1із3

Справа № 1-159/11

                                                                                          код суду 0705

В И Р О К                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2011м.Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області

в особі : головуючого судді                               Іваницький Р.С.

при секретарі                                          Якуб В.В.

за участю: прокурора                               Стільник А.М.

                     підсудного                                                    ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Іршава кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1,           ІНФОРМАЦІЯ_1,           громадянин України, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2,          

Іршавського р-ну, Закарпатської області,          

мешканець с. Заріччя, вул. Радянська, 107,           раніше не судимий, не працюючий, ІНФОРМАЦІЯ_3,

вдівець, на утриманні має п’ятьох дітей                                                    із них двоє неповнолітні,

за ст. 166 КК України, -

встановив:

Протягом 2001-2010 років ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканець с. Заріччя, вул. Радянська, 107, Іршавського району, будучи батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, всупереч вимогам ст. 150 Сімейного кодексу України, злісно, тобто систематично не виконував встановлені законом обов'язки по догляду за своїм неповнолітнім сином, не створив йому належних житлово - побутових умов, не забезпечив необхідних умов для навчання, у період 2001- 2010 року не забезпечив сину навчання на дому та його виховання, що призвело до настання тяжких наслідків, соціально-педагогічне занедбання сина ОСОБА_3, у зв'язку із систематичним невідвідуванням навчального закладу та контролю з боку батька і в 16 років має рівень знань, який відповідає рівню початкової ланки загальноосвітньої школи.

2із3

Допитаний в судовому засіданні підсудній ОСОБА_1 свою вину визнав повністю та показав, що він за вказаною адресою проживав разом з дружиною ОСОБА_5, яка померла 25 травня 2011 року, та далі проживає з синами ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8, доньками ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_10. Про те, що його син, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 на даний час не вміє ні читати ні писати він дізнався осінню 2010 року під час проходження комісії на воєнкоматі, коли син прийшов додому і сказав йому, що не знав написати якийсь текст. До того часу він не звертав уваги на те, які знання у його сина, контроль за навчанням сина в школі він не вів, бо постійно був зайнятий роботою. На його думку, сину не найголовніше в житті знати читати та писати, особисто він має відмінний атестат про закінчення середньої школи, але це йому не допомогло і він зараз офіційно ніде не працює. Про те, що син пропускає уроки та чи приходили до нього додому учителі зі школи з скаргами на його сина в зв'язку з тим, що він пропускає уроки він не знав, його постійно не було вдома, кожний ранок відправляв його до школи. Виконанням домашніх завдань із сином він не займався, а лише інколи показував як розбирати техніку. Він купляв йому все необхідне для школи та створював необхідні умови для навчання. Про те що вчителі давали в школі його сину зошити так як останній їх постійно не мав він не знає, про навчання сина в школі та які в нього оцінки не цікавився, тому що постійно був зайнятий. Він бачив атестати сина з школи і те, що в нього були погані оцінки, але обмежувався лише тим, що казав йому щоб він учився. Батьківські збори в школі він не відвідував під час навчання його сина, тому що його постійно не було вдома.

Крім повного визнання підсуднім ОСОБА_1 своєї вини в скоєнні злочину, його вина у вчиненому злочині, передбаченому ст. 166 КК України, встановлена матеріалами зібраними по справі і перевіреними судом доказами.

За згодою учасників судового розгляду, судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі, як покази потерпілого, свідків, стосовно тих фактичних обставин справи, які правильно розумів підсудній та інші учасники судового процесу і які ніким не оспорювалися, тому суд обмежився допитом підсудного в порядку ст. 299 КПК України.

Оцінивши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного ОСОБА_1 в скоєнні злочину передбаченого ст. 166 КК України, за кваліфікуючими ознаками: злісне невиконання батьками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.

Призначаючи підсудному ОСОБА_1 міру покарання за ст. 166 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані, характеризуючі особу.

Обставини, що пом'якшує покарання ОСОБА_1 є його щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_1 відсутні.

За місцем проживання ОСОБА_1 характеризується посередньо.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, –

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 166 КК України, призначивши йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

3із3

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від призначеного за цим вироком покарання, якщо він протягом 1 ( одного ) року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов’язки.

На підставі ст.76 КК України, зобов’язати ОСОБА_1 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід –підписка про невиїзд, залишити до вступу вироку у законну силу.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Закарпатської області через Іршавський районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту проголошення.

Суддя ОСОБА_10