2-7/2009
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
м. Шахтарськ 17 березня 2009 року
Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Угорчука В.В.,
при секретарі Пєхтєрєвій Г.Ю., за участю відповідача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шахтарську цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків та моральної шкоди, суд
в с т а н о в и в :
Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вказують в позовній заяві наступне.
08.12.2006 р. відповідач ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ-21120 рухався по автомобільній дорозі Київ-Луганськ-Ізварино і на 800 км. автодороги, не вибрав безпечну швидкість руху, не оцінив дорожню обстановку, в результаті чого здійснив наїзд на автомобіль ВАЗ-2104 з причепом, що стояли на проїжджій частині дороги, після чого транспортний засіб подався вперед і скоїв зіткнення з невстановленим вантажним автомобілем, який стояв попереду. Водій автомобіля ВАЗ-2104 ОСОБА_4 та пасажир ОСОБА_4 (позивачі) в момент зіткнення знаходились поруч із автомобілем.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди були пошкоджені автомобіль ВАЗ-2104, який належить ОСОБА_5, і причіп, який належить позивачеві ОСОБА_3, чим їм заподіяно збитків. Також позивачам ОСОБА_3 і ОСОБА_4 заподіяно моральну шкоду, оскільки вони були налякані подією, що сталась, не могла займатись підприємницькою діяльністю у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу, який використовувала для цієї діяльності.
У зв’язку з викладеним просять стягнути з відповідача:
1) на користь позивача ОСОБА_3:
? відшкодування збитків, пов’язаних з пошкодженням причепа, у розмірі 638 грн.40 коп.;
? витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн.;
? витрати за експертизу 516 грн.12 коп. і на оплату спеціаліста 180 грн. по оцінці пошкодженого майна;
? витрат по сплаті судового збору та на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 175 та 30 грн відповідно;
? 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
2) на користь позивача ОСОБА_4:
? на відшкодування моральної шкоди 2000 грн.
3) на користь позивача ОСОБА_5:
? відшкодування збитків 8692 грн.96 коп., пов’язаних з пошкодженням автомобіля;
? витрати у розмірі 220 грн. за проведення експертизи.
В судове засідання після поновлення провадження по справі позивачі не з'явились, про час та місце розгляду справі повідомлені у відповідності до положень ч. 5 ст. 76 ЦПК України. Представник позивачів ОСОБА_6, повноваження якого посвідчені належним чином, просив розглянути справу без їхньої присутності.
В попередньому судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_6 пояснив, що автомобіль НОМЕР_1 належить ОСОБА_5, а причіп ГКБ реєстраційний номер НОМЕР_2 – ОСОБА_3
Приблизно о 10 год. 30 хв. 08.12.2006 р. ОСОБА_3, керуючи автомобілем на підставі довіреності, рухався по автодорозі в умовах туману. У зв’язку з тим, що попереду зупинились декілька автомобілів, він також зупинив транспортний засіб і вийшов на дорогу разом з пасажиром ОСОБА_4 для з’ясування причини зупинки. На його автомобілі було увімкнуте ближнє світло фар. В цей час на автомобіль з причепом, які стояли непорушно за вантажним автомобілем, здійснив наїзд автомобіль під керуванням відповідача, внаслідок чого його автомобіль просунувся вперед, в свою чергу зіткнувся з вантажним автомобілем, який також стояв попереду. В результаті дорожньо-транспортної пригоди легковий автомобіль та причіп отримали механічні пошкодження, позивачам ОСОБА_4 і ОСОБА_4 завдано моральної шкоди, яка виразилась в тому, що вони були налякані дорожньо-транспортною пригодою; була пошкоджена власність ОСОБА_4 (причіп) та власність ОСОБА_5 (автомобіль), за збереження якого відповідальність також ніс ОСОБА_4; ОСОБА_4 не могла тривалий час займатись підприємницькою діяльністю, якою займалась, використовуючи автомобіль та причіп, котрими позивач ОСОБА_4 перевозив її товари.
