Справа № 22-6729/2007року           

Головуючий у 1-й інстанції: Ступак О.В.

Доповідач : Кабанченко О.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючої - Кабанченко О.А.

Суддів - Пікуль А.А., Коротуна В.М.

При секретарі - Кузнецовій З.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 7 червня 2007 року в справі за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення грошової суми.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, -

встановила:

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 7 червня 2007 року задоволені позовні вимоги Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1

З відповідача на користь позивача стягнуто 693 грн.06 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в позові, мотивуючи свою вимогу порушенням судом першої інстанції норм матеріального права. При цьому посилається на те, що районним судом не був встановлений факт умисного невиконання відповідачем обов'язків перед позивачем; не доведено та не вказано фактів умисного зловживання ними. Заявляє, що не надавав позивачу неправдивої інформації, а не повідомив Центр зайнятості про володіння корпоративними правами, оскільки працівники позивача таких відомостей від нього не вимагали. Вважає, що був правильно поставлений на облік та обгрунтовано отримував нараховані йому кошти.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 з 30 березня 2006 року перебував на обліку в Деснянському районному центрі зайнятості м. Києва, як особа, яка шукає роботу, а з 6 квітня 2006 року - як безробітний. Відповідачу за цей час була призначена та виплачена допомога по безробіттю, загальний розмір якої складав 438 грн. 48 коп.

1 червня 2006 року на підставі договору між сторонами відповідача було направлено на навчання з метою сприяння подальшому працевлаштуванню, у зв'язку з чим позивачем понесені витрати на навчання у розмірі 254 грн. 58 коп.

23 червня 2006 року ОСОБА_1 було знято з реєстраційного обліку як безробітного та припинено виплати матеріальної допомоги, оскільки було встановлено, що відповідач є засновником приватного підприємства.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив, з того, що відповідач, як засновник приватного підприємства не мав підстав для отримання статусу безробітного та права та отримання матеріальної допомоги. Крім того, оскільки відповідно до п. 2 ст. 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» був зобов'язаний своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм

забезпечення та надання соціальних пільг, проте не зробив цього внаслідок умисного невиконання цих обов'язків та не повідомив центр зайнятості про володіння корпоративними правами, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг підлягала стягненню з відповідача на користь позивача.

Такий висновок суду є правильним, відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач був правильно поставлений на облік як безробітний, надав центру зайнятості усі необхідні відомості про себе, які вимагали від нього працівники позивача, не вчиняв будь-яких дій, направлених на умисне невиконання обов'язків щодо надання необхідних відомостей про себе, є безпідставними та повністю спростовуються наявними у справі документами, у тому числі і постановою Апеляційного суду м. Києва від 20 лютого 2007 року, якою була скасована постанова Деснянського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2006 року та відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні його позову до Київського міського центру зайнятості про зобов'язання вчинити певні дії.

Також є необгрунтованими і твердження апеляційної скарги про те, що саме позивач був зобов'язаний збирати усі необхідні відомості від осіб, які звертаються до центру зайнятості, а відповідачу не були відомі та роз'яснені умови, а також обставини, що виключають можливість перебування на обліку в якості безробітного, оскільки ОСОБА_1, як засновник приватного підприємства, відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» відноситься до зайнятого населення та не міг бути взятий на реєстраційний облік безробітного. Неповідомлення таких відомостей про себе правильно визнано судом першої інстанції умисним невиконанням ОСОБА_1 обов'язків, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», та зловживанням ними.

З огляду на наведене, рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача сум виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг є законним і обґрунтованим, а підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги немає.

За таких обставин колегія суддів, керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 7 червня 2007 року - залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.