РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2006р.. м.Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої: Павлишиної А.Т.
суддів: Горблянського Я.Д., Матківського Р.Й.
секретаря : Юрків І.М.
з участю: адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 7 листопада 2006 року, -
встановила:
3.11.2005 р. ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про виконання зобов'язання . Позовні вимоги мотивувала тим, що згідно розписки від 14.07.1998р. відповідач зобов'язувався через п"ять років з часу написання розписки сплатити їй за її відмову від проживання в належному йому будинку 10 000 доларів США. Оскільки по закінченню оговореного терміну відповідач зобов'язання не виконав, позивачка просила суд стягнути з нього 50 100 грн, що еквівалентно 10 000 доларам США.
14.12.2005р. ОСОБА_2 звернувся в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання зобов'язання недійсним та мотивував вимоги тим, що є власником будинку АДРЕСА_1, отриманого в дар від своєї матері ОСОБА_4 в 1992р. Після смерті матері його сестра ОСОБА_3, претендуючи на спадщину, вимагала від нього компенсації неотриманої нею частки спадщини і він , внаслідок психологічного тиску з боку відповідачки , написав 14.07.1998р. розписку.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 7.11.2006р. позов ОСОБА_3 задоволено, в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі на рішення суд ОСОБА_2 посилається на його незаконність через порушення судом норм матеріального права та неправильну
Справа № 22-1573/2006р. Головуючий у 1 інстанції :Барашков В.В.
Категорія Доповідач : Павлишина А.Т.
оцінку обставин справи. Зокрема, суд, задовольняючи позов ОСОБА_3, посилався на ст..4 ЦК України, хоча саме ця норма права передбачає, що цивільні права та обов"язки виникають з підстав, передбачених законом, або з дій громадян, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов"язки, а видане ним ОСОБА_3 зобов'язання про сплату 10 000 доларів США не ґрунтується на законі, так як відсутня і будь-яка угода, з якої б випливало подібне зобов"язання. Бо як встановлено судом, позивачка вимагала компенсації за нестриману спадщину після смерті матері, однак ніякої спадщини їй не належало. Не дав оцінки суд ї його доводам про те, що така розписка ним написана внаслідок тривалого психологічного тиску зі сторони позивачки. Просив рішення суду скасувати та постановити нове, яким його позов задовольнити, а в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
Вислухавши доповідача, доводи апелянта ОСОБА_2, який вимоги апеляційної скарги підтримав, його адвоката, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає,що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.1998р. ОСОБА_2 написана розписка , згідно якої він зобов'язувався через п"ять років після написання такої виплатити ОСОБА_3 10 ООО доларів США як компенсацію втраченої вигоди за відмову від проживання її сім"ї в будинку відповідача.
Суд, задовольняючи вимогу ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 50 100 грн(еквівалент 10 000 доларів США), та відмовляючи в задоволенні вимоги ОСОБА_2 про визнання взятого ним зобов'язання незаконним, мотивував тим, що зобов'язання, які виникли з підстав, передбачених ст..4 ЦК УРСР (ред.1961р.) повинні виконуватись, а посилання ОСОБА_2 про застосування ОСОБА_3 щодо нього морального тиску з метою отримання зобов'язання не заслуговує на увагу.
Однак, такий висновок суперечить вимогам закону та не відповідає встановленим обставинам справи.
Відповідно до положень ст.4 ЦК УРСР(ред. 1961р.) та ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з підстав, передбачених законом або з дій громадян та організацій, хоч і не передбачених законом, але які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права та обов'язки.
Суд, постановляючи рішення про задоволення вимог ОСОБА_3 та , посилаючись при цьому на норму ст.4 ЦК, проте, не вказав з яких законних підстав виникло зобов'язання ОСОБА_2 про виплату позивачці 10 000 доларів США.
В той же час суд встановив, що зобов'язання ОСОБА_2 виникло в зв'язку з вимогою ОСОБА_3 про виплату їй компенсації за неіснуючу спадщину після смерті їх з відповідачем матері - ОСОБА_4 Також з матеріалів справи вбачається, що мав місце факт реєстрації в 1996р. в службі безпеки звернення ОСОБА_2 за захистом від погроз та вимог про сплату позивачці грошей, що підтверджується довідкою управління СБУ в Івано-Франківській області (а.с.65), свідок ОСОБА_5, чоловік позивачки, підтвердив факт звернення дружини відповідача зі скаргою в органи міліції (а.с.97), ОСОБА_2 6.02.1996р. складено заповіт на користь позивачки на 1/4 частину свого будинку(а.с.19). Суд вважає, що дані обставини є підтвердженням доводів ОСОБА_2 про те, що
з
написання ним розписки відбулося внаслідок довготривалих домагань зі сторони позивачки, та приходить до висновку, що зобов"язання, видане ОСОБА_2 14.07.1998р. ОСОБА_3 не тільки не ґрунтується на законі, а й вчинений ним даний правочин проти його справжньої волі та внаслідок психічного тиску з боку позивачки . Тому при наведених обставинах суд вважає, що такий правочин слід визнати недійсним (ст.57 ЦК УРСР; ст.231 ЦК України), а вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 50 100 грн. - безпідставними.
Крім того, рішення суду суперечить і нормам ст.ст. 14, 214 ЦК України,
які передбачають, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є
обов"язковим для неї, а у випадку відмови особи від виконання
одностороннього правочину, інша особа, яка вважає , що такою відмовою порушено її права, вправі вимагати не виконання одностороннього правочину, а захисту порушеного права.
При наведених обставинах рішення суду підлягає до скасування, а по справі слід постановити нове рішення та позов ОСОБА_6 про визнання недійсним вчиненого ним 14.07.1998р. правочину - розписки про виплату 10 000 доларів США ОСОБА_3 задовольнити, а в позові ОСОБА_3 про стягнення цих грошей з ОСОБА_6 відмовити.
Керуючись ст.ст. 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, апеляційний
суд -
ВИРІШИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Івано-Франківського міського суду від 7.11.2006р. скасувати та постановити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити. Визнати правочин (розписку) ОСОБА_2 від 14.07.1998р. недійсним.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення 50 100 грн. відмовити.
Рішення набуває чинності негайно , однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання ним законної сили.
Судді: А.Т.Павлишина
Я.Д.Горблянський
Р.Й.Матківський