Відповідач з позовом не погодився і вказав, що дійсно 08.12.2006 р. керував автомобілем в умовах туману і, побачивши попереду автомобіль, який стояв з увімкненими габаритними вогнями, намагався його об’їхати праворуч, одночасно зменшуючи швидкість руху, але з автомобіля вийшли люди (позивачі ОСОБА_4 і ОСОБА_4), тому щоб уникнути наїзду на них, скоїв наїзд на автомобіль з причепом, що стояли позаду вантажного автомобіля.
Вважає, що позивач ОСОБА_4 скоїв зіткнення з невстановленим вантажним автомобілем, внаслідок чого легковий автомобіль отримав пошкодження в передній його частині, і тому зупинився на дорозі. Також позивач допустив низку порушень Правил дорожнього руху України (далі – Правила), а саме:
? п. п. 14.11. та 4.14 «г» - разом з пасажиром безпідставно перебував на проїжджій частині дороги;
? 9.9. – не увімкнув аварійну сигналізацію;
? 9.10. - не виставив знак аварійної зупинки або мигаючий червоний ліхтар;
? 15.11. – в умовах недостатньої видимості допустив стоянку на проїжджій частині дороги;
? 15.13 – вийшов з автомобіля і створив небезпеку для інших учасників руху;
? 15.14 – при вимушеній зупинці не прибрав транспортний засіб з дороги.
З урахуванням викладеного просив відмовити в задоволенні позову.
На підставі пояснень осіб, які беруть участь у справі, та наданих суду доказів встановлені наступні обставини і вияснені відповідно до них правовідносини.
Позивач ОСОБА_4 на підставі доручення володіє автомобілем НОМЕР_3, який належить ОСОБА_5, що підтверджено копіями доручення і технічного паспорта. Він же є власником автомобільного причепа марки ГКБ 8160 держномер 10613 АМ, що підтверджено копією технічного паспорта. Відповідач ОСОБА_1 володіє автомобілем НОМЕР_4 на підставі доручення, що підтверджено копією відповідного документа.
Приблизно о 10 год. 30 хв. 08 грудня 2006 року на 800 км. автодороги Київ-Луганськ-Ізварино автомобіль під керування відповідача здійснив наїзд на причіп та автомобіль, що стояли на автодорозі, внаслідок чого причіп і обидва автомобілі отримали механічні пошкодження. Ця обставина підтверджена матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 3-195/07, не оспорюється особами, які беруть участь у справі.
Суд вважає доведеним, що дорожньо-транспортна пригода відбулось із-за порушень Правил, допущених відповідачем ОСОБА_1. Вина позивача ОСОБА_4 в дорожньо-транспортній пригоді відсутня.
Так, згідно даних огляду місця події та пояснень сторін судом встановлено, що автомобіль з причепом, яким керував позивач ОСОБА_4, зупинився в умовах недостатньої видимості (туману) з увімкненим світлом фар приблизно о 10 год. 30 хв. 08 грудня 2006 року на 800 км. автодороги Київ-Луганськ-Ізварино, і в цей час на причіп з автомобілем скоїв наїзд автомобіль під керуванням відповідача, що сторонами також не оспорюється.
Відповідач не заперечує тієї обставини, що в результаті наїзду був пошкоджений причіп і задня частина легкового автомобіля ВАЗ-2104.
Пояснення відповідача та свідка ОСОБА_7 про те, що незадовго перед цим зазначений автомобіль під керуванням позивача ОСОБА_4 нібито скоїв зіткнення з іншим невстановленим автомобілем, і при цьому сталися пошкодження передньої частини легкового автомобіля, є тільки припущенням і нічим об’єктивно не підтверджені. Тому суд вважає доведеними твердження позивачів у тій частині, що автомобіль ОСОБА_5 після наїзду автомобілем відповідача за інерцією подався уперед і зіткнувся з іншим не встановленим вантажним автомобілем, що стояв попереду.
