УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2007р. м. Івано-Франківськ
Колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Соколовського В.М.,
суддів: Бідочко Н.П., Шишка А.І.,
секретаря Юрків І.П.,
з участю: апелянта ОСОБА_1,
представників відповідачів Коновалової О.В.,
Костеревої О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду від 08 листопада 2006 року, -
встановила:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до прокуратури Івано-Франківської області про визнання протиправними дій щодо прийняття до розгляду його заяви про злочин від 20.12.2005 року, яка була адресована Службі безпеки України, передоручення її розгляду прокуратурі м. Івано-Франківська, визнання протиправною бездіяльності щодо розгляду цієї заяви по закону та зобов'язання направити дану заяву до Генеральної прокуратури України.
Заявою від 07.11.2006 року позивачем збільшено позовні вимоги, він також просив визнати необ'єктивним розгляд прокуратурою м. Івано-Франківська його заяви від 20.12.2005 року та визнати неправомірними дії прокуратури міста щодо ненаправлення до прокуратури області рішення про розгляд заяви від 30.01.2006 року з інших питань всупереч вимог ст. 227 КПК України.
Ухвалою міського суду від 07.11.2006 року прокуратура м. Івано-Франківська залучена до участі в справі як співвідповідач.
Постановою Івано-Франківського міського суду від 08 листопада 2006 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю заявлених вимог.
На дану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, зазначивши, що судом при розгляді справи порушено вимоги ряду статтей: ст. ст. 6, 19 Конституції України; ст. ст. 2, 4-11 КАС України; ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд не зумів забезпечити всебічний та об'єктивний розгляд справи та всупереч ч.2 ст. 123 і ч.З ст. 159 КАС України не встановив всі обставини, що мають значення для вирішення справи. А тому його висновки не відповідають цим обставинам. Зокрема, суд був зобов'язаний ознайомитися та оголосити в судовому засіданні заяву про злочин від 20.12.2005 року і на її підставі встановити конкретний закон, що підлягав до застосування. Всупереч цьому, суд перелічив велику кількість різних норм, що не мають значення для вирішення закладених позовних вимог і не підлягали до застосування та відкинув ті норми, якими слід було керуватися.
Просив оскаржувану постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, або ж ухвалити нове рішення, яким задоволити його позов.
Справа №22-а-18/2007р. Головуючий у 1 інстанції Перегінець Л.В.
Категорія 14 Доповідач Соколовський В.М.
В судовому засіданні апелянт підтримав вимоги скарги з вище зазначених мотивів та просив її задовольнити.
Представник прокуратури Івано-Франківської області вимоги апеляційної скарги не визнала, вважає постанову міського суду законною і обґрунтованою, а вимоги скарги безпідставними. Зазначає, що Генеральною прокуратурою України, згідно Закону України „Про прокуратуру", було направлено для розгляду прокуратурі області заяву позивача від
20.12.2005 року. Оскільки в заяві йшлося про правомірність дій правоохоронних органів
м. Івано-Франківська, заяву було направлено для розгляду прокуратурі м. Івано-Франківська
за підслідністю, що не суперечить Закону України „Про звернення громадян". Просила
постанову суду залишити в силі, а апеляційну скаргу відхилити.
Представник прокуратури м. Івано-Франківська також не визнала вимоги апеляційної скарги та пояснила, що відповідно до вказівки прокуратури області від 13.01.2006 року було розглянуто заяву ОСОБА_1, про що 30.01.2006 року йому направлено відповідь. Не виконувати чи самостійно перенаправляти заяву позивача до вищестоящого органу, в прокурора міста не було підстав та повноважень. Надану відповідь ОСОБА_1 вважає повною і обґрунтованою, тому просить постанову міського суду залишити в силі як цілком законну, а апеляційну скаргу відхилити як безпідставну.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Судом встановлено, що 20.12.2005 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про злочини до Голови Служби безпеки України.
Вказана заява була направлена Генеральній прокуратурі України, яка листом НОМЕР_2 направила її для перевірки викладених доводів та
прийняття рішення до прокуратури Івано-Франківської області.
13.01.2006 року прокуратура Івано-Франківської області направила дану заяву для розгляду та вирішення прокуратурі м. Івано-Франківська, яка за наслідком розгляду заяви, 30.01.2006 року надала відповідь ОСОБА_1 за НОМЕР_1 про те, що підстав для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України немає, в зв'язку з відсутністю в діях працівників правоохоронних органів Івано-Франківської області ознак будь-якого складу злочину.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про прокуратуру", органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим.
Статтями 12, 17 зазначеного Закону передбачено, що прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. Слідчі прокуратури проводять попереднє слідство у справах про діяння, що містять ознаки злочину, віднесені законом до їх підслідності, а також в інших справах, переданих їм прокурором.
Згідно ст. 97 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню. По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: 1) порушити кримінальну справу; 2) відмовити в порушенні кримінальної справи; 3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Ухвалюючи постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, з чим погоджується і колегія суддів, що прокуратура області, отримавши для розгляду заяву позивача та враховуючи правила підслідності і порядок розгляду заяв та скарг громадян, не вправі була повертати Генеральній прокуратурі дану заяву і з цих же підстав правомірно направила її на розгляд до прокуратури міста.
Також суд зробив правильний висновок і про те, що прокуратурою міста правомірно проведено перевірку заяви ОСОБА_1 та дано ґрунтовну відповідь в порядку, передбаченому ст. ст. 18-20 Закону України „Про звернення громадян", не вбачаючи при цьому підстав для проведення перевірки згідно ст. 97 КПК України.
Фактів, які б стверджували про неналежний чи неякісний розгляд заяви, чи яким-небудь чином це вплинуло на безсторонність розгляду, виходячи із залежності та підлеглості прокуратури міста вищестоящим прокурорам, позивач суду не надав і не встановлено це і матеріалами справи.
Посилання апелянта на порушення міським судом норм матеріального і процесуального права, а також однобічного, необ'єктивного та неповного з'ясування обставин справи і невідповідності висновків суду обставинам справи, є необгрунтовані та безпідставні, оскільки заперечуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
Ухвалена судом першої інстанції постанова відповідає нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують її законності та обґрунтованості, тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 198, 200,205,206 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду від 08 листопада 2006 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.
Головуючий: В.М. Соколовський
Судді: Н.П. Бідочко
А.І. Шишко