Справа № 22-11336/2006 рік                 Головуючий 1 інстанції Каніщевої Н.О.

Категорія: 21                                                                         Доповідач Ігнатова Л.Є.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2006 року             Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючої Краснощокової Н.С. суддів: Ігнатової Л.Є., Маширо О.П. при секретарі Мартіросовій А.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Селидове Донецької області на рішення Селидівського міського суду Донецької області 24 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Селидове про відшкодування моральної шкоди, -

УСТАНОВИВ;

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове звернулось до Апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 24 жовтня 2006 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково і на його користь у відшкодування моральної шкоди з відповідача стягнуто 29 000 грн. Відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким ОСОБА_1 в задоволені позову відмовити. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що рішення суду суперечить вимогам матеріального права. А саме, з 1.01.2006 року набрав чинності Закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік". Відповідно до п. 21 ст 77 зазначеного Закону, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 рік дію абзацу четвертого ст.1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам сімей), п.п."е" п.іч.1 ст.21,ч.3ст.34 „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Крім того, позивачем належним чином не надані докази, які б встановлювали чи підтверджували факт моральних страждань. Пісьмові докази, надані суду позивачем лише підтверджують наявність факту захворювання та його фізичних страждань. Спричинення моральної шкоди має бути доведений висновком МСЕК. У даній справі висновок МСЕК відсутній, а тому факт спричинення позивачеві моральної шкоди не встановлено, тому «суд безпідставно зробив моральне відшкодування. Крім того суд не врахував, що відповідно до вимог ст. 237прим КЗпП України, моральна шкода повинна відшкодовуватися власником підприємства або уповноваженим ним органом внаслідок порушення законних прав працівника, які призвели до моральних страждань.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що позивач має багаторічний підземний стаж роботи за професією прохідник. Тривала робота в несприятливих умовах призвели до розвитку професійного захворювання: хронічної вертеброгенної попереково-грижової радіколопатїї з больовим м"язо-тонічним корінцевим сіндромом. Згідно висновку МСЕК від 21 липня 2004 року встановлена втрата працездатності на 50% та визнаний інвалідом З групи. Внаслідок пошкодження здоров'я йому завдані фізичні і моральні страждання, не може виконувати прості фізичні роботи , належним чином обслуговувати себе. Його працездатність знизилась і все це призвело до порушення звичного образу життя. Тому для відшкодування моральної шкоди необхідна грошова сума 40 000грн.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Позивач в судове засідання не з'явився належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання.

Заслухавши доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню а рішення суду зміні з таких підстав.

Відповідно до ст.21 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а також з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасного випадку зобов'язаний в порядку встановленому законом, сплатити грошову суму за моральну шкоду при наявності такої шкоди.

Суд встановив, що під час роботи на виробництві позивач отримав професійне захворювання, у зв'язку з цим визнаний висновком МСЕК що він втратив професійну працездатність на 50 %.

Пошкодження здоров'я є наслідком шкідливих і небезпечних умов праці позивача.

Позивач внаслідок ушкодження здоров'я переніс фізичний біль, відчуває незручності, які пов'язані з неможливістю підтримувати активне життя, порушені його стосунки з оточуючими людьми.

Розглядаючи справу суд повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін і дійшов правильного висновку про те, що позивач надав суду достатньо доказів наявності у- нього моральних страждань внаслідок пошкодження здоров'я на виробництві. Він втратив звичні життєві  зв'язки і вимушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Рішення суду відповідає в наведеній частині вимогам закону і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Доводи відповідача про те, що відповідно до ст. 273-1 КЗпП України, позивач повинен був з зазначеним позовом звернутися до власника підприємства у якому він працював є безпідставними.

Між тим, вирішуючи питання про розмір страхового відшкодування моральної шкоди, суд стягнув надмірно велику суму. Апеляційний суд вважає, що з врахуванням ступеню втрати працездатності - 50 %, дій відповідача, направлених на поновлення здоров'я позивача і добровільне відшкодування шкоди, завданої пошкодженням здоров'я, віку потерпілого, а також виходячи з принципу розумності і зваженості, тих наслідків, які мають місце у зв'язку з ушкодженням здоров'я позивача, можливості відновлення здоров'я, розмір відшкодування моральної шкоди має бути встановленим у 15 000 грн. у зв'язку з чим рішення суду підлягає зміні.

Згідно із ч.З ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для зміни рішення суду.

Керуючись ст., ст. 309, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Селидові Донецької області задовольнити частково.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 24 жовтня 2006 року змінити. Розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Селидові Донецької області на користь ОСОБА_1 зменшити до 15 000 гривень.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.