УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2008 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
· головуючого судді - Заїкіна А.П.,
· суддів: Процик М. В., Федорової А.Є., з участю секретаря - Трошина К.С. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 квітня 2008 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
встановила:
У лютому 2007 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_2 самовільно зруйнував стіну гаражу, побудованого у нього на подвір'ї чим завдав йому матеріальну шкоду у розмірі 3489 грн. 23 коп. У результаті дій ОСОБА_2 позивачу заподіяна і моральна шкода, яка полягає в тому, що їх малолітньому сину було завдано психологічну травму, він захворів, а це призвело до нервозного стану у позивача.
Відповідач позов не визнав, заперечуючи руйнування ним стіни гаража.
15 квітня 2008 року Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області прийняв рішення, яким у задоволенні позову було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, як незаконне та необгрунтоване і прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Вважає, що факт завдання йому матеріальної та моральної шкоди був підтверджений у судовому засіданні поясненнями свідків та письмовими доказами, які суд з незрозумілих для нього підстав не прийняв до уваги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
Відповідно до ст. 307 ч. 1 п. 1, ст. 308 ЦПК за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у судовому засіданні не була встановлена вина відповідача у заподіянні матеріальної та моральної шкоди. Такий висновок суд зробив на підставі повного та всебічного з'ясування обставин справи, які були встановлені судом на підставі наданих сторонами доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень і знаходяться в матеріалах справи. Висновок суду повністю відповідає вимогам діючого законодавства України.
Справа № 22ц-2996/08
Категорія - 34
Головуючий у першій інстанції - Толкаченко О.О.
Доповідач - Заїкін А.П.
2
Відповідно до ст. ст. 1166, 1167 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 1167 ЦК.
Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», з подальшими змінами та доповненнями, розглядаючи спори про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. На з'ясування тих же обставини вказує п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з подальшими змінами та доповненнями, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Доводи позивача у апеляційній скарзі про те, що суд не прийняв до уваги пояснення свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, письмовий висновок про заподіяну матеріальну шкоду, довідки з лікарні, накладні та чеки є безпідставними, оскільки всі докази були досліджені у порядку, встановленому ст. ст. 180, 185 ЦПК, їм дана оцінка відповідно до ст. ст. 58, 59, 60, 179, 212 ЦПК. Доводи скарги не спростовують висновків суду.
У постанові про відмову у порушенні кримінальної справи (а. с. 25) вказується, що у діях ОСОБА_2 відсутній будь - який склад злочину. У мотивувальній частині постанови вказівки на те, що ОСОБА_2 зруйнував стіну відсутні.
Постанова на час розгляду справи у апеляційному суді не скасована. Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 пояснили, що вони будували гараж, але вони не бачили, що стіну гаража зруйнував відповідач. Відповідна оцінка дана судом і письмовому висновку про розмір завданої матеріальної шкоди (а. с. 14-15).
Медичні довідки (а. с. 23, 47) та чеки про придбання ліків (а. с. 27) підтверджують, що син позивача звертався до медичного закладу і йому було призначене амбулаторне лікування медичними препаратами. Ці документи не містять вказівок на встановлений діагноз та що причиною захворювання є дії ОСОБА_2
Разом з тим, суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення зайво послався на ст. ст. 13, 16, 19, 208, 837, 1169 ЦК, які містять поняття меж здійснення цивільних прав, самозахисту цивільного права особи від порушень і протиправних посягань, а також порядок відшкодування шкоди, завданої особою у разі здійснення нею права на самозахист, тому що їх застосування не потрібне у разі розгляду спору, у якому предметом є відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Зазначені норми підлягають виключенню з мотивувальної частини рішення.
Керуючись ст. 303, ст. 307 ч. 1 п. 1, ст. 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 квітня 2008 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Cyдy України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.