справа №2-18/2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 24 січня 2007 р. Золочівський районний суд Львівської області в складі головуючого судді Пліш М. А. при секретарі Туз М.М. з участю прокурора адвоката (ів)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Золочеві справу за позовами ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третіх осіб Вороняківської сільської ради, Зрлочівського відділу Державного земельного кадастру, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання частково недійсним Державного акту на право приватної власності на землю та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась в суд з позовом про те , що відповідачка ОСОБА_2 являється її сусідкою по АДРЕСА_1 в с. Вороняки. Влітку 2005 р. вона перекрила частину дороги, яка відноситься до земель загального користування сільської ради в результаі чого унеможливила користування частиною цієї дороги шириною 3,7 м. та довжиною 29 м., чим порушила права позивачка, бо без належного заїзду вона позбавлена можливості використовувати своє будинковолодіння та земельну ділянку. З метою позасудового вирішення спору вона звернулась в Вороняківську сільську раду, однак її було відмовлено, в зв'язку з тим, що в 1997 р. спірна частина дороги була приватизована матір'ю відповідачки ОСОБА_5, котра померла в 2002 p., а відповідачка являється на даний час спадкоємицею майна, в тому числі І земельної ділянки. Тому просить постановити рішення яким визнати частково недійсним Державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_1 виданий ОСОБА_5 та усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою - дорогою загального користування.

Позивачка та її представник ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали, давши пояснення аналогічні змісту поданої позовної заяви, при цьому представник позивачки додав, що іншою дорогою коли погана погода йому погано доїжджати.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов підтримали.

Відповідачка ОСОБА_2 позову не визнала, та пояснила, що приватизація земельної ділянки її матір'ю була проведена вірно, ОСОБА_7, який являвся чоловіком позивачки, підписував акт погодження меж при проведенні матір'ю приватизації землі і жодних заперечень в нього не виникало. До господарства ОСОБА_1 є інша дорога, якою вони користуються, а спірна дорога була земельною ділянкою, що знаходилась в користуванні матері і цю дорогу зробив сусід ОСОБА_8 коли проводив будівництво. А позивачі ніколи цією дорогою не користувались, а коли їм це було потрібно, то запитували згоди на проїзд. Фактично дороги не має, а є лише стежка.

Представник Вороняківської сільської ради позов визнала, та пояснила, що необхідно з'ясувати чи це дорога, чи стежка. Вони проводили обмір присадибної ділянки відповідачки і згідно розмірів є лише стежка, а дороги не має..

Представник Золочівського відділу Державного земельного кадастру позову не визнав, та пояснив, що при проведенні приватизації всі межі були погоджені і зауважень не виникало, аж через 10 років виник спір.

Оцінивши зібрані по справі докази суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких міркувань.

Згідно довідки виданої Вороняківською сільською радою за ОСОБА_5, до моменту приватизації землі, рахувалось по АДРЕСА_1, 112 - 0,29 га. присадибної ділянки, 0,10 га. біля присадибної ділянки (спірна земельна ділянка) та 0,19 га біля господарства ОСОБА_9. 24.06.1997 р. виконком Вороняківської сільської ради прийняв рішення за НОМЕР_2 згідно якого надав у приватну власність матері відповідачки, ОСОБА_5, земельні ділянки загальною площею 0,59 га. і на підставі цього рішення ОСОБА_5 видано Державний акт на право приватної власності на землю загальною площею 0, 5972 га. в тому числі: 0,3112 га., 0,1005 га. (спірна земельна ділянка) та 0,1855 га.

Згідно технічного звіту по видачі Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_7( чоловік позивачки, котрий помер " ІНФОРМАЦІЯ_1) погодив межі суміжного землекористування.

Допитана в якості свідка в судовому засідання ОСОБА_10 пояснила, що в 1935-1936 рр. спірна дорога була.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що колись їздили по спірній дорозі підводи. Але коли стали їздити автомобілі, то мати ОСОБА_2 заборонила проїзд. Фактично в даному місці була стежка, а дороги там не було. Сторона позивачів їздила іншою дорогою.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що її батько возив молоко, і спірної дороги не існувало, а була лише стежка.

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що між господарством відповідачки та ОСОБА_8 була лише стежка, від вулиці Широка дороги не було, а коли вона хотіла перевезти сіно то питали згоди в відповідачки.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що 40 років тому спірна дорога існувала, а чому її в даний час не має її не відомо.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що він проживає по-сусідству із сторонами. Спірної дороги не існувало. Він до свого господарства облаштував дорогу, якою користується.

Свідок ОСОБА_15 пояснив, що від вулиці Широкої дороги через сад відповідачки не має.

Свідок ОСОБА_16 пояснив, шо він до 1972 р. проживав в с. Вороняки. Спірної дороги не існувало, а була лише стежка

Отже з огляду на вище наведені обставини слід прийти до висновку, що приватизація землі матір'ю відповідачки проведена у відповідності до вимог закону, а тому підстав для визнання частково недійсним Державного акту на право приватної власності на землю не має, оскільки не встановлено, що мати відповідачки приватизовувала землі загального користування.

Керуючись ст. 10,60,209, 212,214 ЦПК України, ст. 78, 81, 116, 118, 152, 158 ЗК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третіх осіб Вороняківської сільської ради, Золочівського відділу Державного земельного кадастру, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання частково недійсним Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1  виданого ОСОБА_5 та усунення йерешкод     в     користуванні     земельною ділянкою відмовити.

Рішення протягом 20 днів може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області після подання в 10 денний строк, з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарженая.