УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2007 р. м.Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої: Павлишиної А.Т.
суддів : Р.Й.Матківського, О.Є.Меленко
секретаря : ГаранН.І.
з участю:
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства ім. Шевченка ( с Глибоке Богородчанського району) про стягнення заборгованості по заробітній платі за апеляційною скаргою голови фермерського господарства ім. Шевченка на рішення Богородчанського районного суду від 15листопада 2006 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Голова фермерського господарства ім. Шевченка оскаржує рішення Богородчанського районного суду від 15 листопада 2006 року, яким задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто на його користь з фермерського господарства ім. Шевченка 316.46грн. заборгованості по заробітній платі та судові витрати.
У апеляційній скарзі на рішення апелянт посилається на те, що судом при вирішенні спору не взято до уваги ряд обставин , які мають суттєве значення для правильного вирішення спору і це призвело до ухвалення незаконного рішення. Так, Законом України „Про статус гірських населених пунктів" держава гарантувала встановлення доплат до ціни сільськогосподарської продукції, яка вироблена в місцевостях, що віднесені до статусу гірських. Однак зазначені гарантії державою не виконуються і нею не придбавається сільськогосподарська продукція у виробників, що знаходяться у гірських населених пунктах. Вважає, що у зв"язку з цим фермерське господарство не мало економічних підстав для підвищення тарифних ставок і посадових окладів, оскільки не несе відповідальності за невиконання державою своїх гарантій. Вважає що дія Постанови KM України від 11.08.1995 року № 648 не поширюється на сільськогосподарське підприємство, яким є фермерське господарство ім. Шевченка. Крім цього, суд обґрунтовував своє рішення п. 1 вищезгаданої постанови та не взяв до уваги положень законів України
Справа № 22-ц-59/2007р. Головуючий у 1 інстанції: Битківський Л.М
Категорія Доповідач: Павлишина А.Т
від : 15.02.1995р. № 56; 24.06.2004 року № 1877; від 5.04.2001 року № 2371, від 17.12.1998 року № 320 та листів ДПАУ з цього приводу. Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовити.
Вислухавши доповідача, доводи апелянта ОСОБА_2, який вимоги апеляційної скарги підтримав, заперечення ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, щоОСОБА_1 з травня 2005р. до 1.11.2005 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, місцем знаходження якого є населений пункт ( с Глибока Богородчанського району), що має статус гірського . Зарплата відповідачем у 2005році нараховувалась і виплачувалась без врахування 25% надбавки, що встановлена Постановою KM України від 11 серпня 1995 p. N 648 „Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах" і сам відповідач зазначеної обставини не спростовував.
З матеріалів справи, зокрема довідки про доходи ОСОБА_1, що видана 15.08.2006 року вбачається, що заробітна плата позивача у 2005 році склала 1265 грн. 85 коп. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що борг перед позивачем складає 316.46 грн. ( як 25% від загальної суми заробітку у 2005 році) і стягнув зазначену суму.
Посилання апелянта на те, що господарство не мало економічних підстав для підвищення тарифних ставок і посадових окладів своїх працівників, оскільки держава не придбавала сільськогосподарської продукції у виробників, що знаходяться у гірських населених пунктах не заслуговують на увагу, оскільки спір виник не з приводу підвищення тарифних ставок і посадових окладів, а стягнення надбавки, що гарантована п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.1995 р. № 648 „Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах". Крім цього, відповідач не подав жодних доказів того, що невиконання зобов'язань держави з приводу закупівлі сільськогосподарської продукції у нього якимось чином пов"язано з місцем знаходження його, як виробника, у гірському населеному пункті.
Рішення судом постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його обґрунтованості.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу голови фермерського господарства ім. Шевченка відхилити, а рішення Богородчанського районного суду від 15 листопада 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності негайно, хоч може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу проголошення.
Судді: А.Т.Павлишина
Р.Й.Матківський
О.Є.Меленко