УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2008 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

·  головуючого судді - Заїкіна А.П.,

·  суддів: Процик М.В., Федорової А.Є., 

з участю секретаря - Трошина К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 24. квітня 2008 р, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» про усунення порушеного права, -

встановила:

24 квітня 2008 року Суворовський районний суд м. Одеси за заявою державного виконавця Першого відділу ДВС Приморського районного управління юстиції у м. Одеси прийняв ухвалу про роз'яснення рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17.03.2005 року, в якому вказав, що на виконання вищевказаного рішення Відкрите Акціонерне Товариство (далі - ВАТ) «Одеський олійножировий комбінат» повинен надати ОСОБА_1, ОСОБА_2 у користування окреме житлове приміщення площею не менш 28 кв. м., яке повинно відповідати вимогам ст. 50 ЖК України, у відомчому житловому фонді (житлові будинки, або гуртожитки, які належать підприємству) на умовах видачі їм ордеру на його заняття, а у разі неможливості надання вищевказаного житлового приміщення у відомчому житловому фонді передати у власність позивачів окреме житлове приміщення площею не менш 28 кв. м., яке повинно відповідати вимогам ст. 50 ЖК України.

Не погодившись з вищевказаною ухвалою ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, як незаконну та необгрунтовану, у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права: видача ордера на житлове приміщення, яке знаходиться у приватній власності юридичної особи не передбачена Житловим кодексом України; суд постановив ухвалу з питання, яке позивачами не порушувалося.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, законність і обгрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Стаття 221 ЦПК передбачає, якщо рішення суду є незрозумілим для державного виконавця то суд за його заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його сутті.

Як вбачається з матеріалів справи 17.03.2005 року Суворовський районний суд м. Одеси прийняв рішення, яким зобов'язав Відкрите Акціонерне Товариство «Одеський олійножировий комбінат» надати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у користування благоустроєне окреме житлове приміщення площею не менше 28 кв. м. у м. Одеса (а. с. 66 - 68).

Справа № 22ц-2949/08          Категорія - ЦПК

Головуючий у першій інстанції - Кисельов В.К.

Доповідач - Заїкін А.П.

30.11.2005 року Суворовський районний суд прийняв ухвалу, в якій роз'яснив державному виконавцю, що відповідно до вимог виконавчого документа ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» повинно надати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у користування окреме житлове приміщення площею не менше 28 кв. м., яке повинно відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам в м. Одесі, на умовах видачі ордеру на зайняття жилого приміщення.

29.10.2007 року, відповідно до ст. ст. 5, 33 Закону України «Про виконавче провадження», до Суворовського районного суду м. Одеси за підписом начальника Першого відділу Державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі надійшла заява з проханням встановити спосіб та порядок виконання рішення суду (а. с. 85 - 86).

24.04.2008       року Суворовський районний суд м. Одеси за результатами розгляду заяви прийняв ухвалу,  в якій роз'яснив державному виконавцю, що на виконання рішення суду ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» повинен надати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у користування окреме житлове приміщення площею на менш 28 кв. м., яке повинно відповідати вимогам ст. 50 Житлового кодексу України, у відомчому житловому фонді (житлові будинки, або гуртожитки, які належать підприємству) на умовах видачі їм ордеру на його заняття, а у разі неможливості надання вищевказаного житлового приміщення у відомчому житловому фонді передати у власність позивачів окреме житлове приміщення площею не менш 28 кв. м., яке повинно відповідати вимогам ст. 50 ЖК України.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята без порушень норм матеріального та процесуального права.

Як вказано вище, ще 30.11.2005 року Суворовський районний суд прийняв ухвалу, в якій роз'яснив державному виконавцю, що відповідно до вимог виконавчого документа ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» повинно надати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у користування окреме житлове приміщення в м. Одесі на умовах видачі ордеру на зайняття жилого приміщення. Відповідно до ст. ст. 124, 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на території всієї України. Однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду. Вказана ухвала суду оскаржена ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» не була та є чинною.

Колегія суддів приймає до уваги і те, що оскаржувана ухвала не змінила змісту рішення суду про надання позивачам у користування окремого благоустроєного житлове приміщення площею не менше 28 кв. м. у м. Одеса

Посилання ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» в апеляції на те, що воно не має права видавати ордер на підставі ст. 58 ЖК України не заслуговує на увагу, оскільки в ухвалах Суворовського районного суду м. Одеси від 24.04.2008 р. вказівок на те, що ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» зобов'язаний видати ордер з посиланням на цю правову норму немає.

Керуючись ст. 307 ч. 2 п. 1, ст. 312 ч. 1 п. 1, 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Відкритого Акціонерного Товариства «Одеський олійножировий комбінат» відхилити.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.