Справа №22- 4611/2008

                                                   Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова Н.М.

Доповідач  Кравець В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

13 травня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого: Кравець В.А. Суддів :    Лесько А.О.,  Усика Г.І. при секретарі:   Козачук О.М.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Солом»янського районного суду м.  Києва від 15 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів на утримання,  -

встановила:

В січні 2005 року позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення коштів на утримання,  посилаючись на те,  що перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 02.09.1995 року по 28.03.2006 року. 25.09.2003 року відповідно висновку МСЕК їй призначено З групу інвалідності через загальне захворювання до 01.10.2005 року.

Так як вона потребує лікування,  на яке необхідні кошти,  просила стягнути з відповідача на її користь аліменти у розмірі % частини його заробітку до зміни матеріального становища та сімейного стану сторін.

Рішенням Солом»янського районного суду м.  Києва від 15 травня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ,  ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу ,  в якій просять рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд.

При цьому апелянт посилається на те,  що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права,  без повного і всебічного дослідження обставин справи та перевірки доказів.

В судовому засіданні апелянти скаргу підтримали.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги ,  заслухавши доповідь судді Кравець В.А.,  пояснення осіб,  що з'явились в судове засідання,  перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення ,  колегія суддів приходить до висновку,  що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав:

Відмовляючи в задоволенні позову,  суд виходив з того,  що позивач отримує дохід,  який забезпечує їй прожитковий мінімум,  встановлений законом та матеріальний стан відповідача не достатній для того,  щоб сплачувати аліменти на утримання колишньої дружини. Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на законі.

В судовому засіданні встановлено,  що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 02 вересня 1995 року по 28 березня 2006 року.

Як вбачається з довідки до акта огляду МСЕК № 013750 від 12.05.2005 року ( а.с. 81) ОСОБА_1 встановлено 2 група інвалідності безстроково по причині загального захворювання.

Відповідно   ст.  .76 ч. 2 Сімейного Кодексу України,   особа має право на утримання,   якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік,   колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

В матеріалах справи міститься довідка Управління Пенсійного фонду України Святошинського району м.   Києва від 26.04.2006 року,   відповідно до якої позивачці встановлено пенсію в розмірі 398,   14 грн.

Згідно інформації,   яка надана ДПІ у Солом»янському районі м.   Києва в 2005 році відповідач здійснював підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування,   обліку та звітності. З 15.08.2005року  звільнений з посади з ЗАТ «Пріоком» за згодою сторін.

Будь - які дані щодо працевлаштування відповідача з 15.08.2005 року та отримання ним доходів в справі відсутні.

Відповідно   ст.   65 ЗУ «Про державний бюджет на 2006 рік» на 2006 рік було затверджено прожитковий мінімум на одну особу,   що втратила працездатність з 1 січня - 350 грн.,   з 1 квітня 2006 року - 359 грн.,   з жовтня 2006 року - 366 грн.

Встановлено,   що позивачка отримує пенсію по інвалідності,   яка становить в середньому 398 грн. 14 коп.

Як передбачає чинне законодавство,   малозабезпечений громадянин - це громадянин,   який з поважних або з незалежних від нього причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму.

Виходячи з того ,   що на утримання має право той із подружжя,   який є непрацездатним,   потребує матеріальної допомоги,   за умови,   що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу,   суд вірного висновку дійшов,   що відповідач не має можливості сплачувати аліменти,   оскільки не є достатньо матеріально забезпечений,   а сукупний доход позивачки не є нижчим від прожиткового мінімуму особи,   що втратила працездатність.

Таким чином ,   суд,   дослідивши обставини справи ,   перевіривши доводи та заперечення сторін,   дав їм вірну правову оцінку та ухвалив рішення ,   що відповідає вимогам закону.

Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального та процесуального права,   тому підстав до його скасування колегія суддів не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.

Керуючись спь.  ст.   303,   304,  307,   308,   3213-315 ЦПК України,   колегія суддів,   -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Солом»янського районного суду м.   Києва від 15 травня 2006 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,   але може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.