Постановою судді Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 07.02.2007 р. по справі № 3-195\07 про адміністративне правопорушення встановлено, що дорожньо-транспортна пригода відбулась з вини відповідача ОСОБА_1, який не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху.
Постановою вказаного суду від 20.02.2008 р. відмовлено в позові ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Донецькій області. Цим рішенням також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 12.1., 12.2 Правил.
З пояснень відповідача в судовому засіданні та в його письмового пояснення після дорожньо-транспортної пригоди встановлено, що він завчасно помітив автомобіль з причепом, який стояв на проїжджій частині дороги з увімкненими габаритними вогнями.
Аналізуючи дії відповідача ОСОБА_1, який рухався по автодорозі в умовах недостатньої видимості (туману), суд вважає, що, помітивши перешкоду у вигляді автомобіля з причепом, котрі стояли на проїжджій частині дороги, він повинен був діяти у відповідності до п. 12.3 Правил, якими передбачено, що у випадку виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно здатен помітити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди.
Натомість, водій ОСОБА_1 не вжив заходів щодо зупинки транспортного засобу, що встановлено з його письмового пояснення, яке знаходиться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а почав об’їжджати автомобіль з причепом праворуч через місце для зупинки громадського транспорту, що встановлено постановою суду від 20 лютого 2008 року, тобто там, де можуть перебувати пішоходи.
Таким чином, суд впевнився в тому, що відповідачем порушено вимоги п.п. 12.1., 12.2., 12.3 Правил, і ці порушення знаходяться в причинному зв’язку з настанням негативних наслідків, якими є наїзд на автомобіль позивача ОСОБА_5 з причепом та їхнє пошкодження.
Правилами дійсно передбачено, що при вимушеній зупинці на транспортному засобі повинна бути увімкнена аварійна сигналізація, а також виставлений знак аварійної зупинки або мигаючий червоний ліхтар (п.п. 9.9., 9.10.), але пояснення представника позивача про те, що позивачі ОСОБА_4 тільки-но зупинились для вияснення причин, з яких в попутному напрямку зупинились декілька автомобілів, не спростовані. Тобто у водія ОСОБА_4 не було часу для виставлення знаку аварійної зупинки. Крім того, зазначені заходи вживаються для того, щоб автомобіль, що зупинився, був помітним для інших учасників руху, але відповідач дав пояснення про те, що він заздалегідь помітив автомобіль з причепом, що стояли на проїжджій частині, із-за увімкнених габаритних вогнів. Недотримання цих, та інших положень Правил, зокрема, тих, що забороняють відчиняти двері автомобіля, виходити на проїжджу частину дороги та ін., не перебувають в причинно-наслідковому зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою, тому що суд упевнився в тому, що відповідач ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 12.1., 12.2., 12.3 Правил, і ці порушення знаходяться в причинному зв’язку з настанням негативних наслідків.
Правовідносини між позивачами і відповідачем у даному випадку регулюються статтею 1187, а не статтею 1188 ЦК України, тому що шкода позивачам завдана не внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, оскільки судом встановлено, що автомобіль ОСОБА_5 з причепом стояли непорушно в той час, коли на них здійснив наїзд автомобіль під керуванням відповідача ОСОБА_1.
Зокрема, частиною 5 статті 1187 зазначеного Кодексу передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Таких обставин судом не встановлено, тому відповідач повинен відшкодувати спричинену шкоду у повному обсязі.
Позивачі надали докази заподіяної їм шкоди, які відповідачем не оспорені. Згідно висновків судової автотехнічної експертизи № 1920\27 від 16.01.2009 р. позивачеві ОСОБА_5 внаслідок пошкодження автомобіля завдано шкоду на 8692 грн. 96 коп., за висновками спеціаліста № 18\12\06\1 від 15.12.2006 р. причіп не підлягає ремонту і тому суд вважає доведеним, що позивачеві ОСОБА_4 спричинено шкоду у розмірі 638 грн.40 коп.
