Справа № 2-437/11

РІШЕННЯ

Іменем України

16.06.2011 року м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Беламут П.М., при секретарі Мелай В.Ю., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Іршава справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Загатянське лісове господарство» про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 21.03.2011 року звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що наказом виконуючого обов’язки директора державного підприємства «Загатянське лісове господарство» ОСОБА_4 №18-к від 16.02.2011 року його було звільнено з посади лісничого Велико-Дільського лісництва ДП «Загатянське лісове господарство» на підставі п.4 ст.40 КЗпПУ (за прогул без поважних причин). Вказане звільнення вважає незаконним та безпідставним, оскільки, по перше, ніяких прогулів в період з 12 листопада по 03 грудня 2010 року він не допускав, в цей час знаходився на амбулаторному лікуванні , що підтверджується довідкою із Мукачівської райлікарні. Вказану довідку адміністрація підприємства не прийняла до відома, посилаючись на те, що позивач був працездатним, а вищевказана довідка не відповідає відповідній інструкції для подібних довідок і не має ніякої юридичної сили згідно іншої довідки головного лікаря Мукачівської РЛ від 28.01.2011 року, проте в цій же довідці підтверджено, що він дійсно в період з 12.11.2010 року по 03.12.2010 року знаходився на амбулаторному лікуванні в хірургічному кабінеті поліклінічного відділення даної лікарні. По-друге, якщо навіть припустити, що він дійсно допустив прогули, то адміністрація відповідача не мала права 16.02.2011 року накладати на нього стягнення за допущене порушення, оскільки на той момент закінчились терміни накладення такого стягнення. По-третє, звільнення його з роботи є незаконним і тому, що таке не було погоджене із керівництвом управління лісового та мисливського господарства. Крім того, наказ про звільнення позивача з роботи було видано в період його тимчасової непрацездатності. Після хвороби він вийшов на роботу в понеділок, 21.02.2011 року, але одразу не був допущений до роботи, натомість йому було вручено наказ №18-к про звільнення, про що є запис в самому наказі.

Зазначає,що незаконним звільненням з роботи йому спричинено моральну шкоду, яка полягає в тому, що він багато і сильно переживає, подібним звільненням його принижено перед селом, а також багатьма його знайомими як в районі, так і в області, він відчуває дискомфорт від того, що змушений пояснювати знайомим обставини того, що сталося, в даний час позивач відчуває невпевненість, страх за своє майбутнє, оскільки з записом в трудовій книжці про звільнення за прогули важко буде знайти роботу за фахом, тим самим його принижено і як людину, і як фахівця. Таку моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в 5000,00 грн.           

У зв’язку з наведеним просить суд визнати незаконним наказ №18-к в. о. директора державного підприємства «Загатянське лісове господарство» ОСОБА_4 від 16 лютого 2011 року про звільнення його з роботи і поновити його на посаді лісничого Велико-Дільського лісництва ДП «Загатянське лісове господарство», стягнути із ДП «Загатянське лісове господарство» на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду в розмірі 5000 гривень, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі.

          Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі з мотивів, викладених в позовній заяві, та просять такий задоволити повністю.Позивач ОСОБА_1 додатково пояснив,що його звільненн обумовлено на його думку переслідуванням з боку в.о. директора ОСОБА_4 в зв»язку з протестами колективу про його призначення на дану посаду, про що свідчить відмови лікаря видати лікарняний листок за вказаний період,посилаючись на те,що він,ОСОБА_1Ю.в «чорному списку»,тому він змушений був проводити в подальшому лікування в інших медичних закладах а також в м.Київ.

          Представник відповідача ДП «Загатянське ЛГ» ОСОБА_3 в суді позовні вимоги не визнав , суду пояснив, що довідка про перебування позивача на амбулаторному лікуванні з 12 листопада по 3 грудня 2010 року позивачем розцінена як прогул без поважних причин за відсутності за вказаний період листка непрацездатності, про що позивач був повідомлений листом від 04 січня 2011 року,вважає,що місячний строк для притягнення до відповідальності позивача не пропущено,так як проводилася додатково перевірка правомірності видачі такої довідки,позивач не з»яився на засідання профспілкого комітету,не з»явився на вимогу адміністрації для вияснення причин відсутності на роботі у вказаний період,так як позивач тривалий час знаходився на лікуванні, звільнення його з роботи було проведено днем відновлення його працездатності,вважає,що при звільнення позивача з роботи дотримано вимоги законодавства.

          Судове засідання проведено у відсутність третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.. 169 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

У судовому засіданні належними доказами встановлено, що відповідно до наказу №84-к від 12 жовтня 2006 року ОСОБА_1 призначено лісничим Велико-Дільского лісництва ДП»Загатянське лісове господарство» на підставі заяви ОСОБА_1 та листа-погодження Закарпатського обласного управляння лісового господарства. Наказом виконуючого обов’язки директора державного підприємства «Загатянське лісове господарство» ОСОБА_4 №18-к від 16.02.2011 року за погодження з профспілковим комітетом від 14 лютого 2011 року позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади лісничого Велико-Дільського лісництва ДП «Загатянське лісове господарство» на підставі п.4 ст.40 КЗпПУ за прогул без поважних причин з 12 листопада по 03 грудня 2010 року де зазначено,що днем звільнення рахувати день відновлення працездатності ОСОБА_1 (а. с. 5).

