Справа № 2-5/2008 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2008 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:
головуючого - судді Валуєвої В.Г.. при секретарі Лазоренко Д.М. . за участі адвоката ОСОБА_1. представника відповідача ОСОБА_2 , позивача ОСОБА_3. третьої особи ОСОБА_4.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом
ОСОБА_3 до комунального позашкільного навчального закладу «Центр туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді Інгулецького району» про зміну формулювання причини звільнення та стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИ В:
З названим позовом позивач ОСОБА_3 звернулася до суду. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала у позовній заяві, що 4 листопада 2004 року вона була прийнята на посаду методиста та керівника гуртка в Міський центр туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді (далі - Центр), про що було видано наказ та вона приступила до виконання своїх обов'язків. З лютого 2005 року у неї склалися неприємні стосунки з директором Центру ОСОБА_4, тому що вона пред'являла до неї - позивача - необґрунтовані претензії та переслідувала її за те, що відстоювала правду. Вона змушена була писати звернення на неправомірні дії ОСОБА_4 не тільки щодо неї, а й щодо інших працівників. ОСОБА_4 погрожувала їй, що вона працювати в Центрі не буде, тому запропонувала їй написати заяву про звільнення, яку вона писати відмовилась, а керівник ОСОБА_4 створювала нестерпні умови роботи.
01 грудня 2005 року вона написала заяву про звільнення по переводу, але керівник ОСОБА_4 запропонувала їй відпрацювати 2 тижні, а через 2 тижні не віддала їй трудову книжку, мотивуючи тим, що заяву про звільнення вона - позивач - не подавала.
16 грудня вона - позивач - написала нову заяву про звільнення . яку зав. РВНО Інгулецького району передав 19 грудня 2005 року. Після цього керівник Цен гру ОСОБА_4 знову запропонувала їй написати заяву про звільнення, і 26 грудня 2005 року вона отримала трудову книжку, в якій був запис про її звільнення 22 грудня 2005 року за наказом № 146 згідно ст. 40 п. 4 КЗпП України.
Формулювання звільнення вона вважає незаконним, тому що прогулів у неї не було, пояснень з приводу прогулів вона нікому не надавала і працювала на своєму робочому місці, визначеному при прийомі на роботу. Крім того, з наявного табелю виходів на роботу, вбачається, що на роботу вона виходила кожного дня. 30 листопада 2005 року їй було вручено у присутності директора школи № 56 запрошення на засідання ПК. 01 грудня 2005 року вона з'явилась на засідання ПК та пояснила, що прогулів не має. ОСОБА_5 не слухаючи її пояснення, вирішили змінити її робоче місце, але про звільнення мови не було.
2
Вона вважає, що її звільнення за прогули - це розправа ОСОБА_4 з нею, тому що між ними виникали принципові суперечки з приводу роботи. Звільнення за вказаним формулюванням вважає незаконним та просить суд змінити формулювання звільнення, визнав наказ № 146 від 22 грудня 2005 року незаконним та зобов'язати відповідача внести зміни у запис про звільнення у її трудовій книжці, вказав причину її звільнення - власне бажання згідно ст. 38 КЗпП України, а також стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату та розрахунок у зв'язку зі звільненням у розмірі 500 гривень. Крім того, у зв'язку з незаконним звільненням їй було спричинено моральну шкоду, тому що був порушений її звичний спосіб життя, погіршився стан здоров'я. 02 грудня 2005 року після розмови з директором Центру у неї була втрата свідомості ї вона була доставлена до лікарні № 17 та була на лікарняному. Спричинену їй моральну шкоду вона оцінює у 50000 гривень і просить суд стягнути 50000 гривень на її користь з відповідача.
У судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги та просила задовольнити їх у повному обсязі. Пояснила, що поновлюватись на роботу вона не бажає. їй потрібно тільки змінити формулювання звільнення, оскільки її потрібно було звільнити по переводу. При звільнені вона не отримала премію та компенсацію за відпустку, що разом складає 500 гривень. Незаконним формулюванням звільнення їй відповідачем заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює у 50000 гривень та просить стягнути з відповідача на її користь. До неї почалися необгрунтовані вимоги з 01.02.2005 року, що можуть підтвердити інші методисти, які були на нараді. Вона протестувала проти приниження дітей. Коли видавалися накази і коли вони писалися, їй невідомо. У вихідний день вона вимушена була працювати, а відгулів за це не надавали, бо ніхто не бачив, що вона працювала. 02.12.2005 року її забрала «швидка» допомога. Вона була на робочому місці у школі № 56 і адміністрація не могла змінювати це місце робти у середині року, а 02.12.2005 року їй поставили прогул. Внаслідок моральних знущань вона перебувала на лікарняному. її звільнено 22.12.2005 року, а трудову книжку їй віддали 26.12.2005 року, а наказ про звільнення не надали і вона сама його розшукувала та коли подзвонила 25.01.2006 року, то їй повідомили, що в неї 2 тижні прогулів, а вона весь цей час знаходилась на робочому місці у школі № 56. її викликали на ПК, повідомлення вона отримала і прийшла 01.12.2005 року на ПК, але там мова про її звільнення не йшла, їй тільки говорили, щоб з школи № 56 вона йшла на роботу в Центр на Інгульці. Ніяких пояснень з цього питання вона не писала. Вона йшла на роботу тільки у школу № 56, а якби знала, що потрібно працювати на Інгульці, то не йшла б на роботу, оскільки це далеко і за проїзд треба платити. Про те, де вона буває у робочий час, вона відчитувалась керівництву школи № 56, оскільки працювала у цій школі.
Представник відповідача ( вона ж третя особа) ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача та пояснила, що позивач була прийнята на роботу 04.11.2004 року на посаду методиста. За усною домовленістю вона працювала у школі № 56, але це привело до безконтрольності. Вона перестала приходити на оперативні наради, не телефонувала про те, де вона знаходиться. У Центрі були оформлені методкабінети і методисти повинні були працювати в цих кабінетах, про що був виданий наказ. Але цей наказ позивач не підписала і у Центрі собі кабінет оформити не захотіла. Далі було видано наказ № 63 про упорядкування робочих місць і оформлення документів, і позивачеві надано строк для цього до 01.05.2005 року, з чим вона була ознайомлена, але підписати не захотіла. Вона попереджалась про неможливість порушень трудової дисципліни, але вона доповідала, що не може телефонувати зі школи № 56. Викликалася на оперативні наради і не з'являлася, тоді її викликали на ПК і порадили, щоб вона виконувала вказівки керівництва. Як керівник вона особисто спілкувалась з ОСОБА_6 лише у колективі, оскільки остання неадекватно реагує на зауваження. Після того, як вона перестала виконувати розпорядження керівництва. її попередили про неможливість цього, потім винесли догану. Вона особисто зачитала ОСОБА_3 наказ, показала їй її методкабінет, але вона не приїздила до Центру
3
і з'явилася лише 02.12.2005 року майже у 16 годин, про що було складено акт і чекала її, щоб написати заяву. Починаючи від 02.12.2005 року до 22.12.2005 року контролювали роботу позивача у школі № 56, але її там не було, про що також складенні акти. Позивача було прийнято на роботу методистом по військовому вихованню. За усною домовленістю було зроблена спроба, щоб ОСОБА_3 працювала при школі № 56. яку вибрали за згодою Дзержинського РВНО, бо у майбутньому планувалося відкрити філію Дзержинського району і ОСОБА_3 погодилась працювати при школі № 56, але філію не відкрили. При школі ОСОБА_3 працювала не перша, до неї там теж працювали люди, але на роботу вона приймалась до Центру. На звільнення ОСОБА_3 була надана згода ПК. На ПК вона, не зважаючи на запрошення, не з'явилась.05.12.2006 року знову не вийшла на роботу, провели розслідування і виявили її вдома, на лікарняному вона не була. Звільнити її з роботи ні по переводу, ні за власним бажанням було неможливо, бо вона не виходила на роботу. У день звільнення вона не захотіла розписатись у наказі та взяти свою трудову книжку, а розрахунок ведеться за карточками.
Вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволені позову позивачу слід відмовити за недоведеністю позовних вимог. Так, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що теж працювала методистом під керуванням ОСОБА_4 Працювати було важко, оскільки не надавалася методична допомога, тому вона звільнилась. ОСОБА_3 характеризує, як людину, яка має великі знання і працює з душею, на результат, їй нічого було пояснювати, бо сама знала, як і що потрібно робити, щоб всі бачили результат роботи, але це викликало незадоволення керівництва. ОСОБА_3 добросовісно працювала і не могла допускати прогулів. Свідок ОСОБА_8 1.В. пояснила, що до неї. як до голови профкому, звернулася директор Центру ОСОБА_4 з листом, в якому просила зібрати профспілкові збори, на яких поговорити з ОСОБА_3, щоб вона виходила на роботу. ОСОБА_3 дуже всі просили, щоб вона виконувала розпорядження директора Центру. Потім ОСОБА_4 звернулася з питанням щодо звільнення ОСОБА_3 Вона повинна була виходити на роботу до Центру, але вона говорила, що директор Центру не права. ОСОБА_3 вважала, що вона виходить на роботу, оскільки працює при школі № 56. Але був виданий по Центру наказ, згідно якого робоче .місце методиста знаходиться у Центрі, куди ОСОБА_3 виходити на роботу не хотіла. Крім того, перевіряли її наявність на роботі і в школі № 56. і в Міському центрі, але її не було ніде. Свою роботу вона не виконувала належним чином, на що були нарікання з боку керівництва. Спочатку після прийому на роботу вона з'являлась на наради, а потім перестала, у свій кабінет у Центрі ні разу не прийшла, її викликати на ПК і заслуховували на зборах. Вона не ходила на роботу і викликати її було неможливо, вона ставила себе вище за всіх. Дома її не було, у школі № 56 теж не було, на ПК, який зібрався з приводу її звільнення, вона не прийшла, тому згоду на її звільнення було надано у її відсутність. Свідок ОСОБА_9 пояснив, що він особисто був свідком того, що з вересня 2005 року ОСОБА_3 перестала повідомляти про своє місцезнаходження, стала вести себе сама по собі і вела себе зверхньо з усіма працівниками. Директор Центру просила її повідомляти, де вона, показала їй її кабінет, але вона не виходила на роботу. Скликали профспілкові збори, щоб вона з'являлась на роботу, але вона не виходила на роботу, тоді написали на ПК про дачу згоди на її звільнення. Директор з нею розмовляла тільки при свідках. З вересня 2005 року вона перестала з'являтися на роботі і не повідомляла, де вона знаходиться. її запрошували на засідання ПК. але вона відмовлялася, про що складали акта, їй казали дату засідання, але вона не з'являлася. До школи № 56 вони ходили до ОСОБА_3 з ОСОБА_8 1.В. Свідок ОСОБА_10 пояснила, що була керівником ОСОБА_3 під час її навчання в університеті і характеризує її позитивно, вона сумлінно виконувала свій графік навчання, дуже дисциплінована, на неї можна покластися, у неї яскраво виражений потяг до наукової праці. Вона знає ОСОБА_3 протягом семи років і за нею не було помічено фактів пропуску занять. Свідок ОСОБА_11 пояснив, що ОСОБА_3 працювала у
4
школі № 56. директором якої він являється. Свою роботу вона проводила самостійно, йому надавала допомогу, на роботу являлася вчасно, завжди говорила, де вона і коли буде на місці, дуже відповідальна. ОСОБА_4 він бачив у школі № 56 разів два. вона не піклувалася про визначення місця роботи ОСОБА_3 Він надав місце для роботи методиста на невизначений строк, на прохання Маторжинець, без договору оренди. Методист школі був потрібний, тому це питання відійшло на задній план. Він не знав, що у ОСОБА_3 інше місце роботи, навіть говорив, щоб сиділа в школі і він її не виганяє. Зі слів ОСОБА_3. знає, що вона їздила на наради, і секретар школи передавала їй інформацію, яка надходила для ОСОБА_3, правда інколи з запізненням. Свідок ОСОБА_12 пояснила, що до Центру прийшли працювати з ОСОБА_3 разом. Ніяких непорозумінь не було, вникали у суть роботи. ОСОБА_3 боляче сприймала негаразди і часто хотіла звільнитися, а вона її вмовляла тим, що все наладиться. На другий рік роботи ОСОБА_3 вийшла з-під контролю. її вмовляли працювати в колективі, але вона не хотіла, не сприймала зауваження, два тижні не приходила на наради, незважаючи на те, .що її попереджали, що з'я витися погрібно. У Центрі видавались накази про те. що місце роботи методистів у Центрі, що вони повинні оформити свої кабінети, але ОСОБА_3 на роботу у Центр не приходила. її розшукували, вмовляли, потім винесли догану, роз'яснювали, чому незручно, коли вона знаходиться у школі № 56. У грудні 2005 року вона приїхала до Центру, була дуже нервова, зайшла до директора, вони розмовляли, але оскільки ОСОБА_3 завжди дуже принижувала директора, їх розмови завжди відбувалися у присутності свідків, то і її запросили на розмову. ОСОБА_3 заявила, що не піде додому до 18 годин, а робочий день уже скінчився, сиділа вдягнена у шубі, та знепритомніла, їй викликали швидку допомогу, бо запропоновані їй ліки пити відмовилась, щоб її не отруїли. Вона потім передзвонила на передпокій до лікарні і взнала, що ОСОБА_3 відправлено додому. Вона пішла на лікарняний, не повідомивши нікого, а потім самі дізналися, що лікарняний у неї скінчився 15 грудня 2005 року, але на роботу вона не виходила. В неї були факти прогулів, але вона нікого слухати не хотіла, щоб якось розв'язати це питання. Вона нікого не поважала, про всіх говорила образливо, відмовлялась говорити з адміністрацією. Свідок ОСОБА_13 пояснила, що з приходом на роботу у Центр ОСОБА_3 робити стало легше, бо вона надавала методичну допомогу. Вона була у школі № 56 і її завжди можна було там знайти. Вона не могла прогулювати, бо знаходилась або в міськВНО. або на нараді. З нею легко працювати, а з ОСОБА_4 складно, оскільки методичних порад від неї не було. Свідок ОСОБА_14 пояснила, що вважає, що ОСОБА_4 принижувала честь ОСОБА_3 З ОСОБА_3 було легко працювати. Вона завжди була на місці у школі № 56. хороший спеціаліст, надавала допомогу у роботі і не могла не вийти на роботу. Свідок ОСОБА_15 пояснив, що недбалого відношення до роботи ОСОБА_3 не допускала, координація змінилася на краще з приходом до Центру ОСОБА_3. робота покращилась, методисти вільно з нею спілкувались і вона добросовісно відносилась до роботи. Свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17 надали пояснення, аналогічні поясненням свідка ОСОБА_15 Свідок ОСОБА_18 Є пояснила, що працювала з ОСОБА_3 у школі № 56 у одному кабінеті. ОСОБА_3 дійсно працювала, перша приходила і остання йшла додому. У разі відсутності, завжди попереджала, коли прийде і де вона знаходиться. Свідок ОСОБА_19 пояснила, що знає ОСОБА_3 як добросовісного робітника, наказу про її роботу у школі № 56 не було, але вона за усною домовленістю знаходилась там і в цій школі її завжди можна було знайти, документацію вона вела і зберігала у школі. Після проведення заходів по голодомору, ОСОБА_3 сказала, що не може більше працювати з Центром і їй надали роботу у Міському палаці дитячо-юнацької творчості «Горицвіт». Вона не схильна до прогулів, ніяких доповідних чи скарг на неї не було.
