АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1892 /08 Головуючий у 1-й інстанції: Калюжна В.В.
Судця-доповідач: Боєва В.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2008 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у
складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
суддів: Бабак A.M., Полякова 0.3.,
при секретері: Батарейній О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1, третя особа: ОП ЗМБТІ - про визнання права власності,
ВСТАНОВИЛА:
В вересні 2007 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому зазначав, що з 27.09.1996 року він перебував у шлюбі з відповідачем. За час шлюбу подружжям було придбане нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1. При оформленні договору купівлі-продажу цієї квартири власником зазначена відповідач ОСОБА_1
Посилаючись на те, що він має право на 1/2 частину цієї квартири, оскільки вона придбана за час шлюбу, просив суд визнати за ним та за відповідачем право власності за кожним - на Уг частину квартири АДРЕСА_1 та зобов*язати орендне підприємство „Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" внести відповідні зміни до електронного Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Рішенням Орджонікідзевського районного м. Запоріжжя від 03 березня 2008 року позов
задоволено.
Визнано за ОСОБА_2право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1
Визнано за ОСОБА_1право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1
Зобов*язано ОП ЗМБТІ зареєструвати право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 - за ОСОБА_2та на Уг частину квартириАДРЕСА_1- за ОСОБА_1
Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій вказує, що суд не врахував таку обставину, що вона продала належну їй та її матері квартиру
А гроші вклала в покупку спірної квартири. Тому вважає, що спільна квартира належить їй.
Посилаючись на те, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому просить скасувати
2
рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03.03.2008 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позову.
Дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об*єктом
права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Частиною 1 статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо, інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Частиною 7 статті 57 СК України передбачено, якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
З матеріалів справи видно, що 19 листопада 2001 року відповідач АДРЕСА_1та її мати - ОСОБА_3продали належну їм (по Уг частці кожній) двокімнатну квартируАДРЕСА_2- за 28035 гри. (а. с. 34, 35). Кожна з власників цієї квартири отримала в результаті продажу квартири по 14000 грн.
Згодом, 21 грудня 2001 року АДРЕСА_1купила трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 Вартість цієї квартири за договором купівлі-продажу - 35700 грн. (а. с. 32).
Виходячи з положень ч. 7 ст. 57 СК України судова колегія вважає, що у придбання спірної квартири, що розташована за АДРЕСА_1, вкладені крім спільних коштів і кошти, які належали ОСОБА_1- в сумі 14000 грн. - тобто, сума грошей, яку вона отримала за продаж 1/2 частини квартири, яка одержана була нею та ОСОБА_4. у власність як спадкове майно (а. с. 34-35)
Судова колегія вважає, що частка ОСОБА_1у спільному майні (в спірній квартирі) у розмірі 14000 грн. є її особистою приватною власністю.
Тому при поділі спірної квартири слід вираховувати з вартості квартири 14000 грн. (особисту приватну власність ОСОБА_1.), а за таких обставин вартість відповідних часток спірної квартири, що приходяться на долю кожного з подружжя визначаються наступним чином:
1) 35700 грн. - 14000 грн. = 21700 грн. - вартість спільних коштів подружжя ОСОБА_1, що
витрачені ними на придбання спірної квартири;
2) 21700 грн. : 2 = 10850 грн. - вартість частки квартири, яка визнається судом як частка спільного майна, що належить позивачеві ОСОБА_2.;
3) 10850 грн.: 35700 грн.= 3/10 частин спірної квартири,що належать позивачеві ОСОБА_2.
4) 10/10 част.- 3/10 част. =7/10 частин спірної квартири, що належать відповідачу ОСОБА_1
Оскільки суд першої інстанції повинен був врахувати на підставі ч. 7 ст. 57 СК України, що у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали особисто ОСОБА_1
3
і тому частка у спільному майні, відповідно до розміру внеску, є особистою приватною власністю ОСОБА_1, висновок суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_2. в повному обсязі ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до невідповідності висновків обставинам справи і є безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2.,
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2008 року по цій справі скасувати.
Ухвалити нове рішення наступного Зхмісту:
Позовні вимоги ОСОБА_2задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_2право власності на 3/10 частини квартири АДРЕСА_1. Визнати за ОСОБА_1право власності на 7/10 частин квартири АДРЕСА_1
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців.