Справа № 22-1810/ 08

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий у 1-й інстанції: Семікін В.В.

Суддя-доповідач: Сапун О.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

11 червня 2008 року                                                                 м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                                   Сапун О.А.

Судців:                                               Краснокутської О.М.

Пільщик Л.В.

При секретарі:                                   Буримі В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 лютого 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Орган опіки та піклування Комунарської райдержадміністрації м. Запоріжжя, приватний нотаріус Лучко Ніна Григорівна, ОСОБА_5, про визнання договору купівлі-продажу житлового приміщення недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2007 року ОСОБА_1. звернулася до суду з вищезазначеним позовом.

Зазначала, що на підставі свідоцтва № 21820 про право власності на житло від 30 грудня 2003 року, яке видане Комунарською районною адміністрацією Запорізької міської ради, разом з дочкою ОСОБА_2. була власницею однокімнатної квартириАДРЕСА_1. 06 вересня 2004 року вона від свого імені та від імені дочки ОСОБА_2., 1991 року народження, уклала з ОСОБА_6., від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_4., договір купівлі-продажу вищевказаної квартири за 6000 грн. Проте гроші за квартиру вона не отримала. У січні 2007 року ОСОБА_6. померла. За позовом брата померлої ОСОБА_6. - ОСОБА_3. рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2007 року ОСОБА_1., ОСОБА_2. визнано такими, що втратили

право користування спірною квартирою з наступним зняттям їх. з реєстрації за вказаною адресою. Оскільки договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 що посвідчений 06 вересня 2004 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Лучко Н.Г. та зареєстрований в реєстрі за №1354, було укладено нею внаслідок омани, а також всупереч діючого законодавства, оскільки на відчуження майна малолітньої ОСОБА_2не було згоди органу опіки та піклування, просила визнати його недійсним.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 лютого 2008 року у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції від 28 лютого 2008 року скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтями 307,308 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що однокімнатна квартира АДРЕСА_1, внаслідок приватизації належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1. та її малолітній дочці ОСОБА_2.,ІНФОРМАЦІЯ_1 народження ( свідоцтво про право власності на житло № 21820 від 30 грудня 2003 року видане Комунарською районною адміністрацією Запорізької міської ради на а. с. 12).

06 вересня 2004 року за реєстраційним номером 1354 приватним нотаріусом був посвідчений договір купівлі-продажу спірної квартири. Згідно зазначеного договору ОСОБА_1., яка діяла у власних інтересах та у інтересах малолітньої ОСОБА_2., продала спірну квартиру ОСОБА_6. Від імені покупця договір підписав ОСОБА_4., який діяв на підставі довіреності. З тексту договору, підписаного позивачем, видно, що квартира продана за 6000 грн. і гроші отримані ОСОБА_1до підписання угоди ( пункти 4-6 договору ).

ОСОБА_1. просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, посилаючись на те, що при оформленні угоди не було отримано дозвіл органу опіки та піклування на відчуження майна її малолітньої дочки, чим порушені права дитини. Крім того, покупець не сплатив їй вартість проданого майна.

Згідно статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Районний суд правильно не взяв до уваги твердження ОСОБА_1. про те, що вона не отримала гроші за продану квартиру, а також посилання на значно більшу ціну, за яку вона фактично домовилась з покупцем продати житло, оскільки зазначені доводи не знайшли підтвердження при розгляді спору та спростовуються письмовими доказами.

Судом також з'ясовано, що до оформлення договору купівлі-продажу квартири від батька малолітньої ОСОБА_2. було отримано нотаріально посвідчену письмову згоду на відчуження майна дитини у разі одночасного оформлення договору дарування

на ім'я дочки 1/2 частини від 7/50 частин жилого будинку АДРЕСА_1

Той факт, що при укладанні договору купівлі-продажу права ОСОБА_2. не були порушені свідчить нотаріально посвідчений договір дарування від 06 вересня 2004 року, згідно якого ОСОБА_1. та ОСОБА_2. отримали в рівних частках в дар 7/50 частин жилого будинку АДРЕСА_1загальною площею 17,8 кв. м  (жилою площею 11,1 кв. м), в якій позивач і проживає з дочкою( а. с. 110-111).

Районний суд повно і всебічно перевірив матеріали справи, дав належну оцінку наданим доказам та обґрунтовано зазначив, що при оформленні договору купівлі-продажу були додержані вимоги статей 32,203 ЦК України, статті 177 СК України ( в редакції 2004 року ), Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, і права малолітньої ОСОБА_2. не порушені.

Доводи апеляційної скарги висновки Комунарського районного суду м. Запоріжжя не спростовують та не дають підстав вважати, що справа вирішена неправильно.

Керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.