Згідно довідки, виданої лікарем Мукачівської районної лікарні, ОСОБА_1 з 12.11.2010 року по 03.12.2010 року знаходився на амбулаторному лікуванні. (а. с. 9).

Згідно листа Мукачівської центральної районної лікарні, за підписом головного лікаря ОСОБА_5 від 28.01.2011 року / а.с. 7/ підтверджено факт перебування ОСОБА_1 на амбулаторному лікуванні в хірургічному кабінеті поліклінічного відділення Мукачівської ЦРЛ з 12.11.2010 року по 03.12.2010 року , де зазначено, що після проведеного амбулаторного лікування хворому видана довідка в зв»язку з тим, що хворий не вимагав з першого дня, до кінця лікування лікарняного листа, та зазначено, що довідка не має юридичної сили і не звільняє хворого від праці.

Наказ про звільнення позивача ОСОБА_1 з роботи було видано в період його тимчасової непрацездатності, що стверджується листком непрацездатності серії АБК № 239829 від 18.02.2011 року, відповідно до якого позивач перебував у стаціонарному лікуванні та був звільненим від роботи з 24.01.2011 року до 18.02.2011 року (а. с. 8).

          Відповідно до ст. 40 ч.3 КЗпПУ не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

          Відповідно до ст.149 КЗпПУ до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

          Суд оцінює критично посилання представника відповідача на лист від 25.01.2011 року яким проводився виклик позивача в період його непрацездатності на роботу для» вияснення причин невиходу на роботу з 12 листопада 2010 року»,так як даний лист не може бути розцінено як вимога надати пояснення до застосування дисциплінарного стягнення.

          ,В протоколі засідання профспілкового комітету ДП»Загатянське лісове господарство» від 14 лютого 2011 року не вказано кількість членів ПК всього,дане засідання проведено в період тимчасової непрацездатності позивача.Посилання представника відповідача на акт від 14.02.2011 року про перебування позивача 14.02.2011 року в приміщенні лісгоспу де навіть не вказано,що даний акт складено відносно ОСОБА_1 не може бути розцінено як підстава для проведення такого засідання з розгляду питання про дачу згоди на звільнення працівника з роботи в період його тимчасової непрацездатності.

.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обгрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.          

          Відповідачем не враховано вимоги ст.148 КЗпПУ про те,що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку,але не пізніше одного місяця з дня його виявленнявиявлено 04.01.2010 року-ас.6\,не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв»язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.Звільнення позивача проведено в період його тимчасової непрацездатностіі під умовою строку його перебування на лікуванні,що діючим законодавством не передбачено

Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

З довідки про середню заробітну плату позивача вбачається, що його заробітна плата на посаді лісничого Велико-Дільського лісництва Держаного підприємства «Загатянське лісове господарство» складала: у вересні 2010 року – 1522 грн. 30 коп.; у жовтні 2010 року – 1864 грн. 77 коп. Таким чином середньомісячна заробітна плата позивача для оплати вимушеного прогулу складає 1693 грн. 54 коп. ((1522,30 грн. + 1864,77 грн.)/ 2 міс.).

З моменту незаконного звільнення позивача до дня його поновлення на роботі минуло чотири місяці. Відповідно, заробітна плата за час вимушеного прогулу з 16.02.2011 року по 16.06.2011 року складає 6774 грн. 16 коп. (1693, 54 грн. х 4 міс.).

Відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

П.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. №4 визначає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо), яких зазнав позивач, та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Оцінивши в сукупності здобуті в судовому засіданні докази, суд вважає, що незаконним звільненням позивача з роботи було порушено його законні права, що потягли за собою моральні страждання позивача, та необхідність на даний час додаткових зусиль для організації свого життя.Враховуючи обставини справи,а також те,що позивач своєчасно не повідомив адміністрацію про причини невиходу на роботу у вказаний період,не надав відповідних роз»яснень з приводу відсутності на роботі,проігнорував виклик адміністрації з»явитися по місцю роботи для вияснення причин відсутності на роботі суд приходиться до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 1000,0 грн.

Посилання позивача ОСОБА_1 про переслідування його з боку адміністрації відповідача в суді нічим не стверджено,тому такі ствердження суд оцінює критично.

          Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 40 ч.3, 148, 149, 235, 237-1, КЗпП України, п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. №4 суд

РІШИВ:

Позов задовільнити частково.

Визнати звільнення з роботи ОСОБА_1 за наказом №18-к від 16 лютого 2011 року незаконним та поновити ОСОБА_1 на посаді лісничого Велико-Дільського лісництва Держаного підприємства «Загатянське лісове господарство».

Стягнути з Державного підприємства «Загатянське лісове господарство» в користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 6774, 16 грн. /шість тисяч сімсот сімдесят чотири грн. 16 коп./ та 1000,0 грн. моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Стягнути з Державного підприємства «Загатянське лісове господарство» в користь держави судовий збір в сумі 67 грн.74 коп. та в користь ТУДСА України в Закарпатській області 120,0 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Допустити негайне виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 1693 грн. 54 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Іршавський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя П. М. Беламут