З матеріалів справи вбачається, що на роботу ОСОБА_3 було прийнято у Центр на посаду методиста (а.с. 49). з якої її звільнено згідно наказу № 146 від 22.12.2005 року за ст. 40 п.4 КЗпП України (а.с. 5, 48). Наказом по Цен гру за № 63 від 14.11.2005 року ОСОБА_3
5
T.B., як і іншим методистам Центру визначено робоче місце в кабінеті в приміщені Центру за адресою вул. Салютна, 22 (а.с. 47). З пояснень ОСОБА_20, та свідків, допитаних у судовому засіданні, вона вважала своїм робочим місцем школу № 56. що не відповідало дійсності, а тому на роботу до Центру за вказаною адресою, будучи ознайомленою з наказом, не з'являлась. Наказом по Центру за № 64 від 24.11.2005 року їй оголошено догану за невиконання наказу № 63 від 14.11.2005 року, який вона не оскаржила(а.с. 45). Наказом № 62 від 07.11.2005 року ОСОБА_3 попереджена про неможливість порушення трудової дисципліни (а.с. 46) за несвоєчасну явку на оперативну нараду, за не здачу плану роботи на місяць, не повідомлення адміністрації про свою відсутність у школі № 56, який ОСОБА_3 також не оскаржила. Про порушення ОСОБА_3 трудової дисципліни свідчать акти про її відсутність на роботі (а.с. 107. 108, 109). Звільнення ОСОБА_3 з посади методиста Центру за ст. 40 п. 4 КЗпП України узгоджено з профспілковим комітетом (а.с. 110-112). На лікарняному ОСОБА_3 була з 05.12.2005 року по 15.12.2005 року (а.с. 41). Ніяких доказів звернення до адміністрації Центру про звільнення з посади по переводу позивачем суду не надано. Допитані у судовому засіданні свідки - працівники Центру, підтвердили небажання ОСОБА_3 працювати в приміщенні Центру та виконувати вказівки адміністрації, пояснення інших свідків, допитаних у судовому засіданні, суд оцінює критично, оскільки прямими свідками зазначених обставин вони не були.
Таким чином, виходячи з встановленого у судовому засіданні, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача про зміну запису у її трудовій книжці формулювання звільнення, тому, що згідно з 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, затвердженої Наказом Мінпраці. Мін'юсту і Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58, усі записи у трудову книжку заносяться після видання наказу (розпорядження). Для видання наказу про звільнення позивача за ст. 38 КЗпП України, тобто за власним бажанням, у роботодавця не було ніяких підстав, тому, що не було і самої заяви позивача з проханням про це. Натомість підстави для звільнення за прогул перелічені у заяві керівника Центру до ПК про надання дозволу на звільнення ОСОБА_3 за ст. 40 п.4 КЗпП України(а.с. 115-116).
Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП. суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору, тощо).
За всі дні відсутності ОСОБА_3 на роботі складені відповідні акти, документи, які надані суду, та не підтверджують наявність поважних причин невиходу позивача на роботу.
Табель виходів на роботу, на який посилається позивач, не може бути єдиним та бездоганним документом, який свідчив би про перебування її на робочому місці у певні дні, при наявності інших належним чином складених документів, які свідчать про відсутність її на роботі.
Табель виходів на роботу здається до бухгалтерії для нарахування заробітної плати до закінчення поточного місяця, а тому працівник, у разі невиходу на роботу у цей час, може одержати у дні виплати заробітної плати зайво нараховані грошові суми, як це відбулося у даному випадку та про що свідчить довідка, яка є у матеріалах справи (а.с. 51).
Суд вважає безпідставними вимогу позивача про стягнення моральної шкоди, тому що відсутні протиправні дії роботодавця по відношенню до неї.
6
На підставі наведеного та керуючись ст. 232 КЗпП України, п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» ст. , ст. 15, 60, 81. 209, 213-215. 223. 294 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову до комунального позашкільного навчального закладу «Центр туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді Інгулецького району» про зміну формулювання причин звільнення та стягнення моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи на користь державного підприємства «Судовий Інформаційний центр» у сумі 7 гривень 50 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання до Дзержинського районного суду заяви про апеляційне оскарження рішення протягом 10 днів з дня оголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження рішення, але рішення набирає законної сили, якщо у встановлений законом термін до суду не надійде заява про апеляційне оскарження рішення.