі 12 000 гривень. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення скасувати, постановити нове рішення в частині призначеної йому суми моральної шкоди, повністю задовольнити його вимоги, стягнути на відшкодування моральної шкоди 40 000 грн., посилаючись на те, що суд не врахував характер та тяжкість отриманої ним травми, безпідставно зменшив моральну шкоду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 підтримали скаргу, проти задоволення скарги Фонду заперечували.
В апеляційній скарзі відповідач - Фонд просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки суд першої інстанції не врахував, що висновком МСЕК не встановлений факт спричинення позивачу моральної шкоди та позивач не навів доказів спричинення йому моральної шкоди.
В судовому засіданні представник відповідача ШАШКОВ В.В. підтримав скаргу, апеляційну скаргу позивача просив відхилити,
Ухвалюючи рішення, суд, першої інстанції встановив, що позивачу завдано моральну шкоду трудовим каліцтвом : завдано фізичний біль, він не може вести звичайний спосіб життя, порушені її нормальні життєві зв'язки, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Таким чином, судом встановлено порушення законних прав позивача по справі. Оскільки по справі встановлено втрату працездатності позивачу у зв'язку з травмою, суд визначив та стягнув із відповідача 12 000 грн. моральної шкоди.
Апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
За змістом ст.ст. 1,21,28,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 знаходився в трудових відносинах з вуглепереробним підприємством - шахтою „Україна". Під час виконання трудових обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_1 з ним стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок чого йому було завдано шкоди здоров'ю - позивач отримав закриту черепну - мозкову травму голови, удар головного мозку легкого ступнею, забиту рану волосистої частини голови (а.с.5-6). Висновком МСЕК від 4 травня 2005 року позивачу вперше встановлено 20% втрати працездатності у зв'язку з травмою, З травня 2006 року позивачу повторно була встановлена стійка втрати працездатності 30%, він визнаний інвалідом третьої групи (а. с. 41-42, 21-22), що свідчить про погіршення стану його здоров'я.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю у зв'язку з трудовим каліцтвом, за нормами вищеназваного Закону.
Доводи апеляційної скарги про відсутність наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди спростовується матеріалами справи.
Згідно медичних документів у зв'язку з трудовим каліцтвом позивач не може вести звичайний спосіб життя, відчуває часті головні болі, запаморочення, зниження пам'яті, хитання під час ходьби (а.с.43-66).
За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт заподіяння потерпілому моральної шкоди.
Доводи відповідача про відсутність у справі висновку МСЕК про завдання моральної шкоди не відповідають вимогам п.З ст.34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Доводи відповідача про покладення обов'язку відшкодування моральної шкоди на власника підприємства або уповноваженого ним органу, зупинення виплати сум на відшкодування шкоди не ґрунтуються на законі, оскільки саме на Фонд покладено обов'язок відшкодування моральної шкоди відповідно до вищезазначеного Закону.
Правовідносини сторін виникли до дії Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік". Крім того, Фонд провадить збір на акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування. Кошти на здійснення страхування не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 9 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" з подальшими змінами розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо)та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у .його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності виваженості та справедливості.
Визнаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив на його душевний стан, неможливість жити повноцінним життям, й з дотриманням вимог ч.3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначив таке відшкодування в розмірі 12 ООО грн. Визнаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд навів мотиви стягнення саме такої суми. Підстав для підвищення або зменшення розміру моральної шкоди не вбачається.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому апеляції підлягають відхиленню.
У відповідності до ч. 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307- 315 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛ ИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Селидове Донецької області відхилити.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 23 жовтня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її" проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.