Справа № 22-ц-339/11                     Головуючий у І інстанції Пінкевич Н.С.

Категорія 26                                        Доповідач у 2 інстанції Малород

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2011 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційний суд Київської області в складі:

Головуючого судді:          Поліщука М.

суддів: Малорода О.І., Голуб С.А.,

          при секретарі: Мягкій Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного округу Київської області ОСОБА_3, Національний банк України про визнання недійсним кредитного договору,-

ВСТАНОВИЛА:

          В лютому 2010 року позивачі звернувся до суду з даним позовом.

          Мотивували вимоги тим, що 19 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та банком укладено кредитний договір, яким відкрито кредитну лінію у розмірі 150 000 доларів США. На забезпечення умов цього договору між ОСОБА_2 та відповідачем укладено також іпотечний договір, а саме нерухомого майна: житловий будинок, який знаходиться за адресою: Київська область, с. Білогородка, вулиця Жукова, 68. В зв’язку з погіршенням їх матеріального становища в 2008 році змоги оплачувати кредит вони не мали, тому неодноразово звертались до відповідача з заявами про реструктуризацію, на які відповідь не отримували. При детальному вивченні ними умов договору дійшли висновку, що вони суперечать вимогам чинного законодавства, а тому є недійсними з моменту укладення. Договір укладено в іноземній валюті банком, що не має індивідуальної ліцензії.

Під час розгляду справи позивачами було доповнено позовні вимоги, а саме просили визнати несправедливими та недійсними певні умови кредитного договору; та визнати несправедливим в цілому кредитний договор від 19 жовтня 2007 року з посиланням на ЗУ «Про захист прав споживачів».

Рішенням суду у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги, мотивуючи вимоги тим, що судом першої інстанції під час розгляду справи було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

А саме, судом першої інстанції при вирішення справи не застосовано норми Закону України «Про захист прав споживачів»та норми законодавства, які визначають виконання зобов’язань у певній грошовій одиниці та порядок здійснення валютних операцій банками.

Апеляційну скаргу слід відхилити.

Згідно ст. 308 ч.1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що 19 жовтня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1 укладений договір № КІVVGA00000029, за яким отримано кредит в розмірі 150 000 дол. США на строк до 19 жовтня 2027 року.

З метою забезпечення виконання зобовязання між банком та ОСОБА_2 того ж дня укладено іпотечний договір.

Відповідно до ст. 6 та ст. 627 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд вірно вважав, що при укладенні умов договору про надання кредиту від 19 жовтня 2007 року ОСОБА_1 діяв вільно, виходячи з власних інтересів, прийняв рішення про вибір контрагента та про вступ з ним у договірні відносини, на власний розсуд визначив характер договору, який вони уклали, його умови (зміст), у тому числі валюту зобов’язання.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

З матеріалів справи вбачається, ПАТ «ПриватБанк»володіє ліцензією на здійснення операцій з валютними цінностями, виданою Національним банком України 04 грудня 2001 року за № 22 та 04 грудня 2001 року за № 22-1 (а.с.37-39), що спростовує посилання апелянтів на відсутність у банка повноважень на здійснення валютного кредитування.

Доводи апелянтів про незастосування судом першої інстанції положень Закону України «Про захист прав споживачів»не є обгрунтованими, оскільки його застосування до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Інших доводів, які спростовували б законність і обґрунтованість постановленого судом першої інстанції рішення апеляційна скарга в собі не містить.

          Колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України колегія відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ч. 1 ст. 308, 315 ЦПК України колегія ,-

УХВАЛИЛА:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

          Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 вересня 2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий :

Судді :