Позивач ОСОБА_4 поніс витрати в розмірі 180 грн. на оплату послуг спеціаліста і 516 грн.16 коп. за проведення експертизи, що підтверджено відповідними квитанціями; а позивач ОСОБА_5 – витрати в розмірі 220 грн. на оплату послуг спеціаліста, їх позовні вимоги в цій частині судом задовольняються, тому вказані суми підлягає стягненню з відповідача.
Суд вважає доведеним, що позивачам ОСОБА_4 і ОСОБА_4 внаслідок дій відповідача заподіяно моральну шкоду.
Протиправними діями відповідача пошкоджено автомобіль, який був у користуванні позивача ОСОБА_4, а також його причіп. Із-за численних пошкоджень транспортного засобу позивач тривалий час позбавлений можливості ним користуватись, а причеп внаслідок дорожньо-транспортної пригоди непридатний для подальшого використання, що зазначено у висновках спеціаліста. Дорожньо-транспортна подія порушила душевну рівновагу позивачів ОСОБА_4, тому що вони переживали за стан свого майна та своє здоров'я. оскільки в момент наїзду на транспортний засіб перебували в безпосередній близькості від місця події. Позивач ОСОБА_4 займалась підприємницькою діяльністю, що підтверджено копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, і згідно їхніх пояснень та пояснень представника позивачів, що не спростовано відповідачем, в процесі здійснення підприємницької діяльності користувалась послугами свого батька ОСОБА_4, який на автомобілі та причепі перевозив її майно.
Враховуючи викладене, а також ступінь та характер моральних страждань позивачів і те, що непоправних наслідків для них не настало, суд вважає за можливе стягнути з відповідача у відповідності до ст. 1167 ЦК України на користь позивачки ОСОБА_4 суму 500 грн., на користь позивача суму 1000 грн., які будуть справедливою сатисфакцією за заподіяну їм моральну шкоду.
При зверненні до суду позивач ОСОБА_3 сплатив судовий збір в розмірі 175 грн., хоча повинен був сплатити 101,81 грн. (93,31 + 8,5), тому належно сплачений ним судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
Суду надані дані про те, що позивач ОСОБА_3 поніс витрати на правову допомогу, його представник брав участь при розгляді справи, тому ці витрати також стягуються з відповідача у сумі 1500 грн.
Оскільки суд стягує з відповідача на користь позивача ОСОБА_5 вартість пошкоджених деталей автомобіля, які підлягають заміні, то ці деталі позивач повинен повернути відповідачеві. Аналогічне рішення суд приймає щодо причепа, тому що з відповідача суд стягує на користь позивача ОСОБА_3 вартість причепа, який не підлягає ремонту.
На підставі ст.ст. 1167, 1187 ЦК України, керуючись ст.ст. 88, 208, 213-215 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 грн., в задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 відшкодування шкоди у розмірі 8 692 грн.96 коп., витрати на оплату спеціаліста 220 грн., а всього 8912 (вісім тисяч дев’ятсот дванадцять) грн.96 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 відшкодування шкоди у розмірі 638 грн.40 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн., на відшкодування моральної шкоди 1000 грн., витрати на оплату спеціаліста у розмірі 180 грн., на оплату експертизи 516 грн.12 коп., частину витрат на сплату судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 101 грн.81 коп., а всього 3936 (три тисячі дев’ятсот тридцять шість) грн. 33 коп. В задоволенні решти позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави витрати з інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 07 грн.50 коп.
Зобов’язати ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 після відшкодування ним позивачеві матеріальних збитків пошкоджений автомобільний причіп марки ГКБ-8160, база ВАЗ.
Зобов’язати ОСОБА_5 повернути ОСОБА_1 після відшкодування ним позивачеві матеріальних збитків пошкоджені деталі автомобіля ВАЗ-2104: фаркоп, бампер передній, фару ліву, бризковик переднього крила лівий з лонжероном, крило переднє ліве.
Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку на протязі 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана на протязі 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя
ОСОБА_9